Д. е. н. Гринько Т. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА: ЛОГІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

В сучасних умовах трансформації національної економіки важливу роль відіграє зміна економічних методів, інструментів та механізмів як всередині підприємства, так і розробка нових шляхів його функціонування в зовнішньому середовищі, що забезпечить конкурентні переваги та міцну позицію на ринку. Розробка методичних положень щодо управління конкурентоспроможністю підприємства в період жорсткої конкуренції і невизначеності зовнішнього середовища, незважаючи на певні досягнення по виведенню української економіки на шлях економічного зростання, спрямована на вирішення проблеми забезпечення стійкості функціонування підприємства. Сучасні економічні процеси відрізняється високою швидкістю трансформацій. Використання традиційних наукових підходів та моделей управління не забезпечує можливості економічних суб’єктів швидко реагувати на виклики економічного середовища. Саме тому в пошуках сучасної методології аналізу економічних процесів дослідники все частіше звертаються до теорії «управління конкурентоспроможністю». Проблему підвищення конкурентоспроможності підприємств необхідно розглядати у декількох аспектах: технологічному, організаційному, економічному, соціальному, ринковому тощо.. І хоча вони створюють єдину систему забезпечення конкурентоспроможності підприємства, існує певна пріоритетність вирішення питань по кожному з аспектів.

Слід відмітити, конкурентні переваги – це визначальний елемент конкурентоспроможності будь-якого економічного суб’єкту. Головним інструментом досягнення цільових конкурентних переваг є стратегія економічного розвитку підприємства. Базою для розробки конкурентної стратегії підприємства є конкурентна позиція. Механізм формування конкурентної позиції підприємства є складовою системи управління підприємства. Це дає можливість адаптуватися до ринковій ситуації та визначити конкурентні перемоги, здійснити аналіз здатності до розширення ринків збуту та забезпечити в практичній діяльності підприємства розробку та впровадження заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Ключовим питанням побудови механізму управління конкурентною позицією підприємства є розробка його організаційної структури. У літературі виділяють три типи організаційних механізму: координаційний, централізований і матричний. Кожний з організаційних механізмів має свої особливості [1].

Головною причиною, яка є перешкодою успішної діяльності й досягнення високого рівня конкурентоспроможності, є «висока інерційність» існуючих моделей та систем управління, що проявляється в ігноруванні змін зовнішнього середовища.

В сучасному бізнесі стратегічно важливу роль відіграють логістичні процеси. Саме логістика поєднує всі бізнес-процеси та види діяльності підприємства (транспортування, управління запасами, інформаційний обмін, складування, упаковка та ін.). Сьогодні всі сфери, що охоплює логістика в західних компаніях створюють єдину стратегічну інноваційну систему. Головною метою такій системи є впровадження сучасних логістичних концепцій і систем, як одного зі стратегічних напрямів підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Отже, основною задачею логістичних систем на підприємстві є досягнення стратегічних цілей підприємства, налагодження ефективних взаємозв’язків в межах зовнішній інтеграції та створення конкурентних переваг.

Практичне застосування логістичних інструментів спрямовано на оптимізацію матеріального потоку на підприємстві та як результат мінімізацію витрат, тобто зменшення собівартості виробництва та просування продукції, іншими словами – зниження собівартості внутрішніх логістичних процесів підприємства, що є важливим для кожного підприємства [2].

Ефективна система управління конкурентоспроможністю сучасного підприємства повинна адаптуватись до прямих і непрямих факторів, які впливають на підприємство, та змінюватися разом з ними. Результатом посилення впливу цих факторів на діяльності підприємства є зростання функціональної взаємозалежності елементів, що забезпечують синхронізацію та поєднання виробництва і споживання, а також створюють базис для ефективного функціонування кожної ї ланки та виробничого процесу загалом. Дуже важливим елементом виступає матеріально-технічне забезпечення. Основні сучасні підходи до управління процесом матеріально-технічного забезпечення підприємства повинні включати не тільки управлінські аспекти постачання , а й забезпечення ефективного виконання усіх функцій, властивих управлінню як напряму діяльності, а саме: постановку задач (збір інформації щодо стану матеріальних ресурсів підприємства, аналіз матеріаломісткості продукції); забезпечення реалізації поставлених задач, обґрунтування та прийняття кінцевого рішення щодо розвитку сировинної бази підприємства; моніторинг ефективності управління матеріально-технічними ресурсами.

Список використаних джерел:

1. Романишин С. Б. Система управління конкурентоспроможністю підприємства / С. Б. Романишин // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − № 20. - С. 112 – 115.

2. Информационно-логистическая инфраструктура рынков товаров и услуг. Государственное регулирование, методы, технологии и инструменты : моногр. / А. В. Брыкин, В. В. Голубовская, В. А. Шумаев ; под общ. ред. А. В. Брыкина. – М. : Издательский дом «Экономическая газета», 2012. – 288 с.