Годзь Ю. В.

Днiпрoпeтрoвський нацioнальний унiвeрситeт iмeнi Oлeся Гoнчара (Україна)

БЕНЧМАРКІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В нинішніх умовах для кожного підприємства вкрай важливо та необхідно бути конкурентоздатним та гідно й успішно витримувати конкурентну боротьбу. Одним із найбільш ефективних сучасних інструментів для удосконалення бізнесу та досягнення конкурентних переваг є бенчмаркінг. На сьогоднішній день бенчмаркінг як один з найпоширеніших методів та інструментів управління бізнесом знаходить застосування в різних сферах діяльності підприємства – в логістиці, маркетингу, управлінні персоналом тощо.

Дослідженню ролі бенчмаркінгу у практичній діяльності підприємств присвячені праці провідних спеціалістів з управління якістю Е. Демінга, Дж.Джурана, Ф. Кросбі, К. Ісікави, Т. Тагуті, А. Фейгенбаума, У. Шухарта та ін. Для вітчизняної економічної науки бенчмаркінг є достатньо новим методом удосконалення бізнесу та підвищення його ефективності та зараз перебуває на етапі становлення, що і пояснює актуальність теми дослідження.

Термін «бенчмаркінг» походить від двох англійських слів bench (рівень, висота) та mark (оцінка), а словосполучення benchmark перекладається як «опорна оцінка», «оцінка висоти», «точка відліку», «еталонне порівняння» тощо [4]. У японській мові «бенчмаркінг» за змістом співвідноситься зі словом dantotsu, що означає «бажання кращого стати ще кращим» [4].

Термін «бенчмаркінг» є систематичною діяльністю, яка спрямована на пошук, оцінку та навчання на кращих прикладах. Об’єктами бенчмаркінгу можуть бути: продукція , витрати , бізнес-процес, стратегія і т.п. Бенчмаркінг є не тільки передовою технологією конкурентного аналізу, але і концепцією, яка припускає розвиток у підприємства прагнення до безперервного удосконалення, а також сам процес удосконалення.

За своєю сутністю бенчмаркінг є постійним процесом вивчення та оцінки товарів, а також досвіду виробництва головних конкурентів та підприємств-лідерів на даному сегменті ринку [1].

Бенчмаркінг характеризується наступними етапами свого розвитку:

1 етап: «реінжиніринг або ретроспективний аналіз продукту» (до середини 1970-х рр.);

2 етап: «бенчмаркінг конкурентоспроможності», отримав розвиток в 1976-1986 рр. завдяки зусиллям фірми «Xerox»;

3 етап: «бенчмаркінг процесу» (еталонне зіставлення процесів, функціональний бенчмаркінг), що розвивався у 1982-1986 рр.;

4 етап: «стратегічний бенчмаркінг», що був спрямований на оцінку альтернатив та забезпечення удосконалення характеристик продуктивності системи шляхом ґрунтовного вивчення вже існуючих успішних стратегій зовнішніх підприємств-партнерів (цей вид був популярним у середині 1980-х-1990-х рр.);

5 етап: «глобальний бенчмаркінг» забезпечує організацію міжнародних обмінів, при цьому враховуються культура та національні особливості процесів організації виробництва (з середини 1990-х рр.).

Сьогодні найбільш розповсюджені такі види бенчмаркінгу як: внутрішній бенчмаркінг, його здійснюють працівники всередині підприємства, вони зіставляють різні характеристики виробничих одиниць, що схожі з аналогічними процесами на підприємстві; другий вид – конкурентний бенчмаркінг. Він припускає дослідження специфічних продуктів та можливостей процесу, та третім є функціональний бенчмаркінг, який займається порівнянням визначеної, певної функції двох чи більше фірм в одному сегменті ринку.

Бенчмаркінг є одним з найпоширеніших методів управління бізнесом, він допомагає досить швидкими темпами та порівняно з невеликими витратами вдосконалювати бізнес-процеси; дозволяє більш зрозуміти, яким чином працюють компанії-лідери, та в майбутньому отримати результати як у лідерів, а навіть кращі, що і є метою використання бенчмаркінгу.

Так, за даними рейтингу Fortune понад 40 % найбільших корпорацій світу застосовують різні види бенчмаркінгу. До вдалих прикладів використання даного інструменту відносять такі копорації: Bank of America, American Express, Xerox, TRW, Eastman Kodak, Alcoa, AT&T, DEC, IBM, Toyota, Nasa і т.д.].

Нині в Україні бенчмаркінг не досяг тих масштабів, які він займає в західній практиці менеджменту підприємств. Так, на вітчизняних підприємствах сьогодні практично не виділяються кошти на забезпечення роботи окремого відділу по бенчмаркінгу. В той час як на Заході існування департаменту бенчмаркінгу є досить поширеним за необхідності перегляду внутрішньої ефективності функціонування підприємства та визначення нових пріоритетів його розвитку. Саме через це впровадження бенчмаркінгу на вітчизняних підприємствах є гарантією зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та на світовому ринках.

Списoк використаних джерел:

1. Camp Robert C. Benchmarking: The Search for Industry, Best Practices that Lead to Superior Performance. – ASQC Quality Press, 1989. – 299 p.

2. Гевко О. Бенчмаркінг: проблеми та перспективи в Україні / О. Гевко, В. Кутрань // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції пам’яті почесного професора ТНТУ, ак. НАН України Чумаченка М.Г. – ТНТУ ім. І. Пулюя. – Тернопіль, 2012.

3. Гринько Т. В. Сутність конкурентоспроможності як поняття економічної науки / Т. В. Гринько // Фінансова система України. Збірник наукових праць. – Острог : Вид-во «Національний університет Острозька академія», 2005. – Ч.1. – С.296–301.

4. Иванова Е. А. Бенчмаркинг как эффективная маркетинговая технология сравнительного анализ эффективности [Електронний ресурс] / Е. А. Иванова, И. В. Разорвин //– Режим доступу : http://vestnik.uapa.ru/issue/2009/02/12

5. Михайлова М. Р. Бенчмаркинг – универсальный инструмент управления качеством [Електронний ресурс] / М. Р. Михайлова // – Режим доступу : http://www.benchmarkingclub.ru/mih_bench.html