Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ ЛАНЦЮГАМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Сьогодення висуває все більш жорсткі вимоги до товаровиробників: клієнт стають дедалі прискіпливими, посилюється конкурентне суперництво, прогресує глобалізація. Все це спонукає підприємства переорієнтуватися до інтеграції в рамках ланцюгів поставок ЛП (або логістичних ланцюгів (ЛЛ)) в рамках поєднаних підприємств, управління якими обумовлює поглиблення спеціалізації за рахунок розподілу задач між виконавцями.

«Управління ланцюгами поставок» (Supply Chain Management, SCM) дає можливість розподілити операційні витрати та ризики між підприємствами-учасниками ланцюгів, значно знизивши їх. В свою чергу, кооперація зусиль підприємств-партнерів дозволяє вивести обслуговування кінцевого клієнта на якісно вищий рівень, отримавши додаткові конкурентні переваги. Створення ЛП викликає перехід від суперництва поодиноких товаровиробників до конкурування між цілими ланцюгами, що призводить укріплення партнерських стосунків на тривалий час.

Проблема управління ЛП з позицій логістики активно висвітлюється в економічних дослідженнях останніх десятиріч, надаючи уявлення, що відособлений товаровиробник не може вже ефективно функціонувати в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків

Аналіз наукових праць доводить, що на сьогоднішній момент не існує єдиного тлумачення категорії «ланцюг поставок». Одні науковці розглядають даний термін, як злиття, з метою управління глобальними каналами дистрибуції. Інші науковці трактують ЛП як стратегічну концепцію, орієнтовану на управління всіма процесами, направленими на збільшення доданої вартості. І саме в даному контексті ЛП охоплює будь-які логістичні операції, заходи щодо трансформації матеріалів і послуг, необхідних для створення продукції (послуги). Категорію ЛП також ототожнюють з фізичною мережею, яка поєдную товаровиробника з клієнтом. Дане тлумачення поняття поєднує у собі не лише розвиток виробництва, покращання продукту, постачання чи післяпродажного сервісу, а і поставки, що пропонуються ззовні. Окрім того, ЛЛ розуміють і як систему, елементи якої поєднують реалізацію замовлень, післяпродажний сервіс, управління запасами, планування заходів зі стимулювання продажів тощо.

Загалом ЛП характеризується двома критеріями: предметним та суб’єктним. В першому випадку ЛП складається з сировини, допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих, які підприємс тва закуповують на сировинних ринках та використовуються у виробничому процесі. У другому випадку ЛП складається з ряду організацій, які взаємодіють між собою та утворюють окремі ланки [1].

Система «управління ланцюгами поставок» (Supply Chain Management, SCM) забезпечує процеси управління, організацію та контролю ланцюгів постачання. Дана система включає в себе 5 етапів від планування майбутньої операційної діяльності до післяпродажного сервісу, включаючи і можливість повернення товару, зумовлене його дефектами або надлишковими обсягами.

Оптимізація процесів SCM має на меті вирішення ряду задач: скорочення тривалості циклу та збільшення горизонту планування завдяки отриманню надійної і своєчасної інформації; визначення стратегічних контрагентів, оптимального вибору матеріалів, що слід придбати та їх постачальників, взаємодії з ними у режимі реального часу і, як наслідок, оптимізація витрат; оптимізація потоків продукції і організація більш оперативного обміну інформацією між контрагентами, що скорочує виробничі витрати; впровадження елементів концепції «JIT» за рахунок більш точного планування обсягів виробництва відповідно до потреб ринку, зменшуючи витрати на утримання складів.

Метою SCM є максимізація різниці між сумою, яку готовий заплатити клієнт за продукт і витратами, які виникають протягом проходження усього ланцюга. У більшості випадків даний показник можна назвати «прибутковість ланцюга постачання», який обчислюється як різниця між доходом, отримуваним від клієнта, та загальними витратами у ланцюгу постачання.

Розвиток нових організаційно-функціональних схем є умовою впровадження концепції SCM, практична реалізація якої дозволяє знизити рівень запасів до 60%, тривалість виробничого циклу до 50%, збільшити прибуток за рахунок зниження трансакційних витрат до 30%, підвищити рівень якості продукції до 30.

Отже, SCM являє собою процес організації планування, виконання та контролю потоків сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, а також забезпечення ефективного і швидкого сервісу за рахунок отримання оперативної інформації про переміщення товару. При цьому, формування тривалих партнерських стосунків між товаровиробниками в контексті SCM дає змогу збільшити споживчі вигоди, послабити тиск залежності розташування виробників від місця знаходження замовників, розташовувати виробництво у великих спорудах, отримуючи економію на масштабах, зменшити витрати на зберігання запасів готової продукції за рахунок більш оперативної передачі продукції по ланцюгах поставок ближче до замовника. Все це призводить до підвищення ефективності виробництва в цілому.

Список використаних джерел:

1. Кристофер М. Логистика и управление цепочками поставок / М. Кристофер ; под. общ. ред. В. С. Лукинского – СПб. : Питер, 2004. – 316 с.

2.  Уотерс Д. Логистика. Управление цепью поставок / Уотерс Д. ; [пер. с англ.]. – М. : ЮНИТИ- ДАНА, 2003. – 503 с.

3.  Иванов Д. А. Управление цепями поставок / Иванов Д. А. – СПб. : Издательство СПбГПУ, 2009. – 660 с.