Курінна І. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

В наш час немає країни, де б економічне прагнення до лідерства на світових ринках не пов’язане з інноваціями. Інновації це основне джерело розвитку, конкурентних переваг та прибутковості підприємств. Повільне впровадження інновацій в українських підприємств пояснюється такими факторами: зношеністью технічного обладнення, надвисокою собівартістю, низькою конкурентоспроможністью товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, експортом не продукції, а сировини та ін. Для того, щоб підвищити конкурентоспроможність як товарів, так і підприємств необхідно впроваджувати інновації. Але в Україні практично не створені умови для найефективнішого здійснення інноваційної діяльності. На шляху реалізації інноваційної діяльністі виникають перешкоди правового, фінансового та організаційного характеру. Процес інноваційної діяльності в Україні визначається як не відповідний рівню інноваційних процесів у передових країнах. Він здійснюється непослідовно, без належного використування досягнень науково-технічного прогресу.

Дослідження інноваційного процесу в країни свідчать, що з 2000 по 2014 роки вага підприємств, які займалися інноваціями, зменшилась з 14,8% до 12,1%, що свідчить про спад інноваційної активності підприємств України [4]. Наявна негативна тенденція до зниження питомої ваги підприємств, які впроваджують інновації. Тому необхідними умовами активізації інноваційної діяльності є поліпшення податкових, законодавчих умов для функціонування таких підприємств з метою росту їх кількості.

Важливішим джерелом фінансування технологічних інновацій в Україні є власні кошти підприємств. У 2014 році, в загальному обсязі фінансування інноваційних робіт, частка власних коштів зросла і становила майже 85%. У той же період фінансування інноваційних робіт з державного бюджету всього 4,5%, іноземних інвесторів - 1,8% від загальної суми на фінансування інноваційної діяльності в 2014 році [4].

Все це свідчить про те, що ані іноземні інвестори, ані державні посадовці не мають чіткого плану інноваційної політики країни. І якщо дії перших пояснюються низькими загальноекономічними показниками, коливаннями в законодавчій базі, низьким рівнем економіки, нестабільним станом в країні, який збільшує ризик вкладення в інновації, то дії других - відсутністю фінансової зацікавленості держави.

Відсутність самодостатнього інноваційного сектора в економіці України викликає викривлення фінансово-інвестиційних потоків. Для економічно активних інвесторів природно прагнути до зростання власних доходів. Якщо в економіці немає достатніх умов для інноваційного розвитку, вони знайдуть інше використання для своїх капіталів. Наприклад, причинами незадовільного економічного розвитку переробних підприємств України є загальносистемні фактори: низька привабливість підприємств через існування несприятливого економічного середовища для вітчизняного та зарубіжного інвестора, що виявляється у збитковості і неефективності державного регулювання, нерозвиненості ринкової інфраструктури, відсутності дієвої системи правового регулювання, оптимального рівня податкового навантаження. Окрім того, негативним фактором є орієнтація нашої економіки на сировину. Українські промисловий та аграрний сектори на сьогодні програють як зовнішню конкуренцію за інвестиції, так і внутрішню міжгалузеву конкуренцію за залучення інвестиційних коштів, яку виграє сировинний сектор, що має в умовах сприятливої цінової кон’юнктури на світових ринках вищу норму віддачі за вкладений капітал [5].

На сьогодні в Україні існує правове поле для здійснення інноваційної діяльності. Через недостатність державних коштів, виникає необхідність вибору важливіших напрямів для їх вкладення, а також підвищення ефективності їх використання, а саме їх використання в інноваційному напрямку [6].

Досвід економіки України свідчить - бюджетні інвестиції мають використатися в напрямках, що утворюють інноваційний розвиток економіки. На жаль, протягом останніх років не були чітко визначені пріоритетні напрямки бюджетних інвестицій. Під час аналізу та вибору напрямів розвитку необхідно враховувати вплив на економіку країни в цілому, тобто всі внутрішні та зовнішні ефекти державних інвестицій, а не тільки їх рентабельність на рівні окремих інвестиційних проектів [6].

Таке ставлення до проблеми дозволить збільшити роль бюджетних інвестицій на інноваційний розвиток країни. Державі необхідно стати головним замовником і організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямах НТП та сприяння їх впровадження в сферу промислової діяльності.

Список використаних джерел:

1. Поддєрьогін А. М. Інновації та їх фінансове забезпечення в харчовій промисловості України / А. М. Поддєрьогін, А. В. Корнилюк // Фінанси України. – 2009. – № 11. – С. 95.

2. Головченко Т. М. Інноваційний розвиток як основний напрямок забезпечення конкурентоспроможності підприємства / Т. М. Головченко, Б. В. Рябошапка // Економічний простір : Збірник наукових праць. – № 7. – Дніпропетровськ : ПДАБА. – 2009. – С. 60-66.

3. Космидайло І. В. Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх вирішення / І. В. Космидайло // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2. – С. 20-27.

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www. ukrstat.gov.ua.

5. Федулова Л. І. Інноваційний розвиток промисловості України : тенденції та закономірності / Л. І. Федулова // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №3. – С. 82-97.

6. Затонацька Т. Г. Економіко-правові аспекти бюджетного інвестування в інноваційній сфері / Т. Г. Затонацька // Фінанси України. – 2007. – №4. – С. 36-43.