Наши конференции

В данной секции Вы можете ознакомиться с материалами наших конференций

VII МНПК "АЛЬЯНС НАУК: ученый - ученому"

IV МНПК "КАЧЕСТВО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ: глобальные и локальные аспекты"

IV МНПК "Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности"

I МНПК «Финансовый механизм решения глобальных проблем: предотвращение экономических кризисов»

VII НПК "Спецпроект: анализ научных исследований"

III МНПК молодых ученых и студентов "Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации"(17-18 февраля 2012г.)

Региональный научный семинар "Бизнес-планы проектов инвестиционного развития Днепропетровщины в ходе подготовки Евро-2012" (17 апреля 2012г.)

II Всеукраинская НПК "Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения" (6-7 апреля 2012г.)

МС НПК "Инновационное развитие государства: проблемы и перспективы глазам молодых ученых" (5-6 апреля 2012г.)

I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях»(Полтава, 14?15 февраля 2013г.)

I Международная научно-практическая конференция «Лингвокогнитология и языковые структуры» (Днепропетровск, 14-15 февраля 2013г.)

Региональная научно-методическая конференция для студентов, аспирантов, молодых учёных «Язык и мир: современные тенденции преподавания иностранных языков в высшей школе» (Днепродзержинск, 20-21 февраля 2013г.)

IV Международная научно-практическая конференция молодых ученых и студентов «Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации» (Днепропетровск, 15-16 марта 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Альянс наук: ученый – ученому» (28–29 марта 2013г.)

Региональная студенческая научно-практическая конференция «Актуальные исследования в сфере социально-экономических, технических и естественных наук и новейших технологий» (Днепропетровск, 4?5 апреля 2013г.)

V Международная научно-практическая конференция «Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности» (Желтые Воды, 4?5 апреля 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Научно-методические подходы к преподаванию управленческих дисциплин в контексте требований рынка труда» (Днепропетровск, 11-12 апреля 2013г.)

VІ Всеукраинская научно-методическая конференция «Восточные славяне: история, язык, культура, перевод» (Днепродзержинск, 17-18 апреля 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения» (Днепропетровск, 7–8 июня 2013г.)

V Международная научно-практическая Интернет-конференция «Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты» (17–18 июня 2013г.)

IX Международная научно-практическая конференция «Наука в информационном пространстве» (10–11 октября 2013г.)

«Спецпроект: анализ научных исследований» 2014 год

Прасюк О. В.

Національний університет «Острозька академія», Україна

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

 

Вивчаючи громадську думку, слід брати до уваги той факт, що громадська думка постає як така тільки після встановлення індивідуальних думок респондентів, адже, як слушно вказує відомий український соціолог О.   І. Вишняк в спеціально присвяченій цій проблемі статті «Технологія та результати досліджень громадської думки», «громадську думку (громадські опінії ), на відміну від індивідуальних опіній та ставлень, опитувати взагалі неможливо»   [1].   Громадську думку опитати неможливо, бо вона не відповідає. Відповідають респонденти на запитання анкети, а на основі їх відповідей за певними методологічними принципами соціологи вивчають громадську думку.  

Таким чином, проблема ідентифікації громадської думки має два ключові аспекти: проблему власне дослідження громадської думки (а саме «польового дослідження» як сукупності методів отримання первинної соціологічної інформації) та проблему її ідентифікації – фактично її раціонального-логічного конструювання на основі процедури аналізу первинних соціологічних даних.

Перший аспект пов’язаний з методами вивчення громадської думки та специфікою масиву даних, якими результує кожен із них. Так, Ю. П.  Сурмін стверджує, що найчастіше при вивченні громадської думки використовують три методи: вибіркове опитування; панельне інтерв’ю та контент-аналіз. Найпопулярнішим дослідник називає метод вибіркового опитування [7, с. 38]. На таку тенденцію вказує і В. Л.  Оссовський , пояснюючи таку диспропорційність використання соціологічних методів «ілюзорною простотою організації і проведення анкетних опитувань та інтерв’ю, прагненням догодити соціальному замовнику» [3, с. 7].

Американські дослідники Д.  Мангейм та Р. Річ вказують на п’ять типів первинної соціологічної   інформації, яку можна отримати завдяки вибірковому опитуванню (цілком очевидно, що ці ідеї вчених можливо, хоча й з певними методологічними застереженнями, екстраполювати і на інші види соціологічних досліджень): 1) факти, знання; 2) думки; 3) ставлення, 4)   установки 5) поведінкові звіти респондентів. На думку науковців вибіркове опитування є оптимальним для вивчення думок, ставлень та знань [2, с. 183–184], а саме такі відомості цікавлять дослідника громадської думки. При цьому створення інструментарію для дослідження громадської думки потребує особливої уваги до структури та формулювання запитань, порядку розміщення варіантів відповідей, лінгвістичному виконанні опитувальника [ 8 , p. 179].

Другий етап дослідження громадської думки передбачає власне її ідентифікацію, тобто конструювання на основі відповідей респондентів, що задовольняють критеріям включення до суб’єкта громадської думки. Зазвичай для цієї мети використовують інкорпоровану на етапі розробки інструментарію дослідження так звану «лійку Геллапа » (або   quintamensional questionnaire design ), що дозволяє з’ясувати зацікавленість респондента в предметі дослідження, його поінформованість щодо неї, співвідношення раціональних та емоційних оцінок проблеми, стабільність позиції респондента щодо проблеми [ 8 , p. 300].

В. Л. Оссовський у книзі «Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації» та низці статей, що вже стали класичним здобутком української соціології громадської думки, чітко розділив два підходи до вивчення громадської думки: полстерівський та соціологічний, – що відрізняються концепціями громадської думки та стилями її дослідження [ 4 , с. 212]. Полстерівський підхід базується на агрегатному механістичному розумінні громадської думки як «певної суми індивідуальних думок, серед яких містяться, а може й ні, суб’єкти громадської думки» [ 5 , с. 29]. Соціологічна концепція громадської думки передбачає відбір з усієї множини опитаних респондентів щодо певної соціально значимої проблеми саме тих, що дійсно володіє достатнім рівнем поінформованості, компетентності та включеності , щоб вважатися суб’єктом-носієм громадської думки [ 5 , с. 43].

Втім точка зору В. Л. Оссовського зазнає критики з боку О. І.  Вишняка , який вказує на тотожність полстерівського та соціологічного підходів в отриманні різних видів первинної соціологічної інформації (зокрема, фактів, звітів про поведінку, установок-преференцій). При цьому громадську думку («громадські опінії »), на думку вченого, опитувати неможливо, «її можна тільки досліджувати, як вивчають живі та неживі об’єкти, реальні та віртуальні» [1].

Отже, очевидним є кількісне переважання вибіркових соціологічних опитувань серед інших сучасних методів вивчення громадської думки, оскільки вони дозволяють відносно швидко отримати повну достовірну первинну соціологічну інформацію, яка стає основою інформаційно-аналітичної роботи, прогнозування суспільно-політичних процесів, ретранслюється мас-медіа, безпосередньо трансформуючи політичне поле суспільства.

 

Список використаних джерел:

1.              Вишняк О. Технологія та результати дослідження громадської думки [Електронний ресурс] / О. Вишняк // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=13&c=61

2.              Мангейм Дж. Б. Политология : методы исследования / Дж. Б.  Мангейм , Р. К.  Рич . – М.: Весь Мир, 1997. – 544 с.

3.              Оссовский В. Л. Проблема идентификации общественного мнения / В. Л. Оссовський // Социологические исследования ; Российская академия наук; голов . ред. Ж. Т.  Тощенко . – 1999. – № 10. – С. 7–16.

4.              Оссовський В. Полінг versus соціологічне дослідження громадської опінії / В.  Оссовський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – К., 2002. – № 4. – С. 207–215.

5.              Оссовський В. Л. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації / В. Л.  Оссовський ; НАН України. Ін-т соціол . – К.: Ін-т соціол . НАН України, 1999. – 137 с. – Бібліогр .: С. 128–136.  

6.              Оссовський В. Л. Соціологія громадської думки / В. Л.  Оссовський . – К.: Фоліант; Стилос , 2005. – 186 с.

7.              Сурмін Ю. П. Теорія громадської думки / Сурмін Ю. П. – К.: МАУП, 1999. – 72 с.: іл. – Бібліогр .: С. 67–68.

8.              Surveying Subjective Phenomena / ed . by C. F.  Turner ,   E.  Martin . – New York : Russell Sage Foundation , 1984. –   V. 2. – 617 p.