Кобченко А. А., Стесенко Є. Е.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

АНТИКРИЗОВІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Сучасний стан економіки України, якому притаманний високий рівень залежності від політичних чинників, мінливість бізнес-середовища, а також посилення конкурентної боротьби призводять до того, що підприємствам необхідно знаходити антикризові методи управління та створювати нові підходи до управління підприємством.

Економічна діяльність підприємств у несприятливих умовах зазвичай призводить до повного банкрутства або до тимчасової неплатоспроможності. Головною метою антикризового управління є забезпечення стабільного розвитку підприємства, «стійкого» положення на ринку та фінансового стану за будь-якої ситуації у країні [1, с. 122].

У своїй роботі, О. О. Хандій виділяє внутрішні та зовнішні кризові проблеми підприємства. До зовнішніх проблем відносять: нестабільна соціально-політична та фінансово-економічна ситуації, збільшення конкуренції між виробниками, затвердження нових законів та законодавчих актів, як ускладнюють роботу підприємств, техногенні катастрофи, стихійні лиха тощо. До внутрішніх причин виникнення проблемних ситуацій належать прийняття менеджерами помилкових управлінських рішень, нехтування потреб технічного удосконалення виробництва та недосконалість в організації виробництва, недоліки в фінансовій, кадровій, інноваційно-інвестиційній та маркетинговій політиках. Зазвичай достатньо лише однієї помилки менеджера, щоб на підприємстві склалась кризова ситуація.

Розглядаючи внутрішні причини виникнення кризових ситуацій на підприємстві С. Фінкельштейн у своїй роботі розглядає помилки менеджерів, які призвели до краху їх бізнесу. Дослідник підкреслює той факт, що не можна пояснити банкрутство компаній некомпетентністю та поганими організаторськими здібностями топ-менеджерів. Кожен із засновників великих компаній, які збанкрутились, мали високий рівень інтелектуальних та організаторських здібностей, найкращу освіту, великий досвід роботи, були сильними особистостями. Фінкельштейн також спростовує теорію про неможливість передбачити кризу. У своїй книзі автор розглядає більше ніж 50 компаній та корпорацій і серед них не було жодної, в якій було б неможливо спрогнозувати кризову ситуацію [3].

Розробка антикризової стратегії діяльності підприємства складається з трьох етапів:

– визначення місії новостворених підприємств або перегляд місії і системи цілей для вже існуючих;

– аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів кризової ситуації на підприємстві;

– аналіз альтернатив і вибір адекватної антикризової стратегії [4, с. 8].

На сучасному етапі управління підприємствами виділяють основні цілі антикризового управління, такі як:

– організаційні – формування гнучкої до кризових ситуацій організаційної структури підприємства;

– маркетингові – спрямована на виявлення «симптомів» кризи збутової діяльності;

– фінансові – підвищення платоспроможності підприємства, мінімізація наслідків фінансових криз;

– кадрові – зменшення плинності кадрів [1, с. 122].

Для знищення будь-якої можливості виникнення кризової ситуації на підприємстві створюють так звану антикризову програму – це координуючий плановий документ, що охоплює комплекс економічно та науково обґрунтованих заходів, спрямованих на подолання кризових явищ на підприємстві, зміст якого залежить від типу, глибини кризових явищ та особливостей функціонування підприємства [5, с. 594].

В сучасних, важких умовах, створення і підтримання діючих підприємств дуже важливо мати антикризову програму. Через економічну та політичну кризи в Україні підприємства постійно знаходяться в умовах невизначеності та ризику, тому необхідно приділяти важливе значення при розробці результативної антикризової стратегії, яка враховуватиме індивідуальність роботи та оточення досліджуваної організації, позитивний досвід діяльності інших компаній, передбачатиме проведення якісного аналізу фінансово-економічного стану суб’єкта господарювання.

Будь-які антикризові дії мають бути спрямовані на оптимізацію витрат, а не їх зменшення, яке може збільшити надходження коштів у короткостроковій перспективі, але в майбутньому зменшить в довготривалому періоді або призведе до втрати сегменту або частки ринку.

Отже, проблема антикризового управління є дуже багатосторонньо, антикризові дії треба реалізовувати не тільки тоді, коли вже руйнується бізнес, а й систематично.

Список використаних джерел:

1. Ткаченко А. М. Антикризова складова управління промисловим підприємством / А. М. Ткаченко, А. В. Михайленко. – Запоріжжя, 2013. – С. 119-125,

2. Хандій О. О. Антикризові інструменти управління підприємством: практичні аспекти реалізації / О. О. Хандій // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2012. – №4. – С. 186–192. 

3. Финкельштейн С. Ошибки топ-менеджеров ведущих корпораций: анализ и практические выводы / Сидни Финкельштейн ; пер. с англ. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2004. – 394 с.

4. Гончарова М. Л. Реалізація антикризової стратегії підприємства як необхідна складова ефективного управління / М. Л. Гончарова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 163. – С. 8-14.

5. Оборська С. В. Концептуальні засади формування системи антикризового управління промисловим підприємством / С. В. Оборська // Вісник Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана. Сер. Економіка. – 2008. – Вип. 3 (46). – С. 592–595.