К. е. н. Мульска
О. П.
Державна установа «Інститут регіональних
досліджень
імені М. І. Долішнього НАН
України»
Push-фактори
міграційних процесів: світовий ракурс
Розробка
ефективної міграційної політики потребує розуміння і дослідження того, хто
мігрує і причин, які спонукають до цього. Кожна особа приймає рішення щодо міграції
на основі різноманітних факторів як всередині країні походження, так і в країні
прямування. Фактори можуть впливати на рішення залишити країну (push-фактори)
та міграційне рішення приїхати у певну країну (pull-фактори). Детальніше
зупинимося на push-факторах міграції.
Для більше, ніж
двох третіх українських мігрантів, брак доходів (68,4%) є основним
push-фактором. Серед інших важливих факторів є відсутність можливості
працевлаштуватись (55%) та погані житлові умови (25,8%), бажання швидко
заробити гроші (34,5%) та слідування прикладу родичів та друзів (11,0%) [4].
Push-фактори існують
у багатьох формах. Дослідимо групи міграційних push-факторів у глобальному
вимірі.
1. Економічні фактори.
Вони забезпечують основні мотиви міграції. Так, за даними МОП, близько 100 млн осіб
[6] мігрували з метою пошуку кращого місця праця чи способу життя, а також можливостей
для їх сімей. У деяких країнах робочих місць для великої кількості населення просто
не існує. Індія, наприклад, нещодавно пережила сплеск еміграції через поєднання
цих факторів. Найбільший виклик, з яким стикнулася Індія, є створення
достатньої кількості робочих місць для населення, що швидко зростає. В Індії сектор
безробітних ще ніколи не був належним чином оцінений. Однак за оцінками міжнародних
експертів кількість безробітних становить 121 млн осіб [5]. Кількість
випускників індійських університетів без місця прикладання праці також
продовжує збільшуватися. Наголосимо, що близько 2,7 млн. робочих місць були
створені в період 2004-2005 рр. і 2009-2010 рр. Ситуація щодо створення робочих
місць за останні роки покращилася, але рівень безробіття як і раніше
залишаються надзвичайно високими на всій території Індії [7]. Так, дисбаланс не
виступає стимулом для кваліфікованих працівників у країні.
Наслідком цієї
тенденції є високий рівень міграції серед випускників університетів в Індії та
молодих працівників, які мігрують у США, де вони мають можливості для
удосконалення навичок та вмінь, а також професійного розвитку з виплатою високої,
за міжнародними мірками, заробітної плати.
Однак
недооцінювати обсяги поширення міграції низькокваліфікованого населення не
варто. Рush-фактором такої еміграції є відсутність попиту на їх робочу силу і/або
низька заробітна плата, а також надлишкова потреба на окремі види трудової
зайнятості працездатного населення. Досвід США вказує, що на противагу
досвідченій та професійній трудовій міграції виникає приплив
низькокваліфікованих робітників з країн, що розвиваються задля заповнення ринкової
ніші окремих секторів економіки.
2. Політична ситуація, корупція та релігійні причини. Push-фактори цієї групи зумовлені виникненням війн, численними політичними конфліктами або переслідуваннями на батьківщині чи різного роду релігійними розбіжностями. Такі особи можуть мати статус біженців або осіб, які шукають притулку в інших країнах. Так, Женевською Конвенцію (1951 р.) закріплено статус біженця як «той, хто через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань» [1, с. 1].
Агентство ООН у
справах біженців повідомляє, що у 2013 році кількість людей, які були змушені
змінити місце проживання через війну і переслідування, перевищила 50 млн,
близько 17 млн осіб залишили свої країни, а більш як 33 млн ховаються у межах
кордонів, причому багато років живуть у таборах [3]. Також в ООН зазначили, що
рекордні показники кількості біженців є наслідком різних політичних, військових
чи релігійних конфліктів. Принагідно вкажемо, що жертвами конфлікту у Сирії,
який розпочався у 2011 році, стали вже понад 180 тис. осіб, з них 59 тис. були
цивільними, серед них 9,4 тис. – діти, 6 тис. – жінки [2].
Незважаючи на
існування реальних конфліктів, таких як громадянська війна, анексія чи
політично-релігійні переслідування, уряди багатьох країн, продовжують ставитися
до біженців як до економічних мігрантів, які уникають бідності у
країні-перебування. Так, уряд США не вважав Гаїтянських емігрантів біженцями, у
результаті чого не надавалися привілеї для тих, які прибували у країну через
неофіційні канали. Вони проходили атестацію кваліфікації, у випадку не
підтвердження якої ‒ ремігрували.
Однак, якщо
говорити про біженців з Куби, то для них уряд США проводив більш атрактивну
політику протягом ХХ століття. Причиною служать політичні чвари між США і
комуністичним уряд Куби, і в результаті ‑ готовність уряду США приймати біженців
від комунізму. Це засвідчує соціально-політичну та культурологічну свідомість суспільства,
що впливає на міграційну активність населення у будь-якій формі.
Дослідження
показують, що біженці швидше асимілюються в економічних процесах, ніж
традиційні економічні мігранти. Причиною цього явища є більш ймовірне очікування
біженців щодо тривалого перебування в країні-переселення, а відтак і підвищення
інвестиційної активності у контексті підтвердження кваліфікації, знань та
навичок, що дозволяє їм скористатися перевагами довгострокових економічних
можливостей. Однак, ця тенденція і може бути пов’язана з різноманітними програмами
підтримки чи сприяння та іншими пільгами, орієнтованими для біженців, які часто
не доступні для інших іммігрантів. Даний причинно-наслідковий зв’язок суперечить
поширеній гіпотезі, що біженці, вимагають значних затрат фінансових ресурсів від
країни-переселення.
3. Екологічні
проблеми. Різноманітні екологічні проблеми та стихійні лиха часто призводять до
втрати робочих місць чи матеріально-фінансового забезпечення. Так, у середині
ХІХ століття, Ірландія пережила голод, у 1932-1933 рр. – Україна. Наголосимо,
що від голоду загинули сотні тисяч осіб у Ірландії, і голод являється
push-фактором міграції інших (близько 1 млн осіб). У період 1841-1851 рр. ірландське
населення зменшилася на 1,6 млн. осіб або близько 17% від загальної чисельності
населення [6]. В Україні у ті часи міграція не була такою масовою через
політичні репресії та численні переслідування.
Список використаних джерел:
1. Конвенція про статус біженців [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_011
2. Конфлікт у Сирії [Електронний ресурс]. ‑
Режим доступу : http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?za_chas_konfliktu_u_siriyi_zaginulo_ponad_180_tisyach_lyudey&objectId=476961
4. Чи слід мені залишитись, чи слід їхати?
Українська міграція в економічному розрізі [Електронний ресурс]. ‑ Режим
доступу :
http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/German_advisory_group/2007/W1_ukr.pdf
7. The Economic Times, 2013 [Електронний ресурс].
‑ Режим доступу : http://economictimes.indiatimes.com/topic/2013