Наши конференции

В данной секции Вы можете ознакомиться с материалами наших конференций

VII МНПК "АЛЬЯНС НАУК: ученый - ученому"

IV МНПК "КАЧЕСТВО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ: глобальные и локальные аспекты"

IV МНПК "Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности"

I МНПК «Финансовый механизм решения глобальных проблем: предотвращение экономических кризисов»

VII НПК "Спецпроект: анализ научных исследований"

III МНПК молодых ученых и студентов "Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации"(17-18 февраля 2012г.)

Региональный научный семинар "Бизнес-планы проектов инвестиционного развития Днепропетровщины в ходе подготовки Евро-2012" (17 апреля 2012г.)

II Всеукраинская НПК "Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения" (6-7 апреля 2012г.)

МС НПК "Инновационное развитие государства: проблемы и перспективы глазам молодых ученых" (5-6 апреля 2012г.)

I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях»(Полтава, 14?15 февраля 2013г.)

I Международная научно-практическая конференция «Лингвокогнитология и языковые структуры» (Днепропетровск, 14-15 февраля 2013г.)

Региональная научно-методическая конференция для студентов, аспирантов, молодых учёных «Язык и мир: современные тенденции преподавания иностранных языков в высшей школе» (Днепродзержинск, 20-21 февраля 2013г.)

IV Международная научно-практическая конференция молодых ученых и студентов «Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации» (Днепропетровск, 15-16 марта 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Альянс наук: ученый – ученому» (28–29 марта 2013г.)

Региональная студенческая научно-практическая конференция «Актуальные исследования в сфере социально-экономических, технических и естественных наук и новейших технологий» (Днепропетровск, 4?5 апреля 2013г.)

V Международная научно-практическая конференция «Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности» (Желтые Воды, 4?5 апреля 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Научно-методические подходы к преподаванию управленческих дисциплин в контексте требований рынка труда» (Днепропетровск, 11-12 апреля 2013г.)

VІ Всеукраинская научно-методическая конференция «Восточные славяне: история, язык, культура, перевод» (Днепродзержинск, 17-18 апреля 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения» (Днепропетровск, 7–8 июня 2013г.)

V Международная научно-практическая Интернет-конференция «Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты» (17–18 июня 2013г.)

IX Международная научно-практическая конференция «Наука в информационном пространстве» (10–11 октября 2013г.)

«Стратегические составляющие финансовой устойчивости и безопасности банковской системы и финансовых рынков Украины - 2014»

К. е. н. Дереза В. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Використання сучасних фінансових інструментів

 

Використанню сучасних фінансових інструментів присвячено значна кількість робіт як закордонних так і вітчизняних вчених.

Фінансові інструменти хеджування досить різноманітні за своїми характеристиками – ліквідністю, доступністю, вартістю, ступенем ризику Тож, кожен з інструментів має свої переваги і недоліки. Зосередимо свою увагу на похідних цінних паперах. Похідні фінансові інструменти (деривативи) дістали свою назву від англійського терміну «derivative» – «похідний», оскільки їх вартість є похідною від вартості базових інструментів, покладених в основу угоди. Особливість похідних фінансових паперів (деривативів) полягає у тому, що їх інвестиційна віддача залежить від тих фінансових інструментів, від яких вони походять, тобто їх обіг пов’язаний з обігом базових фінансових активів. Базовим інструментом у подібних контрактах фінансового характеру, згідно світової практики, можуть бути як окремі види первинних фінансових інструментів – грошові кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери, фінансові показники у вигляді індексів, курсів, відсоткових ставок, так і самі деривативи. Слід зауважити, що предметом похідного контракту можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари, відповідно до цього розрізняють фінансові і товарні деривативи.

На сьогодні законодавство України не має досконалих норм, які б передбачали регулювання випуску та обігу похідних інструментів, що значно гальмує розвиток ринкових реформ в цілому.

В цілому процедура трансферту ризиків через деривативи дозволяє згладжувати ризики, внаслідок чого підвищується ефективність фінансової та виробничої діяльності суб’єктів ринкових відносин. Водночас з виникненням біржової форми торгівлі похідними фінансовими інструментами створюються сприятливі умови для проведення операцій спекулятивного характеру.

В сучасних умовах деривативи виконують в економічній системі дві важливі функції, створюючи, з одного боку, механізми для проведення операцій хеджування цінових ризиків, а з іншого, дозволяючи біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різниці в цінах.

Бурхливе зростання операцій з ПФІ припадає на кінець 70-х – початок 80-х років нашого століття в США, в Європі – на 80-90-і роки. В період енергетичної кризи, що спричинила інфляцію, гострою була проблема страхування ризиків, пов’язаних із зміною біржових курсів і процентних ставок. Операції з ф’ючерсами та опціонами переважно розв’язали цю проблему. Спекулятивні операції з ф’ючерсами допомогли зменшити коливання біржової кон’юнктури.

На основі аналітичних даних [ 1 ] встановлено, що найвища частка угод з деривативами на позабіржовому ринку припадає на контракти на процентні ставки (від 66 % до 75 %). На другому місті за кількістю угод (від 8 % до 12 %) знаходяться валютні контракти. Інші види угод займають незначну частку від загальної кількості угод, в межах від 0,5 % до 2 %. Таким чином, приблизно 80 % угод з деривативами припадає на хеджування процентних та валютних ризиків.

Аналізуючи структуру інструментів валютних контрактів, можна дійти висновку, що найбільш популярним інструментом, близька 50 % угод, є форварди та forex свопи, опціони та валютні свопи складають решту угод у приблизно рівних пропорціях. Така динаміка свідчить, що укладання строкових валютних контрактів є дієвим інструментом хеджування валютних ризиків, але при цьому кількість угод скорочується, тобто укладати угоди в змозі не всі учасники ринку. Аналіз структури та динаміки контрактів на процентні ставки виявив, що найчастіше, приблизно 80 % угод, використовуються процентні свопи, решту складають опціони та форвардні процентні угоди. Аналізуючи загалом позабіржовий ринок деривативів за останні роки слід зазначити, що від 52 % до 57 % усієї кількості угод складають процентні свопи, при цьому у вартісному вимірі на дані угоди припадає від 40 % до 58 % усього ринку [ 1 ]. Таким чином, даний інструмент хеджування фінансових ризиків є найбільш популярним серед учасників позабіржового ринку.

Популярність свопів у світі пояснюється наявністю вагомих переваг, у порівнянні з іншими інструментами хеджування, а саме: взаємовигідністю (завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою поставили); угоди своп укладаються тоді, коли потенційні учасники мають намір скористатися такими можливостями іншої сторони, яких самі вони не мають (від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жодний з них не програє і не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість операції своп); своп-контракти – порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операції зацікавлена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1 % від суми угоди, крім того в разі взаємної домовленості комісійні за угодами своп можуть взагалі не стягуватися; угоди укладаються на будь-який період і базовий інструмент; ринок свопів (за кордоном) добре розвинутий, і тому процедура укладання своп-контрактів легко реалізується, умови обговорюються, як правило, по телефону; можливістю достроково вийти з операції своп кількома способами (для цього укладаються зворотні свопи, коли новий контракт компенсує дію вже існуючого); під час підписання угоди можна обумовити випадки припинення її дії, які дозволяють кожній зі сторін за певну платню розірвати контракт; зниження ризику за даним видом операцій, у разі невиконання зобов’язань однією зі сторін втрати іншої сторони обмежуються контрактними відсотковими платежами або різницями валютних курсів, а не поверненням основної суми боргу.

На наш погляд, найбільш доцільно укладати валютні свопи між підприємствами експортерами та імпортерами, що стосується процентних свопів, то між кредиторами та позичальниками.

 

Список використаних джерел:

1.                   Електронний ресурс. – Режим доступу: http//:www.bis.org/statistics/derstats.htm