К. е. н. Власенко М. О., Тицький В. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДОСУЧАСНОГО РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Відомо, що ризик та менеджментявляє собою одну з систем аналізу управління великим ризиком і є однією з центральних та стратегічних частин менеджменту управлінням та організацією підприємства.

Мета ризику та менеджменту –це великийвнесок у процес максимізації вартості, тобто збереження всіх (або часткових) ресурсів для отримання більшого прибутку. Загалом, система ризик-менеджменту (тобто система управління ризиком) є напрямком для досягнення більш бажаного балансу між прибутком та скороченням збитків для бізнесу підприємства.

Завданнями ризик-менеджменту є такі:

1) виявлення причин та чинників виникнення ризиків;

2) ідентифікація, аналіз ризиків;

3) якісна оцінка ризиків;

4) вибір стратегій для ризику;

5) керування ризиком до певного рівня;

6) моніторинг ризику та контролю заходів;

7) аналіз оцінки результатів[1].

Слід відзначити, що ризик – це ймовірність несприятливої ситуації при реалізації планів та здійснення фінансової господарської діяльності підприємства. Основні причини –це невизначеність та мінливість зовнішнього середовища.

В результаті антикризової діяльності підприємства створюється управління, яке більш націлене на запобігання ускладнень в управлінні підприємствомв умовах ринкової невизначеності, забезпечення переважання стабільного господарювання над звичайною орієнтацією на відтворення та функціонування на власні накопичення підприємства.

Сутність антикризового управління більш розвиненого підприємства виражається в таких положеннях:

– Кризу можна передбачити і очікувати.

– Кризи зазвичай можна прискорювати, а також випереджати і відсувати;

– До криз потрібно готуватися і запобігати їх;

– Управління в кризі загалом вимагає підходів, які відносяться до області спеціальних знань та досвіду;

– Кризові процеси можуть бути керованими;

– Управління здатне прискорює процеси і в більшій мірі мінімізує їх[2].

Відомо, що головним завданням антикризового управління є забезпечення відповідного положення підприємства, як такого, коли труднощі, у тому числі фінансові, було подолано, та досягнення того ж стану, який дозволив використовувати ці можливості менеджменту.

Характеристики антикризового управління варіюються від підприємства до підприємства залежно від прийомів, форм і технологій, що застосовуються. Головною метою є збереження положення на ринку компанії при значних економічних, політичних, соціальних змінах в країні та на підприємстві. В рамках антикризового управління на підприємстві застосовуються в основному ті інструменти, які ефективні при усуненні фінансових ускладнень, які вирішують й інші поточні проблем фірми. Важливою для ефективного провадження антикризової політики на підприємства є прискорена реакція на істотні зміни середовища, які можна передбачити на основі розроблених заздалегідь сценаріїв розвитку подій. В основі антикризового управління лежить процес найголовніших послідовних інновацій у всіх областях на підприємстві.

Антикризове управління загалом націлене на те, що навіть у більш складній ситуації, в якій може опинитися будь-яке підприємство, навіть якщо ця ситуація – загроза банкрутства, все ще можна застосувати деякі управлінські та фінансові механізми, які б дозволили вибратися з труднощів кризи з найменшими витратами для певного підприємства.

Запорукою дієвості антикризового управління на підприємстві в такому разістають такі передумови:

1. Діагностика кризових явищ у всій фінансовій діяльності підприємства. Така діагностика має враховувати, що криза на підприємстві несе йому велику загрозу,що пов’язано з втратами всього капіталу. Також можливість виникнення кризи має діагностуватися на усіх стадіях життєвого циклу підприємства/ продукту, що виробляється, з метою використання можливостей нейтралізації;

2.Терміновість реагування на кризові явища. Кожне кризове явище не лише розширюється з кожним новим господарським циклом, але і породжує супутні кризові явища, зокрема, в інших сферах діяльності. Чим раніше будуть здійснені необхідні заходи та будуть застосовані антикризові механізми, тим вище можливості до відновлення докризового стану підприємства;

3. Адекватність цього реагування з боку підприємства є реальним викликом для його фінансової рівноваги. Механізми, що використовуються,для нейтралізації загрози банкрутства пов’язаніз фінансовими втратами та витратами. Рівень втрат і витрат має співпадати з адекватним рівнем загрози банкрутства підприємства. Якщо не буде досягнутий ефект для підприємства, або підприємство нестиме великі витрати, його доведеться ліквідувати.

Список використаних джерел:

1. Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: навч.посібник // В. Андрійчук, Л. Бауер. – К.: КНЕУ, 1998. – 316 с.

2. Менеджмент / [Т.В. Алесинская, Л.Н. Дейнека, А.Н. Проклин, Л.В. Фоменко, А.В. Татарова и др.], подобщей ред. В.Е. Ланкина. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2006. – 304 с.