К. е. н. Кравчук І. С.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ У СФЕРІ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

На сучасному етапі в Україні розвиток фінансового посередництва характеризується різноспрямованими трендами в залежності від аспекту дослідження. В нормативно-правовому аспекті вдосконалено законодавство щодо діяльності інститутів спільного інвестування, проте відсутні результативні зміни в нормативно-правовому забезпеченні активізації пенсійних інституцій, а також у сфері страхування. Законодавчо також не врегульовано можливості участі банківських інститутів у сфері колективного інвестування на основі створення фондів банківського управління.

На даний час банки можуть здійснювати операції щодо спільного інвестування лише на основі створення дочірніх структур або надання агентських послуг з продажу продуктів інвестиційних фондів.

З 2014 року діє нова редакція Закону України «Про інститути спільного інвестування», яка дозволяє розширити спектр діяльності за рахунок створення нових видів інвестиційних фондів. Однак сучасний стан ринку спільного інвестування характеризується зменшенням ключових показників. Зокрема, як кількість інвестиційних фондів, так і обсяг активів під управлінням (за виключенням венчурних фондів) на протязі останніх років має чітку тенденцію до скорочення. Так, з 2008 до початку 2014 року кількість інвестиційних фондів зменшилася з 409 до 344, а вартість чистих активів відкритих фондів – з 503 млн грн до 103 млн грн , тобто майже в п ’ ять разів [1].

Таким чином, ринок колективного інвестування звужується і на даний час не є привабливим як для інвесторів, так і для потенційних засновників фондів.

Ряд банківських інститутів закривають свої інвестиційні фонди. Так, дочірня банківська компанія з управління активами ( КУА ) « Райффайзен Аваль» вирішила не продовжувати ліцензію що управління активами інституційних інвесторів у жовтні 2013 року. Крім того, відбуваються суттєві зміни і в діяльності КУА « УкрСиб Ессет Менеджмент» (створена ще в 2003 році), яка в результаті юридичних проблем (в тому числі рейдерських ) буде ліквідовуватися та буде створено нову компанію з управління активами « УкрСиб Капітал Менеджмент». Такі випадки тільки зменшують привабливість ринку спільного інвестування.

На даний час дочірні інститути спільного інвестування банків ще продовжують займати лідируючі позиції у сегменті відкритих фондів. Так, станом на 6 травня 2014 року серед п ’ яти найбільших відкритих інвестиційних фондів за вартістю чистих активів три створені дочірніми структурами банків «ОТП Банк», «ФІДОБАНК», «Дельта Банк» (табл. 1).

Таблиця 1. Найбільші відкриті інвестиційні фонди України за вартістю чистих активів за станом на 06.05.2014 року

Джерело: авторська розробка на підставі [2].

Однак найбільший відкритий фонд «ОТП Класичний» під управління дочірньої компанії банку характеризується дуже значним зменшенням активів (більше 85 % на річному горизонті), а у сукупності три фонди банків менші за вартістю активів, ніж один фонд « КІНТО-Класичний ».

Незначне нарощення або зменшення активів інвестиційних фондів викликано, перш за все, низькою дохідністю вкладень та більшою ризикованістю в порівнянні з банківськими депозитами. Так, станом на 6 травня 2014 року в річному вимірі дохідність фонду «ОТП Класичний» склала 14,62 %, «Дельта-фонд збалансований» – 8,8 %, «СЕБ фонд облігаційний» – 27,81 %. Для порівняння відсоткова ставка за річними депозитами в «Дельта Банку» складає 19,5 % річних і ризик неповернення нівельований за рахунок покриття вкладу у разі неплатоспроможності банку (до 200 тис. грн.) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Банки через дочірні компанії з управління активами можуть значно активізувати свою діяльність у сфері спільного інвестування лише при реалізації наступних передумов:

1) політична та макроекономічна стабільність в країні;

2) створення правових умов для підвищення інвестиційної привабливості вітчизняного фондового ринку;

3) суттєве зменшення дохідності депозитів в банківській системі України;

4) зменшення дохідності державних цінних паперів, які є індикатором мінімально прийнятного рівня дохідності на фондовому ринку;

5) розвиток національного фондового ринку на основі розширення спектру обігових фінансових інструментів, що дасть можливість більш активно створювати нові види інвестиційних фондів згідно законодавчих змін (кваліфікаційні, спеціалізовані);

6) збільшення реальних доходів домогосподарств та зміна структури витрат в напрямі збільшення фінансових інвестицій;

7) підвищення фінансової грамотності населення;

8) модернізація сфери спільного інвестування у відповідності до директив ЄС, в тому числі на основі створення системи компенсації вкладень індивідуальних інвесторів.

Іншими напрямами сприяння розвитку банківських операцій у сфері колективних інвестицій є прийняття профільного закону про фонди банківського управління, що дасть можливість банкам збільшити спектр послуг для приватних клієнтів та посилити конкурентне середовище на ринку, а також створення необхідної нормативно-правової бази для запровадження в банківську практику інвестиційних депозитів, які поєднуватимуть ознаки як звичайних вкладів, так й інвестицій у цінні папери.

Список використаних джерел:

1.              Ринок у цифрах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib.html

2.              Рейтинги инвестиционных фондов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.investfunds.ua