(1) Куземко Н. В.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
Стратегічний аналіз в управлінні фінансовими ресурсами банку
Стратегія управління будь-якою складною системою повинна спиратись на глибокий та змістовний аналіз, що надає інформацію про її актуальний стан та стан оточуючого середовища, з метою визначення подальших стратегічних заходів. У розвитку банківської системи важливу роль відіграють банківські ресурси: їх склад, структура та тенденції руху. Тому у стратегії управління банком важливою складовою є управління фінансовими ресурсами, яке повинно спиратись на глибокий та змістовний аналіз економічного середовища та ресурсної бази банківського сектора.
Метою даної роботи є удосконалення методичного підходу до стратегічного аналізу банківських фінансових ресурсів, який дозволить на основі отриманих результатів визначити актуальний етап розвитку банку та з’ясувати можливі напрямки покращення його стану шляхом оптимізації структури портфеля фінансових ресурсів. Задача, представлена у роботі, є актуальною та практично значимою для динамічної фінансової системи України, коли важливим є передбачення кризових ситуацій на нівелювання їх наслідків.
З метою виявлення етапів розвитку банків, проведено аналіз їх діяльності у період 2006–2013 роки, зокрема виявлено тенденції руху банківських фінансових ресурсів, динаміка складу банківської системи і т. п. Проаналізовано тенденції на міжбанківському ринку, оборотність депозитних вкладів, коефіцієнти їх використання та трансформації. Ринок зовнішніх ресурсів було проаналізовано на предмет вартості та строковості іноземних кредитів. Вивчена динаміка облігацій внутрішньої державної позики та структура банківського сектору. У результаті отримано детальні аналітичні дані, на основі яких необхідно зробити висновки щодо подальших стратегічних дій. Однак зазвичай окремий коефіцієнт не може дати чіткого уявлення про стан економіки або окремого її сектору і, тим більше, не може дати інформацію про етап економічного розвитку банків. Тому було розраховано характеристичний показник, який інтегрує отримані дані аналізу та розмежовує області етапів економічного розвитку за допомогою критичних точок – точок у яких він суттєво змінює своє значення. Якщо виділено m періодів, для яких визначено n кількісних показників та k якісних характеристик, то для t -ого періоду зведений характеристичний показник f t розраховується наступним чином:
(1)
де
– значення і-го нормалізованого кількісного показника у етап
t
,
– бальна оцінка j-ої якісної характеристики у етап
t
.
У результаті розрахунків маємо розподіл економічних етапів та відповідні значення зведеного економічного показника (табл. 1).
Таблиця 1. Значення зведеного характеристичного показника ( f t )
у розрізі етапів економічного розвитку
|
Етап розвитку |
Показник |
Значення |
|
2006–2007 – етап зростання |
Середнє значення |
15,8 |
|
Максимум |
22,0 |
|
|
Мінімум |
10,0 |
|
|
2008Q1-Q3 – передкризовий етап |
Середнє значення |
1,6 |
|
Максимум |
9,4 |
|
|
Мінімум |
-5,0 |
|
|
2008Q4-2011Q2 – етап кризи |
Середнє значення |
-13,0 |
|
Максимум |
-5,1 |
|
|
Мінімум |
-20,7 |
|
|
2011Q3-2012Q4 – посткризовий етап |
Середнє значення |
-0,9 |
|
Максимум |
1,2 |
|
|
Мінімум |
-2,9 |
|
|
2013 – етап виходу з кризи |
Середнє значення |
0,0 |
|
Максимум |
1,6 |
|
|
Мінімум |
-4,6 |
Джерело: розраховано автором на підставі даних НБУ [ 0 ].
Таке відображення зведеного показника зручне для визначення стадії розвитку окремого елемента системи. Маючи загальносистемні значення зведеного показника, ми можемо визначити, на якому етапі розвитку знаходиться той чи інший елемент системи, і, відповідно, який вклад він робить у загальносистемний зведений показник розвитку банківського сектора.
Етапи розвитку банківської системи обумовлюють важливість упередження кризових ситуацій та мінімізації їх наслідків. Це можливо за допомогою показників-індикаторів переходу від одного економічного етапу до іншого. Індикатори визначаються методом інтегрального аналізу. Тобто індикатор розраховується за допомогою сукупності статистичних даних, або ж сукупності коефіцієнтів. Для їх розрахунку необхідно провести аналіз банківських ресурсів у розрізі їх специфічних ознак.
В основі портфельного підходу лежить строкова характеристика, тобто фінансові ресурси групуються в залежності від своєї строковості та ліквідності. Протягом аналізу було з’ясовано, що основу фінансових ресурсів банків складають депозити, іноземні залучення та міжбанківські кредити. При цьому ресурси депозитної бази та іноземних залучень є переважно довгостроковими, у порівнянні із кредитами, що надаються на міжбанківському ринку.
Для аналізу банківських фінансових ресурсів короткострокові ресурси ми представили як систему масового обслуговування і запропонували розраховувати відносну інтенсивність їх потоку. Для довгострокових фінансових ресурсів ми застосували метод фінансового гірингу, який розраховується як співвідношення розміру позикового капіталу, за яким нараховуються відсотки, і акціонерного або власного капіталу [ 2 ].
Провівши аналіз фінансових ресурсів банків у розрізі виявлених етапів економічного розвитку, з’ясували, що протягом розглядуваного періоду специфічні показники фінансових ресурсів змінювались досить нерівномірно. Спостерігались так звані критичні точки, у яких значення цих показників зазнавали суттєвих змін. Результатом змін був перехід банківської системи із одного етапу розвитку до іншого. Виявлена закономірність обумовила виділення системи індикаторів, що сигналізує про перспективи розвитку та можливість негативних змін у кожному сегменті портфеля фінансових ресурсів банків і забезпечує ефективне планування в процесі стратегічного управління ними. Система індикаторів складається із трьох груп : для депозитних ресурсів, для іноземних ресурсів та для міжбанківських кредитів. У табл. 2 запропоновано набір індикаторів, їх дозволені межі та середньозважене значення для кожного з етапів розвитку.
Таблиця 2. Таблиця значень індикаторів, характерних
для відповідного етапу економічного розвитку
|
Індикатор |
Показник |
Етап зростання |
Передкризовий етап |
Етап кризи |
Посткризовий етап |
Етап виходу з кризи |
|
Інтенсивність МБК відносно зобов’язань |
межі |
47–57 % |
65–83 % |
17–42 % |
36–50 % |
16–26 % |
|
середнє |
53,83 % |
73,73 % |
27,57 % |
42,23 % |
20,75 % |
|
|
Інтенсивність МБК відносно валюти балансу |
межі |
41–51 % |
57–73 % |
15–38 % |
31–43 % |
17–24 % |
|
середнє |
47,57 % |
64,80 % |
23,86 % |
35,95 % |
35,95 % |
|
|
Інтенсивність МБК щодо статутного капіталу |
межі |
552–702 % |
750–909 % |
102–429 % |
191–274 % |
110–164 % |
|
середнє |
656,11 % |
833,50 % |
222,52 % |
224,30 % |
136,37 % |
|
|
Депозитний гіринг (за надходженнями) |
межі |
3,41–4,33 % |
3,68–4,34 % |
2,84–4,47 % |
2,87–4,67 % |
2,78–3,2 % |
|
середнє |
3,76 % |
4,10 % |
3,61 % |
3,75 % |
3,04 % |
|
|
Вартість депозитів |
межі |
8,42–9,73 % |
10,73–12,5 % |
11,45–16,11 % |
11,93–14,01 % |
10,92–12,97 % |
|
середнє |
9,15 % |
11,56 % |
13,16 % |
12,34 % |
11,63 % |
|
|
Депозитний гіринг (за залишками) |
межі |
385–418 % |
371–380 % |
261–283 % |
312–336 % |
343–376 % |
|
середнє |
407,57 % |
376,47 % |
277,66 % |
319,30 % |
358,10 % |
|
|
крит. точ. |
304,72 % |
|||||
|
Зовнішній гіринг |
межі |
191–224 % |
218–222 % |
185–252 % |
104–141 % |
91–103 % |
|
середнє |
212,93 % |
220,90 % |
225,13 % |
123,85 % |
97,46 % |
|
|
Середньозважена вартість зовнішніх кредитів |
межі |
2,59–3,39 % |
5,26–11,23 % |
2,43–23,62 % |
3,76–11,7 % |
1,9–3,8 % |
|
середнє |
2,89 % |
7,43 % |
8,77 % |
6,52 % |
2,56 % |
|
|
Частка зовнішнього боргу у зобов’язаннях |
межі |
26–29 % |
30–31 % |
31–39 % |
18–24 % |
16–18 % |
|
середнє |
28,06 % |
30,43 % |
34,91 % |
21,63 % |
16,95 % |
|
Джерело: авторська розробка на підставі [1].
Перші три індикатори характеризують стан ринку міжбанківських кредитів: питома вага потоку МБК від загального обсягу зобов’язань, питома вага потоку МБК у валюті балансу та відношення інтенсивності потоку МБК до статутного капіталу. Наступна група індикаторів зосереджена на ринку депозитних ресурсів. Доцільно досліджувати індикатор депозитного гірингу в парі з вартістю депозитів, тенденції якої чіткіше розподіляються відповідно до етапів економічного розвитку. Наступна група індикаторів стосується зовнішніх кредитних залучень. Аналогічно до ринку депозитних ресурсів розглядати індикатор зовнішнього гірингу доцільно на фоні зміни вартості зовнішніх кредитів.
Для надання рекомендацій щодо управління банківськими ресурсами для конкретного банка, необхідно врахувати його розміри та масштаб діяльності. Для цього рекомендується, використовуючи поділ банків на групи за обсягами капіталу, розрахувати показники-індикатори у розрізі груп, що дозволить врахувати індивідуальні особливості кожного банку при формуванні стратегії управління фінансовими рес урсами.
Рух банківських фінансових ресурсів здійснюється у межах банківського сектора і фінансової системи загалом. Зміни одного складника викликають зміни іншого, що обумовлено взаємозв’язком економічних процесів. У стратегії управління банківськими фінансовими ресурсами дуже важливо враховувати зміни у банківській системі, стан фінансового сектора, і на основі цього визначати пріоритети у процесі формування банківської ресурсної бази. Запропонований підхід до стратегічного аналізу дозволяє узагальнити інформацію стосовно актуального стану банку і визначити етап розвитку на якому він знаходиться. Система індикаторів може бути використана у процесі стратегічного управління з метою визначення можливих стратегічних напрямків розвитку, упередження негативних ситуацій та адаптації механізмів управління до змін оточуючого середовища. Такий підхід дозволить розробити стратегію управління фінансовими ресурсами банку у довгостроковій перспективі та забезпечить його стабільний розвиток при мінімізації загроз та використання сприятливих можливостей фінансового ринку.
1. Грошово-кредитна статистика [Електронний ресурс] / Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Statist/sfs.htm