Сандуляк В. С.

Чернівецька загальноосвітня школа № 16, Україна

Система роботи над текстом художнього твору

 

Незаперечним є те, що оцінна діяльність на уроках літератури повинна зацікавлювати школярів художнім матеріалом, сприяти атмосфері невимушеності на уроці, творчому підходу до аналізу твору, забезпеченню емоційно-естетичного сприймання тексту, розвитку художнього (образного) мислення, комплексному впливу мистецтва слова на розвиток творчої активності учнів.

Однак, критичний аналіз науково-методичної літератури дає підставу зробити висновок про відсутність методичної системи в роботі з окресленого напряму, що й склало основу нашого дослідження.

Так, навчально-практична діяльність учнів розглядається як важливий комплексний метод, що допомагає реалізувати загальні принципи роботи над текстом художнього твору. На уроках літератури робота над текстом твору має на меті виробити в учнів повноцінні способи й навички читання, домогтися розуміння ідейного багатства твору й засобів створення художніх образів. Залежно від мети роботи зміст завдань буде різний. У першому випадку мова йде про тренувальні вправи, спрямовані на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного й швидкого читання; у другому – завдання на усвідом­лення змісту і впливу художніх образів, їх оцінку, виявлення почуттів тощо. Але в обох випадках перед учителем постає проблема організації первинного ознайомлення і багаторазового перечитування тексту, узагальнення прочитаного з урахуванням його жанрової специфіки. Під час читання художніх творів важливо, щоб учні яскраво і виразно сприйняли художні образи, адже через них передається багатство змісту, відбувається вплив на розвиток особистості.

Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різно­ма­нітність навколишнього світу. Водночас відбувається їх загальний мовленнєвий розвиток. Художній твір є основою літератури, організація роботи над яким є складною справою кожного педагога.

Враховуючи художній жанр твору, вікові, індивідуальні особливості сприймання його, вчитель має вибрати такі види роботи з текстом, які допомогли б дітям зрозуміти прочитане, уявити, засвоїти предмети і явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, подивитись на речі його очима, мислити його думками, переживати разом із ним, тобто дати дитині змогу проявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене, дати власну оцінку прочитаному.

Завершальним, підсумковим етапом цілісного осягнення художнього твору, за словами О. Рудницької,  має бути  формування естетичної оцінки [3, с. 88]. Для того, щоб оцінити художній твір, необхідно пройти всі три ступені його осягнення: усвідомити твір цілісно на рівні первинного сприймання, на основі первинного синтезу проаналізувати його і завдяки цьому глибше осягнути зміст прочитаного. Така послідовність (первинний синтез – різнобічний аналізглибокий синтез, тобто узагальнення високого рівня) опрацювання змісту художнього твору й зумовлює певні особливості в організації роботи над текстом нового твору, що позначатиметься на формуванні в школярів його естетичної оцінки.

Але у шкільній практиці, як зазначає М.Гіршман, деталізоване ознайом­лення із художнім твором є дуже громіздким, і детальний аналіз, що стосувати­меться абсолютно всіх елементів художнього змісту та форми, може відвести увагу дослідників від головного [1, с. 76].Тому найоптимальнішим, з огляду нашої педагогічної професійності, є шлях літературознавчого аналізу, естетичне переживання прочитаного, у процесі якого аналізуються не всі елементи тексту, а лише ті, які є найбільш важливими (ключовими), на основі яких відбувається усвідомлення ідеї художнього твору.

Загальні закони сприймання дітьми художньої літератури визначають послідовність роботи на уроці:

§                        підготовка до сприймання, первинне ознайомлення (первинний синтез);

§                        перевірка якості первинного сприйняття;

§                         повторне читання, аналіз тексту з використанням завдань синтетичного характеру;

§                        творчі види роботи з текстом (вторинний синтез).

Однією з найважливіших якостей уроків літератури є їх емоційність. Якщо вчитель не звертатиме належної уваги на розвиток емоційної сфери дітей, то художній твір не залишить відбитку в душі дитини і навчально-виховна мета уроку не буде досягнена. Визначаючи послідовність роботи над текстом твору, у процесі власної педагогічної діяльності важливого значення, з метою постій­ного підтримування інтересу в учнів до сприйнятого, ми надаємо чергуванню завдань та вправ аналітичного і синтетичного характерів. Насамперед, обов’язковою вимогою до проведення уроку було врахування видо-жанрової специфіки літературного твору та його своєрідності. Відповідно до особливостей тексту, визначався підхід до планування уроку, вибір засобів та способів навчання. Розуміння вчителем ідеї твору допомогло правильно сформулювати і подати запитання і завдання до тексту, які сприяли б усвідомленню дітьми головної думки твору.

З точки зору М.Гіршмана, читання художніх творів, присвячених природі, у процесі цілеспрямованого навчання розвиває спостережливість учнів, виховує в них почуття любові, бережливого і турботливого ставлення до неї. Твори про природу вчать сили, мудрості, мужності, любові до рідної землі. У книгах для читання такі твори відібрані спеціально для того, щоб вчинки героїв, мотиви їхньої поведінки, різні ситуації мали певний виховний вплив на дитину, її духовний розвиток [1, с. 43].

Особистий багаторічний педагогічний досвід підтвердив, що література є важливим фактором морального виховання школярів і буде ефективним при дотриманні педагогічних умов, що безпосередньо впливають на якість читання. У контексті нашого дослідження ми цілком погоджуємося з думкою О. Гордій­чук, котра вказує на наступні умови:

§                        педагогічно змістовне поєднання уроків літератури з іншими факторами і засобами морального виховання молодших школярів, які утворюють його систему;

§                        добір ефективних творів художнього змісту з урахуванням державної програми в конкретному класі, інтересів дітей, найбільш яскравих прикладів морального вчинку;

§                        використання методів і прийомів учіння та виховання, які б створювали умови розвитку моральної активності учнів [2, с. 131].

Таким чином, систематична реалізація перерахованих вище умов, творче використання запропонованих підходів системи роботи в цілому, створять можливості для забезпечення морального виховання читачів, емоційного ставлення та об’єктивного оцінного судження.

 

Список використаних джерел:

1.             Гиршман М. М. Литературное произведение. Теория и практика анализа : учеб. пособ. / М. М. Гиршман. – М. : Высш. шк., 1991. – 160 с.

2.             Гордійчук О. Є. Моральне виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки : навч.-метод. посіб. для вчителів початкових класів та студентів вищих пед. навч. закладів / О. Є. Гордійчук.  Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 184 с.

3.             Рудницька О. П. Естетична оцінка і способи її функціонування / О. П. Рудницька // Філософська думка. – 1981. – № 4. – С. 88–95.