Доронін Д. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

НАПРЯМИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

На сучасному етапі розвитку економічної системи країни дуже гостро постала проблема керованості [1]. Це зумовлено різко зростаючими масштабами і складністю суспільної соціально-економічної системи, збільшенням кількості зовнішніх і внутрішніх зв’язків, підвищенням значення чинника часу і людського чинника, які різко ускладнили як процеси управління, так і систему управління взагалі, що призвело до більшої вразливості систем управління і потребує якісно нового рівня управління. Чинне становище є основою виникнення проблем керованості, вирішення яких на основі аналізу та синтезу систем управління дозволить перейти від емпіричного управління до наукового.

Методики, котрі використовувались для оцінки ефективності організаційної структури управління мали функціональну орієнтацію, були достатньо суворо регламентовані щодо процесів управління [4]. В умовах же ринкового середовища значно змінюється склад функцій управління, що підвищує значення формування цілей та взаємозв’язків між різними ланками системи на відміну від суворого встановлення їхньої функціональної спеціалізації. Яскравим прикладом такої взаємодії є реалізація інноваційних проектів, де формується більш тісне підпорядкування виробничої діяльності виконанню замовлень і договорів, запитам споживачів, шляхом щільного зв’язку науки та виробництва з метою комплексного вирішення проблем якості продукції та ін.

Вирішення питання щодо визначення кількості апарату управління виробничої організації на основі детального аналізу функціональних характеристик не дозволяє розробити дієві рекомендації щодо формування ТВК та організації цільових програм [3]. Все частіше в умовах сучасних тенденцій розвитку підприємств на інноваційній основі виникають проблеми керованості підприємствами і з’являється необхідність вдосконалення системи управління.

Вирішення завдання щодо формалізації функції ефективності організаційної системи управління потребує упорядкування методів дослідження організаційних структур управління підприємств. Ефективність ОСУ може виявлятися в непрямому ефекті (ефективності управління як такого) або в прямому ефекті (результатах прямої дії системи на об’єкт управління). Оцінка непрямого ефекту здійснюється групою показників, що характеризують ефективність організації та функціонування системи управління, а оцінка прямого ефекту – групою виробничих і фінансових показників, що відображають результати управління, тобто характеризують ефективність впливу ОСУ на результати діяльності підприємства.

Отже, узагальнюючий показник ефективності організаційного механізму К_еф.м.у, котрий визначає ступінь реалізації зовнішніх і внутрішніх можливостей встановлюється на основі часткових показників, наведених у формулі 1. Загальноприйнято цей блок показників називати досягненням економічних цілей або економічністю управлінської діяльності.

Факторна модель має наступний вигляд:

(1),

де Е_{упр. пер.–ефективність} діяльності управлінського персоналу;

R –коефіцієнт рентабельності управління;

ПП_{упр. пер.–} продуктивність праці управлінського персоналу;

Е_вит.–коефіцієнт ефективності витрат на управління;

Е_{вит. упр.–} коефіцієнт ефективності витрат на утримання апарату управління.

Для оцінки впливу показників пропонується застосувати метод диференціального обчислення для моделі (1). Останній говорить про те, що загальна зміна значення функції поділяється на окремі додатки, значення кожного з яких обчислюється як добуток часткової похідної на приріст змінної, за якої обчислена похідна.

Слід зауважити, для коректного застосування моделі потрібно вихідні дані до єдиного порядку (оскільки коефіцієнти, зазвичай, містяться у проміжку від 0 до 1, а якісні показники можуть мати будь-яке натуральне значення). Таким чином, ми маємо змогу застосувати факторну модель та оцінити вплив кожного із показника.

Для даної факторної моделі часткова похідна буде мати вигляд:

(2),

де x_j – відповідний частковий показник, що входить до системи.

Таким чином, оцінка стану організаційної системи управління підприємством за допомогою запропонованого підходу дозволить визначити не тільки непрямий ефект системи управління, а й виявляти недоліки окремих складових системи управління та підвищувати їх результативність. Існує можливість також визначати внесок кожної ланки управління в загальний результат діяльності підприємства.

Список використаних джерел:

1. Алиев В. Теорияорганизации : учеб. для вузов / под общ. ред. В. Г. Алиева. – 2-ое изд., перераб. и доп. – М., 2003. – 487 c.

2. Гринько Т. В. Оптимизация организационной структуры управления предприятием [Електронний ресурс] / Т. В. Гринько // Економіка промисловості. – 2009. – № 1. – С. 157–164. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/econpr_2009_1_23

3. Райс М. Оптимальна складність управлінських структур / М. Райс / / Проблеми теорії і практики управління. – 2004. – № 5 . – С. 23–24.

4. Файоль А. Управління – це наука і мистецтво : підруч. для вузів / А. Файоль, Г. Емерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. – М. : ИНФРА-М, 1992. – 239 с.