К. пед. н. Гіптерс З. В.

Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

УПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ІДЕЙ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ МИНУЛОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ПРАКТИКУ

Актуальність економічної освіти в сучасних соціально-економічних умовах обумовлена необхідністю сформувати економічне мислення дітей, молоді, дорослих, прищепити навички раціональної економічної поведінки, адже «це – один з ключів, що відкривають двері в XXI століття» [1].

В останні роки з проблем професійної та економічної освіти, фінансової і банківської справи, господарського, трудового виховання дітей, молоді і дорослих опублікували історико-педагогічні дослідження А. Вихрущ, Т. Завгородня, Н. Кривошия, Р. Мачулка, Н. Ничкало, І. Прокопенко, Т. Смовженко, М. Стельмахович, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, інші вчені.

Становлення системи економічної освіти населення на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття, які входили до складу Австро-Угорської імперії і Польщі, найяскравіше відобразилось у подвижницькій діяльності педагогів, культурно-освітніх діячів товариств «Просвіта», «Рідна школа», господарських товариств «Ревізійний Союз Українських Кооперативів» (РСУК), «Народна Торгівля», «Сільський Господар». З метою економічного розвитку краю, підвищення господарської культури селян і міщан, боротьби з неписьменністю вони створювали на громадських засадах ощадні каси, читальні, магазини, земельні і промислові союзи, засновували українські фахові школи, організовували економічні курси, сільськогосподарські вишколи, видавали економічну літературу для масового читача. Перший Всеукраїнський науково-просвітньо-економічний конгрес товариства (Львів,1909), у якому взяли участь 768 економістів і педагогів з усієї України, визначив напрями майбутнього розвитку нації [3, с. 43].

Значення кооперації, комерції, підприємництва для господарського життя народу підкреслювали в статтях, наукових працях і методичних посібниках педагоги А. Волошин, М. Галущинський, Ю. Дзерович, К. Коберський, Д. Коренець, І. Лучишин, Ю. Павликовський, М. Росткович, С. Смаль-Стоцький, Є. Храпливий. Саме в кооперації, в колективній діяльності, але без тиску на особу і пригноблення особистої ініціативи вони вбачали шляхи захисту інтересів та морального удосконалення людини праці, поліпшення її добробуту, підвищення ефективності виробництва.

Початок ХХ століття був переломним етапом суспільно-політичної та економічної боротьби на західноукраїнських землях. Після Першої світової війни проблема відновлення господарства покликала до життя необхідність підготовки кваліфікованих фахівців. Прогресивна інтелігенція краю розробляла теоретичні пропозиції і здійснювала практичні кроки, спрямовані на залучення збіднілих селянсько-ремісничих верств до економічної самодопомоги. Українські педагоги розглядали професійну та економічну освіту, торгівельне учнівство й опанування банківською справою української молоді і дорослих як важливий чинник соціальної незалежності людини, а в майбутньому – створення незалежної держави України.

Один із талановитих педагогів і організаторів кооперативного руху, економічної освіти першої половини ХХ століття Д. Коренець багато уваги приділяв розвитку фахового навчання відповідно до потреб українського народу: «Потрібно, щоб народ зрозумів, що професійна школа – це не останній притулок для менш здібної або малозабезпеченої молоді, але життєва школа, яка дасть нам продуктивних робітників на різних ділянках праці» [4]. І тому до загальноосвітніх шкіл нехай йдуть ті, у котрих є уміння і бажання до теоретичної науки, а молодь з практичними схильностями, бажанням до творчої реальної праці і з духом підприємництва має йти у професійні школи [5].

Ідея створення «центрів для вибору звання», організації професійної орієнтації молоді, різних видів консультацій знайшла підтримку серед найбільш прогресивних педагогів краю. Виходячи з реальних потреб, 4 лютого 1932 року у Львові було відкрито заклад професійної орієнтації шкільної молоді «Українська порадня з вибору звання» як наукова комісія Українського Педагогічного Товариства (УПТ) «Рідна Школа». З цього приводу І. Ющишин писав: «Кожна людина повинна зайняти своє місце у фаховій галузі матеріального чи духовного виробництва відповідно до своїх фізичних чи духовних талантів. Невідповідний громадянин на невідповідному місці є самогубцем своєї індивідуальності та дезорганізатором передбаченого соціального шляху творчості» [8, с. 241].

Для організації і підготовки консультативної установи профорієнтації при Українському педагогічному товаристві був заснований організаційний психотехнічний комітет, який прагнув ознайомити широкі верстви українського громадянства «з наукою і працею можливої консультації вибору звання при допомозі: організації пропаганди в пресі («Діло», «Жіноча доля», «Новий Час», «Торгівля і Промисл», «Рідна школа», календарі і збірки «Просвіти»); проведення циклу публічних лекцій з професійної орієнтації, прикладної психології, громадської економії і гігієни; написання і виголошення рефератів у «Технічному Товаристві», гуртках «Рідної школи», товаристві «Зоря», на з’їзді Українських інженерів. У справі матеріального і технічного забезпечення діяльності установи організаційний комітет налагодив контакти з польською та єврейською професійними консультаціями у Львові, а також із зарубіжними: Психотехнічним інститутом у Відні, Психотехнічною академією у Празі й Центром чехословацької професійної консультації у Празі, у яких запозичив статути, інструкції, тестові матеріали [3, с. 128–129].

«Невмирущий творчий геній живої Нації навіть у найгірших обставинах знаходив для себе вихід», – зазначалося 1938 року у педагогічному часописі «Шлях виховання й навчання». Замість загальноосвітніх шкіл створювалися різного роду курси, школи професійного учнівства як нові форми українського економічного виховання, підтверджуючи тим, що українська освіта прямує у своєму розвитку правильним шляхом, створюючи такі потрібні в пору соціальної перебудови суспільства – фахові, економічні школи [6, с. 73].

Накопичений історико-педагогічний досвід економічної освіти активно і творчо використовується в сучасних умовах. Економічне виховання дитини – це проблема, яка від початку цілком покладена на плечі родини. Та необхідність економічної підготовки, починаючи з дошкільного віку, викликана реформуванням освіти в Україні, згідно з яким дошкільний заклад віднесено до першої ланки освіти. В загальноосвітніх школах вивчається курс «Основи економічних знань».

Фінансовий аспект торкається практично усіх сфер життєдіяльності сучасного суспільства. Відсутність елементарних фінансових знань і навичок обмежує можливості людей відносно ухвалення правильних рішень для забезпечення свого добробуту. І навпаки, фінансова грамотність дає можливість громадянам керувати своїм матеріальним становищем. З метою пропаганди фінансових знань наказом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України від 19.07.2012 року № 828 затверджено проведення дослідно-експериментальної роботи із впровадження курсу «Фінансова грамотність» – спільної ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді і спорту, Національного банку України і Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Університету банківської справи Національного банку України – на базі загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації України на 2012–2019 роки [2]. Наукове керівництво розробкою проекту «Фінансова грамотність» здійснили учені д. е. н., професор Т. С. Смовженко, д. іст. н., професор, академік О. А. Удод. За програмою фінансової грамотності навчаються різні вікові групи українців, оволодіваючи практичними аспектами фінансових питань (заощадження, інвестування, запозичення, розрахунок вартості надання індивідуальних фінансових послуг).

Ще одним вектором розвитку економічного мислення і обізнаності сучасних школярів є впровадження низки заходів, спрямованих на формування податкової культури молоді. У Міністерстві освіти і науки у співпраці з Міністерством доходів і зборів України 19 вересня 2013 року презентований шкільний спецкурс «Основи податкових знань» для учнів 9–11 класів, спрямований на формування податкової культури молоді, створення позитивного іміджу добросовісного платника податків [2].

Для вивчення та розбудови системи профорієнтації в Україні під егідою Академії педагогічних наук України та Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В. О. Сухомлинського 2009 року групою науковців підготовлено науково-допоміжний бібліографічний покажчик «Розвиток професійної орієнтації в Україні». Видання вміщує 1253 назви джерел з питань професійної орієнтації в Україні і зарубіжних країнах, що має сприяти подальшому удосконаленню системи професійної орієнтації в Україні, запровадженню нових форм і методів профорієнтаційної роботи, закладів освіти різних рівнів, служб зайнятості [7].

Отже, досвід педагогів минулого в економічній освіті дітей, молоді і дорослих успішно впроваджується в сучасних умовах незалежної України, до чого були спрямовані їхні найсвітліші мрії, подвижницька практична діяльність, психологічні дослідження та експериментування.

Список використаних джерел:

1. Гамбургская декларация об обучении взрослых. Принята пятой Международной конференцией по образованию взрослых, Гамбург, Германия, 14–18 июля 1997 года. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/hamburg_decl.shtml

2. Гиптерс З. В. Проблема экономического образования и финансовой грамотности детей и взрослых: традиции и современность // Science of future, 8.05.2014, Praga. – Praga, 2014. –  P. 98–113.

3. Гіптерс З. В. Економічна освіта на західноукраїнських землях та її сподвижники (ХІХ – перша половина ХХ століть) : монографія / З. В. Гіптерс. – К. : УБС НБУ, 2011. – 347 с.

4. Коренець Д. Реформа фахового шкільництва в Польщі / Д. Коренець // Рідна школа. – 1934. – Ч. 2. – С. 21–23.

5. Коренець Д. Чи ми дійсно відчуваємо потребу фахових шкіл / Д. Коренець // Господарсько-кооперативний часопис. – 1927. – Ч. 37. – С. 3–4.

6. Перша Українська Педаґоґічна Вистава // Шлях виховання й навчання. – 1938. – Кн. 2. – С. 65–74.

7. Розвиток професійної орієнтації в Україні : наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського [та ін.] ; [упоряд.: Пономаренко Л. О., Стельмах Н. А., Ніколюк Л. І. ; наук. ред.: Рогова П. І., Чепурна Н. М.; наук. консультант Мельник О. В. ; бібліогр. ред. Пономаренко Л. О.]. – К. ; Черкаси: [б. в.], 2009. – 196 с.

8. Ющишин І. Новий культурно-суспільний почин // Шлях виховання і навчання. – 1932. – Кн. 4. – С. 240–242.