К. е. н. Скавронська І. В.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНИЙ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ГЛОБАЛІЗАЦІЄЮ І КРЕАТИВНІСТЮ

Одним з основних феноменів, з яким зіткнулися суспільства і який вплинув на всі аспекти людської життєдіяльності на сучасному етапі, є глобалізація. Глобалізація в останні десятиліття різко змінила світ, створюючи безліч переваг для розвитку національних економік. Сама ж економіка багатьох країн зазнає значних структурних змін, оскільки традиційні галузі замінюються сферою послуг й інновацій, відзначаючи перехід до економіки знань, де особлива роль належить креативності. Ґрунтуючись переважно на ідеях та культурних особливостях, аніж на фізичному капіталі, креативність є невичерпним ресурсом, розподіленого між країнами доволі рівномірно.

На даний момент існує велика кількість досліджень, які пояснюють вплив глобалізації на різні культури, їх виникнення і збереження. Однак, ці роботи більшою мірою стосуються саме культурного аспекту життєдіяльності тих чи інших націй, що часом межує із вивченням міжнародного туризму, а креативність розглядається поверхнево, як похідна культури. Відтак, постала необхідність чіткого окреслення взаємозв’язку між глобалізацією та саме креативністю з економічної точки зору.

Креативність – це здатність продукувати нові й оригінальні ідеї на основі власних знань, таланту, дивергентного мислення, культурних цінностей, цивілізаційних основ кожного конкретного суспільства тощо, а тому креативність часто ототожнюється із сферою культури або інноваційною діяльністю. Креативність пов'язана з можливістю людей думати образно чи умовно та їх здатністю у спілкуванні звертатися до символічного чи афективного.

У західній культурі креативність асоціювалася із обдарованою особистістю, котра була здатна естетично представити будь-який винахід. Таке трактування виключало багато цивілізацій, в яких співставлення креативності з окремою особою не таке стійке. Відтак, для західного суспільства креативність соціального угрупування, на противагу креативності індивідуума, є відносно новим явищем: порівняно недавно до умов креативності почали відносини багато інших елементів, крім естетики; а вже сьогодні креативність включає технологічну, комерційну та управлінську діяльність.

В останні десятиріччя усі ці умови були значною мірою модифіковані: основне зміщення відбулося у бік від індивідуального до соціального або колективного, що означає зміщення положення креативності від домінування високої культури у площину популярного і прийнятного способу життя. Таке перевизначення свідчить про так звану колективізацію або «масифікацію» соціальних процесів, яка мала місце у західних країнах в кінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст., запровадивши у вжиток терміни «масове суспільство», «масове виробництво» і »масова культура», тим самим спричинивши можливість зникнення будь-якої автентичності чи самобутності. У результаті розвитку інформаційних і комунікаційних технологій відбувається виникнення масових комунікацій і мас-медіа. Яскравими прикладами розвитку креативності на цьому етапі можуть послужити інтенсивні процеси Макдональдизації [1, c. 51], використання тематики Діснейзейшн [2, с. 44] і навіть банальне поширення телебачення.

Однак, початок нового тисячоліття, що супроводжується активізацією глобалізаційних процесів, надав нового сенсу тотальній масовості. Деякі фахівці вважають глобалізацію комунікаційною революцією, інші – розглядають її як форму постмодернізму, треті асоціюють глобалізацію з універсалізацією, яка є поєднанням культури і цінностей різних народів. Як наслідок, креативність вимагає:

– особистих навичок (здатність думати нелінійним шляхом і бути творчим);

– технічних навичок (що стосується народних ремесел та художніх промислів, які становлять основу матеріальної культури);

– соціального середовища (соціальна структура освіти і навчання, яка заохочує творчість і дорожить економікою, оскільки остання інвестує кошти у розвиток креативності).

Креативність є невід'ємною рисою постіндустріальної економіки. Фірми потребують не лише ефективного виробничого процесу, контролю витрат і відповідної технологічної бази, аби залишатися конкурентними. Їм потрібен стійкий бренд, мотивований персонал і менеджмент, який розуміє, що таке креативний процес. Виробники намагаються створювати такі продукти, які відповідають очікуванням населення або, більше того, породжувати ці очікування; а креативність може бути дуже корисною у цьому відношенні.

У сучасній нематеріальній економіці ключова роль відводиться цифровим технологіям, оскільки вони забезпечують нові форми соціального обміну і роблять значний внесок у нову конфігурацію креативності. У цій парадигмі маркетинг і послуги є такими ж важливими, як і виробництво, тому що вимагають творчих здібностей. Вважається, що лише креативні люди – ті особи, які твердо вірять у цінності компанії і запевняють у тому, що саме їх продукція, заснована на багатому і переконливому досвіді, дозволяє виділятися з-поміж брендів і продуктів компаній-конкурентів – можуть розвивати ідеї і messages, які допомагають керувати соціальними мережами та досвідом. Це, у свою чергу, зумовлює формування т. зв. «досвідної економіки» (experience economy) [3, с. 5].

Креативність сьогодення включає афекти, спонтанність, інтуїцію, спогади, уяву й естетику, котрі породжують нове бачення, диференціацію, невидиме / символічне / духовне, суспільні цінності. Відтак, сучасна форма глобалізації визначає нову площину, в якій культурні практики взаємодіють із креативністю та інноваціями у глобальному вимірі.

Список використаних джерел:

1. Ritzer G. The McDonaldization of Society / G. Ritzer. – Newbury Park, Ca : Pine Forge, 2000. – 278 p.

2. Bryman A. The Disneyization of Society / A. Bryman. – L. : Sage, 2004. – 199 p.

3. The impact of culture on creativity: A Study prepared for the European Commission (Directorate-General for Education and Culture) – European Affairs, June 2009. – 240 p.