«Стратегические составляющие финансовой устойчивости и безопасности банковской системы и финансовых рынков Украины - 2014»

Шевцов Ю. О.

Правобережне відділення АТ «Ощадбанк» , м. Дніпропетровськ, Україна

ОЦІНКА ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

 

Існування ефективно діючого фінансового ринку здатного мобілізовувати та перерозподіляти інвестиційні ресурси є найважливішим завданнями регулювання національної економіки. Складовими фінансового ринку виступають ринок банківських послуг, ринок цінних паперів, ринок страхових послуг та ринок небанківських фінансово-кредитних послуг. Еволюційний розвиток фінансового ринку України як складної системи спонукає науковців проводити дослідження щодо характеру процесів розвитку фінансового ринку в цілому та окремих його сегментів, виявлення закономірностей, окремих етапів.

Інститути фінансового ринку в значній мірі своєї діяльності виконують роль фінансових посередників. Саме цей фактор впливає на посилення інтеграційних процесів на ринку. Особливо це стосується банківських установ. Банківські установи являються активними учасниками фінансових ринках, функціональну взаємодію яких, на нашу думку, можна згрупувати наступним чином:

1)       функція інфраструктури (обслуговуюча): а) усі розрахунки за операціями на фінансових ринках здійснюються через банківські установи, б) банки надають консультаційні послуги;

2)       функція самостійного учасника (за винятком ринку нефінансових послуг): емісія власних цінних паперів, професійний учасник фондового ринку, залучення та розміщення ресурсів на ринку капіталу;

3)       функція посередника: дилерські, брокерські, трастові операцій, андерайтинг.

Внаслідок процесів глобалізації та створення інтеграційних регіональних об’єднань, економісти та фінансові аналітики все більше уваги приділяють питанням оцінки процесів інтеграції. За останні два десятиріччя значну кількість наукових праць було присвячено визначенню найефективніших показників для дослідження інтеграції. Більшість вчених погоджуються, що оцінка ефективності інтеграційних процесів має відбуватися відповідно до їх мети. Метою інтеграції, на думку І. А. Фрунзе, є «досягнення синергетичного ефекту від взаємодоповнюючої дії активів економічних об’єктів, сукупний обсяг яких перевищує окремі результати функціонування даних економічних об’єктів» [1, c. 49]. Саме ефект синергії автор вважає найважливішим аспектом, який треба брати до уваги, оцінюючи ефективність інтеграційних процесів. Крім того, автор виділяє ще декілька аспектів, які необхідно аналізувати для отримання повної інформації: фінансовий аспект, економічний та ринковий аспекти. Для оцінки фінансового аспекту інтеграції він рекомендує розраховувати коефіцієнти, що характеризують ефективність використання спільних фінансових ресурсів, такі як коефіцієнт поточної та абсолютної ліквідності, рентабельність власного та запозиченого капіталу, тощо.

Марко Погано, італійський економіст, пропонує виділяти чотири загальні категорії індикаторів оцінки інтеграції фінансових інститутів: індикатори інтеграції кредитних ринків та ринків облігацій, індикатор інтеграції фондових ринків, індикатор інтеграції на базі економічних рішень домогосподарств та компаній і, нарешті, індикатор інституційних відмінностей, що може включати до себе сегментацію фінансових ринків [2]. Ці індикатори, на думку Погано, може бути оцінено згідно з чотирма критеріями: наявність даних для визначення кількісних значень цих індикаторів, надійність цих даних, їх економічне значення та легкість, з якою вони можуть бути обчислені. Авторка пропонує для цього кількісний індикатор, що показує частку акцій, якою керує акціонерний фонд з міжнародною інвестиційною стратегією. На думку Погано, цей показник є набагато надійнішим, ніж показники ринкових коливань цін на акції. Ще один індикатор, який заслуговує на увагу, це індекс мобільності зливань та поглинань (M&A індекс). Його позитивна динаміка, вважає Погано, вказує на зростання ефективності інтеграції фінансових інститутів, і навпаки.

Є. А. Шеметов [3] підкреслює питання неоднозначності в процесі визначення ефективності інтеграції організацій та/або фінансових інститутів. Головною причиною цієї неоднозначності він називає необхідність для аналітиків дати відповіді на ряд запитань. Поміж інших, це питання визначення критеріїв ефективності формування інтеграційного об’єднання, ефективної міри участі держави в інтеграційних процесах, внеску кожного з учасників в загальну оцінку ефективності формування інтеграційного об’єднання і так далі. Визнаючи ці проблеми, Є. А. Шеметов пропонує використовувати наступні критерії для оцінки ефективності формування інтеграційних об’єднань: результативність, економічність, рентабельність, екологічність, соціальна ефективність, орагізаційно-управлінська ефективність, бюджетна ефективність, комерційна ефективність, інвестиційна, технологічна, науково-технічна та, нарешті, синергетична ефективності. Чеський економіст Павла Водова [4] в оцінці ефективності інтеграції фінансових інститутів на кредитних ринках віддає перевагу кількісним показникам. Вона визначає кількісні індикатори як статистичну інформацію, що має кількісно відображати показники попиту та пропозиції інвестиційних можливостей та передавати важливість та обсяг фінансових зв’язків між учасниками ринку та ринками (коли мова йде про інтеграцію між національними ринками кількох країн). У випадку міжнародної регіональної інтеграції, кількісні показники включають проникнення на національні ринки іноземних банків.

Фінансовий ринок, з одного боку, є складовою частиною загального ринкового простору, з іншого, охоплює різноманітні ринки, котрі складаються з багатьох інститутів. Важливим завданням розвитку є удосконалення процесів взаємодії різних фінансових інститутів між собою та з підприємствами реальної економіки. Ступінь взаємодії відповідає різним рівням реалізації інтеграційних процесів.

Використання інтеграційних процесів в банківській діяльності дозволяє досягати пріоритетів як банку, так і суб’єктів інших ринків. Це дозволяє банку: розширити ресурсну базу та структурувати залучені ресурси за строками, вартістю тощо; підвищити рівень ліквідності; більш ефективно регулювати ризики процентних ставок, валютні ризики; розширити клієнтську базу, зайняти нові ринкові ніші, підвищити якість обслуговування; оптимізувати співвідношення між прибутковістю та ліквідністю.

Аналіз, оцінка та оптимізація інтеграційних процесів щодо взаємодії банків та інших фінансових інститутів можлива за умови формування відповідної системи показників оцінки взаємодії банків з учасниками фінансової діяльності на фінансових ринках. Система має бути спрямована на посилення управління взаємодією банківських установ з інститутами фінансового сектору та підприємствами реальної економіки.

Система показників обирається аналітичним менеджментом банку відповідно до генеральної стратегічної цілі банку, до обраної стратегії взаємодії в межах загальної конкурентної стратегії, а саме стратегічному позиціонуванню банку.

 

Список використаних джерел:

1.              Фрунзе И. А. Механизм оценки эффективности интеграции экономических объектов / И. А. Фрунзе // Міжнародний науковий журнал «Економічна кібернетика». – ДонНУ. –2011. – № 1–3. – С. 49–60.

2.              Pagano Marco. Measuring financial integration [Електронний ресурс] / Marco Pagano // ECB-CFS research network on «capital markets and financial integration in Europe»: summary of the launching workshop. – 2002. – Режим доступу: http://www.eu-financial system.org/fileadmin/content/Dokumente_Events/launching_workshop/Pagano.pdf

3.              Шеметов Е. А. Методы оценки эффективности интеграции организаций [Електронний ресурс] / Е. А. Шеметов // Электронный научный журнал «Современные проблемы науки и образования». – 2012. – № 1. – Режим доступу: http://www .science-education.ru/101-5331

4.              Vodova Pavla. Quantity indicators as a measure of credit market integration in the Visegrad countries [Електронний ресурс] / Pavla Vodova // Czech Science Foundation – Project GAČR 402/08/0067. «Financial Integration of the EU New Member States with Eurozone». – 2011. – № 3. – Режим доступу: http://www.opf.slu.cz/aak/2011/03/vodova.pdf