Мирошниченко О. В., к. е. н. Кучеренко С. К.
Дніпропетровський
національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ФОРМУВАННЯ
У сучасних умовах ринкових відносин більшість українських
підприємств відчувають постійну нестачу оборотних коштів, що супроводжується невисокою
ефективністю їх використання. Через це є актуальним дослідження особливостей
формування оборотного капіталу, як значущого фактору підвищення ефективності
діяльності підприємств. Здатність
до стабільного економічного розвитку підприємства суттєво залежить від того,
яким чином розв’язуватимуться проблеми
оптимізації структури капіталу.
Даній проблематиці присвячені роботи таких провідних
вчених-економістів як Е. Р. Брікхейма, Дж. Ван Хорна, І. О. Бланка, Ю. А. Арутюнова,
В. В. Ковальова, О. П. Пархоменка, Л. В. Пельтека та ін.
Невід’ємною частиною підприємницької діяльності
промислових підприємств є наявність функціонуючого капіталу для здійснення
безперебійного процесу відтворення, найбільш ефективного його використання, що
забезпечує зростання прибутку і створення необхідних накопичень для подальшого
розширення виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції та
завоювання нових ринків збуту [1].
Особливості процесу управління підприємницьким оборотним
капіталом є одним із найбільш значущих функціональних напрямків системи
управління компанією. Правильне управління оборотним капіталом фірми підвищує
ефективність його функціонування.
Визначення дієвої та ефективної стратегії управління
оборотним капіталом є частиною формування загальної стратегії підприємства покликаної
забезпечити підвищення його ринкової
вартості. У різних підприємницьких структурах склад і структура оборотного
капіталу різні, у залежності від форми власності, специфіки підприємства та
його виробничого процесу, а також взаємин з постачальниками і покупцями тощо.
Тому, оптимізуючи структуру капіталу, можна одночасно мінімізувати його
вартість, що буде сприяти максимізації ринкової вартості всього підприємства.
Основний фінансовий важіль для оптимізації
використовуваного капіталу є більш активне і систематичне управління оборотним
капіталом. Оборотний капітал знаходиться в управлінні статей балансу, таких як
скорочення запасів, дебіторської заборгованості та авансових платежів, з одного
боку, і збільшення кредиторської заборгованості та авансів клієнтів – з іншого
боку. Проте, це не проблема фінансової оптимізації, а в сучасних кризових
умовах необхідна мінімізації тривалості процесу: зниження середнього інтервалу
між відтоком грошових коштів постачальникам і вхідних платежів від клієнтів.
Від того наскільки ефективно використовуються оборотні
кошти підприємства великою мірою залежать результати виробничої і фінансової
діяльності і в результаті – фінансова стійкість підприємства [2].
Якщо наявність виробничих потужностей підприємства не
використовується на повну силу через відсутність ТМЦ, то це негативно
позначається на фінансових результатах підприємства і на його фінансовому
становищі. Те ж саме відбувається якщо ситуація зворотна. Тобто, на фірмі є
великі обсяги товарних запасів, але виробничих потужностей недостатньо для
випуску продукції. В результаті відбувається «заморожування» капіталу і як наслідок
– погіршення фінансового стану.
Підприємство може відчувати фінансові труднощі за умови
нераціонального та неефективного використання своїх фінансових ресурсів,
вклавши їх у наднормативні виробничі запаси, затоварилися складські приміщення
або допустивши велику, або навіть прострочену дебіторську заборгованість. Крім
того, неефективне використання оборотного капіталу може привести до неконкурентоспроможності підприємства [3].
Базова мінімальна потреба фірми в оборотному капіталі
покривається, насамперед, за рахунок її власних джерел. Так, особливості вибору
схеми формування оборотного капіталу визначає необхідність визначення
оптимального співвідношення власних та залучених джерел його фінансування, що відповідає
на питання за рахунок яких коштів формувати оборотний капітал на фірмі та яким має
«в ідеалі» бути кількісне співвідношення складових її капіталу.
У різних країн наявні різні відсоткові співвідношення між
власним та позиковим капіталом. Раніше у підприємств країн Заходу високою
вважалась частка позикового капіталу у
розмірі 40–50%, а зараз цей показник становить близько 60–70%. В Україні на даний час не
розроблена методика оптимізації структури оборотного капіталу на підприємствах
яка була б універсальною [4].
Таким чином, оборотний капітал впливає не тільки на
фінансову сферу, а й весь процес в ланцюжку створення вартості компанії. І для
раціонального його використання необхідно враховувати всі існуючі ризики
зниження ефективності моніторингу ефективності управління оборотним капіталом.
Список
використаних джерел:
1. Гудзь О. Є. Джерела формування фінансових
ресурсів сільськогосподарських підприємств / О. Є. Гудзь
// Облік і фінанси АПК. – 2007. – № 3-5. – С. 100–105.
2. Зелгавилс И. В. Финансы предприятий / И. В. Зелгавилс. –
М. : ООО “ВИТ + РЭМ”, 2002. – 352 с.
3. Ковалев
В. Финансы предприятий / В.
Ковалев. – М. : ВИТРЭМ, 2002. – 352 с.