Скорик Ю. М.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна
ПОЗИТИВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ОБРАЗ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ДО ПСИХОФІЗИЧНОГО ВИГОРАННЯ
Розробка ефективних шляхів і засобів професійної підготовки викладача вищої школи нині є одним із найважливіших завдань системи освіти та педагогічної науки. Вимоги світових стандартів до особистості викладача, рівня його професіоналізму постійно зростають, адже педагог – це ключова фігура в системі освіти, яка найтісніше пов’язана з процесами становлення майбутніх фахівців. У зв’язку з цим професійний образ педагога вищої школи набуває особливої актуальності, адже цілеспрямована, гармонійна, ініціативна особистість, яка здатна до постійного вдосконалення, продуктивної праці й ініціативного мислення, забезпечує високий рівень успішності в педагогічній сфері, сприяє формуванню позитивного соціально-психологічного клімату в робочому колективі, встановлює індивідуальний підхід до студентства, вибудовує позитивний педагогічний імідж не лише для себе, а й для навчального закладу загалом.
На заваді успішного функціонування викладачів вищої школи та їх психофізичного здоров’я можуть поставати професійні деформації, які погіршують самопочуття, негативно впливають на особистісні риси педагога, негативно відображаються на рівні його професіоналізму і взаєминах з колегами. В цих випадках у поведінці викладача починають переважати менторство , догматизм, самовпевненість, впертість, егоцентризм, емоційна відстороненість , ригідність мислення, необдуманість дій і вчинків [ 3 ], що в свою чергу може призвести до емоційного, інтелектуального та фізичного виснаження, стану психофізичного вигорання викладача. Саме тому слід повернутись до поняття професійного образу, іміджу викладача, яке за своєю суттю передбачає поєднання в особистості таких рис, якостей, знань, вмінь і навичок, які сприяють протистоянню професійним деформаціям викладача, більше того, будучи взірцем для студентської молоді, допомагають формувати стійкість підростаючого покоління, майбутніх фахівців-педагогів до психофізичного вигорання. Детально і ґрунтовно аспекти формування професійного образу викладача вищої школи висвітлено в наукових доробках І. Володарської, Н. Гузія , А. Морозова та ін. Вчені дійшли висновку, що професійний образ фахівця – це складний комплекс особистісних і ділових якостей, емоційних і психічних станів, ціннісних орієнтацій. Він знаходить прояв не лише в повсякденному житті викладача, а й під час взаємодії з колегами, студентами, в організації їх праці, що ще раз підтверджує значущий вплив особистості педагога на уявлення і готовність майбутніх фахівців
до професійно-педагогічної діяльності. Хоча імідж викладача може трактуватись як з точки зору вимог суспільства, так і з позицій самого педагога, його особистість є засобом педагогічного впливу, передумовою його розвитку
і вдосконалення [ 1 ]. Сучасні психолого-педагогічні дослідження підкреслюють, що формування позитивного професійного образу – це тривалий, полікомпонентний процес. Проте досягнення бажаних результатів педагогічної діяльності, ефективне виконання функційних обов’язків педагога, здійснення ним виховного, емоційно-психологічного впливу на суб’єктів навчального процесу стає неможливим без чітко сформованої, успішної, відкритої
для нового досвіду, стійкої до непередбачуваних стресів професійного характеру особистості, що в сукупності й полягає в основі позитивного професійного образу викладача вищої школи.
Функціональний підхід в педагогічній науці до трактування поняття іміджу викладача вищої школи виокремлюють наступні його різновиди: професійний – образ викладача, що зумовлений його професійними якостями, показниками успішності педагогічної діяльності; корпоративний: імідж вищого навчального закладу загалом; особистісний – образ викладача, що детермінується його індивідуальними властивостями, рисами характеру; бажаний імідж – полягає в прагненнях педагога, представляє той образ, до якого прагне фахівець; дзеркальний – складається з уявлень про себе. Детальний аналіз образу викладача вищої школи дозволяє виокремити основні компоненти: внутрішній образ педагога, який знаходить прояв у його професійній діяльності, особливостях мисленнєвих процесів, рівні творчості, почутті гідності; зовнішній образ, який складається із гармонійного поєднання педагогічної майстерності з ціннісними рисами особистості викладача, що дозволяє максимально ефективно проявити професійний потенціал, зарекомендувати себе висококваліфікованим фахівцем і приємною людиною; застосування вербальних і невербальних засобів комунікації (міміка, інтонація, жести, темп і швидкість мовлення, інтонація), які здатні привернути увагу слухачів, налаштувати на активну взаємодію, вмотивувати до активної начальної діяльності [2]. Фахівець у галузі іміджології В. М. Шепель пропонує розглядати професійний образ педагога як трьох-компоненту структуру, яка складається з: якостей комунікативного характеру – емпатійність , рефлексивність , комунікабельність, тобто здатність встановлювати контакт
із об’єктами спілкування, демонструвати співпереживання і розуміння поглядів і почуттів співрозмовника, вміння здійснювати вербальний вплив; моральних цінностей, психічного здоров’я; компетентність, що зв’язана не лише
з професійним, а й життєвим досвідом викладача [4]. Зрозуміло, що професійний образ викладача – це динамічна характеристика, яка залежить від особистісних потреб, ціннісних орієнтацій, внутрішньої Я-концепції людини, але постійне самовдосконалення, інтеріорізація життєвого і професійного досвіду, підвищення рівня професійності – це базові потреби особистісного розвитку, що формують стійкі до впливу стресогенних чинників риси характеру, здійснювати соціально-психологічний прогноз розвитку педагогічної ситуації та програмувати цей процес, попереджувати труднощі комунікативної взаємодії, знижувати психофізичне виснаження загалом.
Професійний образ викладача – це сукупність взаємопов’язаних внутрішніх і зовнішніх характеристик викладача вищої школи, формування якого потребує зусиль, часу, зацікавленості в ефективності власної праці, прояву активності й усвідомлення необхідності створення позитивного образу. Відсутність навичок самопрезентації , самопізнання, самооцінювання , одноманіття методів і форм педагогічної діяльності та інші стресогенні чинники професійного характеру швидко виснажать фахівця емоційно, інтелектуально й фізично, зведуть нанівець потенціал педагога, саме тому праця над власним професійним образом відіграє значну роль у попередженні розвитку психофізичного виснаження.
Список використаних джерел:
1. Калюжный А. Технология построения имиджа учителя / А. Калюжный // Педагогическая техника . – 2005. – № 3. – С. 103–108.
2. Ковальчук Л. Формування іміджу майбутнього вчителя у процесі вивчення педагогічних дисциплін в класичному університеті // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – 2007. – Вип. 22. – С. 65–74.
3. Туркот Т. Г. Педагогіка вищої школи: навч . посіб . для студентів ВНЗ / Т. Г. Туркот . – К.: Кондор, 2011. – 628 с.
4. Шепель В. М. Имиджелогия : секреты личного обаяния / Шепель В. М. – М., 1997.