Казка А. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

Шляхи зменшення ризиків інноваційної діяльності в Україні

Застосування у виробництві новітніх науково-технічних досягнень набуває вагомого значення у сучасній світовій економічній системі. Під час світової фінансово-економічної кризи конкурентоспроможними лишаються ті підприємства та сфери діяльності, які активно запроваджують і використовують інноваційні підходи та технології.

Кризові явища зумовили зниження кількості промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю, майже за всіма галузями народного господарства. Найбільш сприйнятливими до інновацій виявилися підприємства машинобудування, підприємства з виробництва продуктів харчування, напоїв та виробів із тютюну, хімічної та нафтової промисловості. Питома вага таких підприємств у загальній кількості промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю знизилась на 28,8%, 23,8% і 11,8% відповідно. Спостерігається поступове зниження інноваційної активності підприємств харчової промисловості на 22,22%, хоча харчова промисловість займає друге місце по активності в сфері інноваційної діяльності в нашій країні. Однак і вона відчуває негативні зміни, що пов'язані з кризовими явищами в економіці України. Скорочується кількість підприємств, які спрямовують свої зусилля на отримання економічного ефекту від інноваційних розробок.

У структурі витрат на проведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами майже 60% складає покупка основних фондів (машин, устаткування, обладнання, установок, інших), комп’ютерного програмного забезпечення та довгострокові витрати, пов'язані з впровадженням інновацій. Незначна частина коштів (в середньому менше 3%) направляється підприємствами на впровадження нових технологій, хоч в натуральному вимірі цей показник витрат має тенденцію до збільшення.

Дослідження різних аспектів інноваційного розвитку нашої країни доводять, що останніми роками інноваційна активність промислових підприємств значно знижується. Про це свідчать показники, що характеризують обсяги інноваційної продукції реалізованої в Україні. В загальних обсягах продукції промисловості тільки 3,8 % мають характеристики інновацій (в Європейському Союзі цей показник складає 75 %). Також, спостерігається постійне зменшення рівня наукомісткості української продукції. В наслідок чого, наша продукція втрачає конкурентоспроможність, а експорт характеризується збільшенням частки мінеральної сировини та продуктів первинної переробки. 

Питанням інноваційної діяльності сьогодні присвячені дослідження широкого кола як окремих науковців, так і наукових установ. Серед них слід зазначити роботи таких науковців, як Н. Мешко, О. Дериколенко,Т. Бабенко, Т. Хрипуна, С. Кваша, С. Ілляшенка. А. Амоша, О. О. Маслак та К. О. Дорошкевич у своїх працях наголошують на позитивні та негативні фактори, які впливають на інноваційну діяльність. А. В. Череп, Л. Ф Чумак та В. Бурлака аналізують проблеми та пріоритети розвитку інноваційної діяльності та впровадження інновацій у сучасних умовах. Наприклад, О. Єфремов вважає, що зі зниженням імовірності використання традиційних виробничих ресурсів інноваційні процеси визначають як найважливішу умову економічного зростання.

У той же час, невирішеним залишається питання того, як можна в умовах невизначеності стимулювати розвиток інноваційної діяльності.

Шляхи зменшення ризиків інноваційної діяльності в Україні.

1. Вдосконалення законодавчої бази та політична стимуляція інноваційної діяльності:

- збільшення державного фінансування інноваційної діяльності;

- податкові пільги підприємствам, що активно займаються і впроваджують інноваційну діяльність;

- контроль та стимулювання імпорту ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності.

2. Розвиток стратегічного ризик-менеджменту на підприємствах:

- стратегічне планування з урахуванням інноваційних ризиків в умовах невизначеності, направлене на диверсифікацію та мінімізацію ризиків;

- приділення уваги розвитку ризик-менеджменту на підприємствах, завдання якого полягають у виборі способів уникнення ризиків та методів його зниження, організації системи фінансових відносин.

- диверсифікація ризиків використання венчурного капіталу, що основується на втіленні інвестиційних стратегій та узгодженості цілей та інтересів суб’єктів венчурної інвестиційної діяльності.

3. Стимулювання інноваційної діяльності на підприємствах:

- стимулювання керівництвом компанії створення інноваційних продуктів та процесів на підприємстві самостійно, замість залучення інших компаній;

- розробка нових та застосування вже відомих корпоративних стратегій високотехнологічного розвитку підприємства;

- розвиток співпраці підприємств у науково-технічній сфері, організація науково-технічного обміну;

- фінансування на підприємствах НДДКР та інноваційної діяльності.

Список використаних джерел:

1. Дериколенко О. М. Інноваційні ризики сутність, класифікація / О. М. Дериколенко // Регіональний збірник наукових праць з економіки «Прометей». – 2012. – № 1(37).– С. 78–81.

2. Єфремов О. Інтенсифікація інноваційної діяльності підприємства як чинник економічного зростання / О. Єфремов// Віче. – 2008. – № 12. – С. 14–15.

3. Лебедева Л. В. Сучасна інноваційна політика держави в Україні: проблеми та перспективи реформування / Л. В. Лебедева // Ефективна економіка. – 2014. – № 1.

4. Маслак О .О. Чинники впливу на інноваційну діяльність промислових підприємств / О. О. Маслак, К. О. Дорошкевич // Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – Вип. 22.8. – С. 269– 274.

5. Стадник В. В. Проблеми управління інвестиційним забезпеченням інноваційного розвитку вітчизняних виробничих підприємств / В. В. Стадник, В. М. Йохна, Т. В. Михальчик // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2011. – № 2, т. 1. – С. 128– 132.