Горька А. В.

Дніпропетровський національний університет Імені Олеся Гончара (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Аграрно-промисловий комплекс є однією з провідних галузей в економіці України. Якщо у передкризовому 2007 році сільське господарство формувало лише 6,6%ВВП України, а обробна промисловість – 19,9%, то у 2014 пропорції змінились, становивши відповідно 10,3% та 11,4% [1]. Приймаючи до уваги втрату промислового потенціалу Донецької та Луганської областей, аграрно-промисловий комплекс демонструє найкращу динаміку і перспективи розвитку.

Найбільш актуальною для аграрної галузі є проблема організації та ефективного використання трудових ресурсів як одного з найважливіших виробничих ресурсів економіки. Економічна і політична криза, поява значної кількості внутрішньо-переміщених осіб, зникнення звичних експортних напрямків і поява нових, нестабільність законодавства – все це обумовлює нові умови організації використання трудових ресурсів у сільському господарстві.

Трудові ресурси у сільському господарстві визначають частку працездатного сільського населення, яке має набір певних навичок для виконання спеціалізованої роботи. Крім того до трудових ресурсів аграрної сфери відносять висококваліфікованих кадрів, які отримали спеціальну освіту за фахом, включаючи городян. У табл. 1 наведено динаміку працездатного сільського населення за 2010-2013 роки, укладену на основі даних Державної служби статистики України. З наведених даних очевидно, що частка сільського населення та кількість працездатного сільського населення скорочується. Це пов’язано з рядом факторів. В першу чергу з внутрішньою міграцією, коли молодь виїжджає у міста для отримання освіти і залишається там. Крім того низька якість медичного обслуговування, відсутність роботи, незадовільні соціально-культурні та побутові умови життя змушують молодих осіб полишати сільську місцевість. Відтік працездатного населення з села пов'язаний також з особливістю використання трудових ресурсів, які будуть розглянуті далі.

Таблиця 1. Динаміка працездатного сільського населення

Показники	2010	2011	2013	2013р. у %(+,-) до2010р.
Сільське населення, тис. осіб	14779,2	14631,8	14513,4	98,2
Частка сільського населення у % до населення країни	32,0	31,8	31,7	- 0,3
Сільське населення у працездатному віці, тис. осіб	8192,0	8165,7	8123,8	99,2
Частка сільського населення у працездатному віці, %	29,2	29,3	29,4	0,2
в т.ч.  чоловіки	30,4	30,4	30,5	0,1
жінки	28,0	28,1	28,3	0,3

Визначивши особливості формування трудових ресурсів у сільському господарстві розглянемо організацію їх використання.

Першою і найбільш вагомою особливістю є сезонність у роботі сільськогосподарських підприємств. Пік потреби у персоналі перепадає на весну та осінь, коли відбувають посівні кампанії та роботи по збору врожаю. Через це доходи працівників у цій сфері значно коливаються в залежності від пори року, що знижує привабливість професії.

На другу місце логічним буде віднести гендерну нерівність. Більшість робіт, що виконуються в сільському господарстві потребують значного фізичного напруження. Отже, залучають до них переважно чоловіків. Відносну перевагу жінки мають лише у тваринництві, оскільки виконують роботи по догляду за худобою. Якщо ж брати адміністративно-управлінський персонал сільськогосподарських підприємств, то більшість посад, як і в інших галузях, традиційно обіймають жінки.

Ще однією характеристикою процесу організації трудових ресурсів у сільському господарстві є широке використання некваліфікованої праці. Не є секретом, що для жителів сільської місцевості важче отримати освіту, оскільки навчальні заклади не завжди доступні суто територіально. Крім того не всі мають змогу забезпечити навчання у вищому навчальному закладі. Тому багато людей мають середню, або середньо-спеціальну освіту. Проте враховуючи той факт, що останні роки АПК демонструє стабільне зростання, престиж аграрних професій зростає. Вже не є винятками ті випадки, коли молодь цілеспрямовано набуває фахову освіту для того, щоб отримувати високі зарплати, працюючи на селі. Крім того, городяни також звернули свою увагу на можливості працевлаштування на сільськогосподарських підприємствах[2].

Однією з проблем в організації трудового процесу є встановлення дисципліни. Не секрет, що рівень алкоголізму у сільській місцевості вище, ніж у містах. А праця у сільському господарстві часто пов’язана з використанням машин та техніки, що може нанести шкоду здоров’ю. Тому проблема тверезості на робочому місці постає досить серйозно. Крім того значної шкоди господарській діяльності завдають внутрішні крадіжки. На аграрних підприємствах робітники крадуть паливо для комбайнів, добрива і готову продукцію. У тваринництві гостро стоїть питання з викраданням кормів. Це пов’язано з тим, що працівники крім роботи на підприємстві ведуть ще й індивідуальне господарство. Тобто, дуже важливо підтримувати дисципліну.

У підсумку необхідно зазначити, що особливостями використання трудових ресурсів у сільському господарстві є: сезонність, гендерна нерівномірність, виконання значної частини роботи некваліфікованими працівниками та проблеми з дисципліною і мотивацією. І якщо сезонність є закономірним явищем, то системні порушення дисципліни вимагають від підприємств якісних управлінських рішень. Загалом же вищенаведені особливості чинять досить помірний вплив на динаміку розвитку АПК України.

Список використаних джерел:

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

2. Крамар О. Спуститися на землю / О. Крамар [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/Economics/141461/PrintView