К. е. н. Хуторськой П. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Світова економіка в своєму розвитку, поступово проходячи певні стадії від індустріальної та постіндустріальної систем у розвинених країнах вже набула форми інноваційної економіки, або економіки знань. Стратегічним чинником економічного зростання в нових умовах стає не виробничий досвід, а наукові знання; домінуючим капіталом стає інтелектуальний, а превалюючими активами – нематеріальні; основні конкурентні переваги створюються завдяки впровадженню технологічних та управлінських інновацій в практику господарювання; стратегії виживання в конкурентній боротьбі націлені на перетікання знань та технологій, а не капіталу та власності; формулою виробництва стає поєднання капіталу та наукових знань; інноваційний процес здійснюється не циклічно, а на постійній основі, керуємий на корпоративному рівні.

Отже в цих умовах, необхідно дещо по іншому подивитись на процес кругообігу капіталу та формування умов для здійснення простого та розширеного відтворення економічних ресурсів. «Відшкодування витрачених засобів виробництва – об’єктивна умова простого відтворення і збереження досягнутого рівня виробництва. Для здійснення розширеного відтворення необхідно спочатку відшкодувати спожиті кошти, а вже потім розширювати виробництво на основі залучення додаткових виробничих фондів» [1, с.183]. Інакше кажучи, для здійснення кожного наступного циклу виробництва необхідно за рахунок частини знову створеного продукту компенсувати засоби праці та предмети праці у тому ж обсязі – при простому, і в збільшеному – при розширеному відтворенні. Таким чином, просте відтворення економічних ресурсів відбувається за рахунок собівартості продукції, а розширене відтворення – за рахунок прибутку.

В умовах прискореного старіння основних засобів, та низької конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та продукції, оновлення основних засобів необхідно робити на інноваційній основі з урахуванням найсучасніших світових та вітчизняних наукових розробок. Отже, виникає необхідність у додаткових стимулюючих заходах з боку держави щодо провадження інновацій. На цьому наголошують низка вітчизняних науковців.

Зокрема А. В. Череп наголошує на необхідності державного регулювання в сфері забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств. Ним пропонується запровадити додаткові амортизаційні та податкові пільги для підприємств, які впроваджують інноваційні розробки в практику господарювання [2].

Регулярне відновлення економічних ресурсів є основою стабільного функціонування підприємств, яке безпосередньо має зв’язок з системою управління процесом компенсації витрат виробництва. Внаслідок цього процесу реалізується потенційна можливість отримати економічний ефект від виробництва та реалізації продукції підприємства. Отже виникає необхідність вдосконалення системи управління виробничими витратами на базі механізму їх компенсації.

Сучасна практика господарювання вітчизняних підприємств, особливо в умовах економічної кризи, свідчить про суттєву залежність результатів їх діяльності не тільки від ефективного управління економічними ресурсами, скільки від процесу та рівня їх відтворення в процесі виробництва та реалізації продукції.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних учених по управлінню виробничими ресурсами і виробничими витратами спрямовані на вдосконалення методів управління процесом формування виробничих витрат з метою підвищення рівня економічності використання виробничих ресурсів.

Проте існуючі розробки вимагають вдосконалення і подальшого розвитку у напрямі розробки системи управління процесом компенсації виробничих витрат з метою відтворення виробничих ресурсів і її інтеграції з існуючою системою управління процесом компенсації виробничих витрат. Вдосконалення вимагають методичні підходи і інструментарій оцінки ефективності і оптимізації параметрів системи управління виробничими витратами щодо їх компенсації. Це є необхідною умовою для вирішення питання ефективного відтворення економічних ресурсів підприємства, як вагомої складової режиму постійного ресурсозберігання в ході виробництва і реалізації продукції.

Нині на підприємствах відсутня система управління виробничими витратами, націлена на забезпечення нормального процесу відтворення економічних ресурсів. Традиційні функції системи управління (планування, прогнозування, мінімізація, облік, контроль та ін.) спрямовані на управління виробничими витратами щодо їх формування, в той час як ефективність функціонування підприємства в першу чергу залежить від рівня їх компенсації, що прямо впливає на забезпеченість підприємства відтвореними ресурсами.

Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок, що в умовах інноваційної економіки, коли майже кожен виробничий цикл здійснюється на більш високому технологічному рівні, просте відтворення економічних ресурсів не має сенсу з точки зору підтримання достатнього рівня конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах господарювання. В той же час для розширеного відтворення необхідно отримувати певний рівень прибутковості в розрахунку на одиницю витрачених ресурсів і одним із головних чинників достатнього рівня маржі є саме наукові розробки, які з одного боку сприяють зниженню собівартості продукції за рахунок технологічних інновацій, а з іншого отриманню більш високої ціни та норми прибутку при виробництві та реалізації інноваційної продукції.

Список використаних джерел:

1. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Мацибора. – К. : Вища школа, 1994. – 415 с.

2. Череп А. В. Тенденції розширеного відтворення основних фондів на підприємствах України / А. В. Череп // Формування ринкових відносин в України : зб. наук. праць. – 2009. – №3. – С. 44–47.