«Стратегические составляющие финансовой устойчивости и безопасности банковской системы и финансовых рынков Украины - 2014»

Герліванова М. В., Тростянська К. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКІВ БАНКІВСЬКОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

 

Ефективна робота і стабільність банківської сфери залежить напряму від загального стану економіки країни, і, зокрема, від дії ризиків у даній сфері економічної діяльності. Банки схильні до вищого рівня ризиковості , так як вони взаємодіють з суб’єктами господарювання усіх рівнів, в тому числі і між собою.

Метою хеджування (страхування ризиків) є захист від несприятливих змін цін на ринку акцій, товарних активів, валют, процентних ставок, і пр. І хеджування і страхування мають на меті захист від ризиків (відсоткового та валютних ризиків), а тому цілком правомірно розглядати ці операції як складові процесу хеджування загалом. Саме тому опціони, механізм дії яких відбиває сутність страхування, відносять до інструментів хеджування ризику поряд із форвардами, ф’ючерсами та свопами .

Залежно від масштабів застосування виокремлюють два види хеджування :

–        мікрохеджування – хеджування прибутку за окремими активами і зобов’язаннями, або певної комбінації з них. Мікрохеджування використовується для захисту прибутку банку за окремими великими позиціями й угодами;

–        макрохеджування – хеджування прибутку в цілому або чистого відсоткового доходу.

У процесі хеджування відсоткового ризику банк укладає строкові фінансові угоди в обсягах і на строки, які дають можливість збалансувати відсоткові активи та зобов’язання. Хеджування відсоткового ризику здійснюється за допомогою таких строкових угод, як форвардні контракти, ф’ючерсні контракти, опціони та свопи [3].

Хеджування є способом стабілізації ринкової вартості банківської установи. Якщо балансові позиції банку підібрані за строками та сумами, банк не має потреби в участі інших учасників ринку, які б узяли на себе ризик. Але узгодити всі позиції на практиці майже неможливо. В такому разі використовують хеджування , яке дозволяє відчутно зменшити або повністю усунути ризик, а відтак стабілізувати фінансові результати діяльності банку. Теоретично хеджування створює імунітет для банківського балансу, захищаючи від непередбачених цінових змін на ринку. В Україні практично не застосовуються які-небудь інструменти, які б дозволяли уникнути чи, в крайньому разі, зменшити валютний ризик. У зарубіжній діловій практиці з метою страхування валютного ризику широкого вжитку набули форвардні угоди. Але на вітчизняному фінансовому ринку використання форвардних угод у чистому вигляді не поширилось. Це можна пояснити, по-перше, відсутністю в комерційних банках відповідних фахівців, а по-друге, недостатньою розробкою Національним банком України необхідних нормативних та інструктивних матеріалів [2].

Однак нерозвиненість українського фондового ринку унеможливлює застосування яких-небудь стратегій хеджування . Головними причинами цього є надто складні умови становлення ринкової економіки України, відсутність необхідної інфраструктури ф’ючерсної торгівлі, кваліфікованих кадрів (біржовиків, економістів-біржовиків, здатних організувати біржову діяльність), інфляція, криза виробництва тощо. Головна причина, що заважає розвитку ф’ючерсної торгівлі в Україні – це слабкий розвиток самих ринкових відносин, ринкового середовища в цілому. Так, опціонів і ф’ючерсів по валютах не існує взагалі, оскільки ніхто не береться брати на себе величезні ризики, пов’язані з коливаннями курсів валют [1].

Для подальшого розвитку хеджування необхідно всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні проблеми та недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально враховувати їх при подальшій розбудові ринку похідних інструментів України [5]. Для цього потрібно:

–        створення в Україні умов для розвитку та функціонування ринку похідних інструментів ;

–        вдосконалення системи оподаткування фінансового результату від операцій з деривативами;

–        перегляд та вдосконалення законодавчих актів, що регулюють питання випуску і обігу деривативів в Україні.

З огляду на неможливість отримати переваги від сприятливих обставин при операціях хеджування ризику банки та їх клієнти можуть свідомо використовувати стратегію нехеджування , коли деяка частина активів чи пасивів лишається чутливою до зміни параметрів ринку (відсоткової ставки, валютного курсу). Стратегія нехеджування має на меті максимізацію прибутку і супроводжується підвищеним рівнем ризику. За такого підходу банк не захищений від несприятливих змін на ринку і може зазнати чималих фінансових втрат [4].

Широке запровадження хеджування в Україні стане можливим у середньостроковій перспективі після вирішення всіх проблем та при забезпеченні відповідних умов розвитку валютного, фондового ринків та економіки України в цілому. Незважаючи на досить песимістичну позицію деяких експертів фондового ринку стосовно розвитку національного ринку похідних фінансових інструментів, можна стверджувати, що в середньостроковій перспективі хеджування має в Україні потужні можливості, оскільки їх розвиток призводить до підвищення ефективності та ліквідності фінансового ринку, зростання кількості можливих інвестиційних стратегій на ринку, зниження собівартості фінансових трансакцій.

 

Список використаних джерел:

1.              Андрєєва Г. І. Стратегії хеджування : інструменти та способи застосування / Г. І. Андрєєва [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.masters.donntu.edu.ua/2011/iem/deminskaya/library/23.pdf

2.              Ботвіна Н. О. Хеджування валютного ризику як складова банківської безпеки / [Електронний ресурс] / Н. О. Ботвіна .   – Режим доступу: http://www.econa.org.ua/index.php/econa/article/ viewFile /262/69

3.              Вовк В.   Я .   Кредитування   і   контроль   : навч . посіб . / В.   Я .   Вовк , О. В. Хмеленко . – К. :   Знання ,   2008 . – 463   с.

4.              Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: підручник / Л. О. Примостка. – 2-ге вид., доп . і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.

5.             Щадило М. А. Перспективи використання хеджування в Україні / М. А. Щадило. – ЛНУ ім. Івана Франка, ЕкфМ-62з. – 2011.