В сучасних політико-економічних умовах, які можна визначити як кризові, проблема збереження стабільності банківської системи, як основного елемента фінансової системи та найважливішою умовою розвитку національної економіки, постає дедалі гостріше. Кризові явища зумовили існування таких основних загроз стабільності банківської системи як недостатній рівень капіталізації, нестабільність ресурсної бази, погіршення фінансових результатів, посилення боргового навантаження, скорочення обсягів кредитування, що в подальшому може позначитись на якості кредитного портфеля банків.

Дослідженню економічної сутності й передумов, необхідних для стабільного функціонування банківської системи, присвячено ряд наукових праць як вітчизняних, так і іноземних авторів.

Зокрема Вім Дуйзенберг (Європейський центральний банк), зазначає, що «...Фінансова стабільність не має загальновизнаного визначення. Проте має місце широкий консенсус, який полягає в тому, що фінансова стабільність це безперебійне функціонування ключових елементів, які складають фінансову систему [1].

О. І. Барановський, розглядаючи стабільність банківської системи доводить, що це здатність протистояти зовнішнім та внутрішнім впливам, зберігаючи стійку рівновагу і надійність протягом часу [2].

Г. Панасенко зводить визначення «фінансової стабільності банківської системи» до створення дієвого механізму, який запобігав би виникненню банківських криз та сприяв подальшому розвитку економіки країни. У контексті категоріального визначення під фінансовою стабільністю банківської системи розуміє міру повноти та якості розв’язання завдання, поставленого перед банківською системою, виконання нею своєї місії, що забезпечує досягнення позитивного фінансового результату. Водночас зазначає, що немає універсального визначення, яке розкриває основні функції, завдання та критеріальні ознаки фінансової стабільності, індикатори її оцінки [3].

На офіційному сайті Національного банку наводиться наступне визначення: стабільність банківської системи ( stability of banking system ) – комплексна характеристика стану банківської системи, при якому реалізується її сутність і призначення в економічній системі країни, адекватно та ефективно виконуються її функції, а також забезпечується спроможність підтримувати рівновагу та відновлювати стан після зовнішніх потрясінь чи посилення диспропорцій, будь-яких відхилень від безпечних параметрів, спричинених кризовими явищами (спадом економіки, фінансовою кризою, трансформацією економіки тощо) [4].

Сьогодні обмежений доступ до зовнішніх джерел фінансування, девальвація гривні, політична нестабільність мали негативний вплив на стабільність банківської системи. Розглянемо більш детально основні загрози стабільності банківської системи.

Незважаючи на позитивні тенденції у динаміці власного капіталу банків України (у порівнянні з аналогічними минулорічними показниками власний капітал зріс на 4,7 % та статутний на 5,9 % [5]) варто наголосити, що проблема недостатньої капіталізації супроводжує їх функціонування з перших етапів розвитку вітчизняної банківської системи. Уже в 1993 році банки банкрутували, навіть повністю не сформувавши статутний капітал. З 1995 року Національний банк України посилив вимоги до розміру капіталу банків, а з 2000 року ввів класифікацію банків за рівнем капіталізації, поділивши банки на п’ять груп: добре, достатньо капіталізовані, недокапіталізовані , значно і критично недокапіталізовані . У 2009 р. мінімальний розмір статутного капіталу становив 75 мільйонів гривень, а станом на 2012 рік даний показник становить 120 мільйонів гривень [6].

Незважаючи на поступове збільшення значення показника балансового капіталу, як основи розвитку банківської системи, він ще залишається досить низьким, і складає лише близько 5 % від ВВП, тоді як у країнах Центральної Європи – понад 40 % [7].

Рис. 1. Динаміка нормативів капіталу

Кризові явища сьогодення стали передумовою зменшення нормативів капіталу, вчасності регулятивного капіталу основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності

Недостатній рівень капіталізації українських банків є однією з причин їхньої низької конкурентоспроможності на світовому ринку.

Нестабільність ресурсної бази, зумовлена високим рівнем недовіри до банків, що обмежує можливості банківської системи до кредитування [8].

Основним джерелом ресурсної бази для банків становлять внутрішні ресурси, насамперед, кошти фізичних (40 %) і юридичних осіб (24 %). На сьогодні відтік коштів фізичних осіб є незначним і перекривається зростанням валютних курсів. Для збереження ресурсної бази банки концентрують зусилля на розширенні депозитних програм, підвищенні відсоткових ставок та безпосередній роботі з клієнтами. Погіршення термінової структури ресурсів обмежує ліквідність банківських установ і вимагає додаткових зусиль щодо оптимізації платіжних календарів, забезпечення достатнього обсягу ліквідних активів [8].

Погіршення фінансових результатів банківської системи, що зменшило інвестиційну привабливість розвитку банківського бізнесу в Україні для іноземних інвесторів, послабило фінансову незалежність банків та зумовило активне проїдання ними свого капіталу [8]. В цілому по банківській системі станом на 01.04.2014 збиток склав майже 2 млрд грн.

Значна зовнішня заборгованість, що посилює залежність банківської системи від валютної політики та стану зовнішніх ринків капіталу [8]. Зокрема валовий зовнішній борг України, який враховує державні та корпоративні зобов’язання, 2013 року зріс з $135,1 млрд до $142,5 млрд. Загальний зовнішній борг банківської системи за станом на 01.01.2014 р. становив 22,5 млрд дол. США [9]. Боргові проблеми банківської системи створюють додаткове навантаження на платіжний баланс та тиск на валютний ринок.

Скорочення обсягів кредитування в умовах невизначеності позбавляє банківську систему джерел майбутніх доходів, а вітчизняну економіку – фінансових можливостей до розвитку.

Сьогодні політико-економічні умови справляють визначальний вплив на банківську систему, що зумовлює негативні тенденції в основних показниках банківської системи. Реалізація заходів щодо стимулювання до нарощування капіталу і ліквідності, робота з оптимізації ресурсної бази тощо повинні стати основними заходами стабілізації ситуації в банківській системі.

Список використаних джерел:

1.              Defining Financial Stability [Електронний ресурс] / Prepared by Garry J. Schinasi // IMF Working Paper . – 2004. – October . – WP/04/187. – Режим доступу: https://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2004/wp04187.pdf

2.              Барановський О. І. Стійкість банківської системи України / О. І. Барановський // Фінанси України. – 2007. – № 9. – С. 75–87.

3.              Панасенко Г. Основні напрями забезпечення стабільності банківської системи України на шляху інтеграції у світовий фінансовий простір [Електронний ресурс] / Г. Панасенко. – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=39082