Гвініашвілі Т. З., Пономаренко Ю. С.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Перехід національного господарства України на модель сталого розвитку значною мірою залежить від наявного потенціалу розширеного відтворення ресурсної бази соціально-економічного зросту на новій інституціональній і технологічній основі. Досвід передових країн та наслідки структурної і системної перебудови більшості з сегментів українського національного господарства свідчать про те, що реальні відчутні зрушення в напрямі формування передумов сталого розвитку як держави в цілому, так і окремих регіонів можливі тільки за умови нарощення не лише виробничого, а й природно-ресурсного, демографічного, науково-технічного, рекреаційного, інформаційного та соціально-культурного потенціалу, чим і обумовлена актуальність даної теми.

Дослідження питань соціально-економічного розвитку України відображені в роботах наступних вітчизняних вчених: О. В. Іщенко, О. В. Каленської, Г. В. Костюка, І. М. Лицура, М. Г. Чумаченка, А. Ф. Павленка, І. М. Петровича, Є. А. Плужникової, Р. В. Покотиленко, В. О. Полюги, Є. В. Пономаренко, Г. І. Кіндрацької, М. С. Білика, А. Г. Загороднього, Є. П. Гнатенка  та ін.

Як відомо, слово "потенціал" означає усі наявні можливості або засоби в якійсь сфері, області, або міра потужності (військовий, інтелектуальний потенціал і т. д.) [2, с. 24].

Соціально-економічний потенціал будь-якої економічної системи (країни) є сукупністю наявних ресурсів (природних, фізичних – капіталу, людських), які у рамках накопиченого рівня знань і технологічності системи, залежної і від діючих соціальних інститутів, дозволяють забезпечувати деякий рівень її розвитку в поточному і майбутньому режимах.

Звичайно, усі елементи соціально-економічного потенціалу змінюються з часом, і криза економічної системи, що виражається в зниженні виробленого продукту і доходу на душу населення, скорочує можливість використання соціально-економічного потенціалу країни, не кажучи вже про його нарощування. Для зміни соціально економічного потенціалу важливий режим економічного зростання – відбувається він із скороченням, нарощуванням рівня національного багатства, або цей рівень не змінюється. Поточний ВВП, а також структура, економіки, що склалася, стан її окремих підсистем фактично зумовлюють поточну величину соціально-економічного потенціалу і можливість її зміни.

Це дає основу виділити по суті два види соціально-економічного потенціалу системи – поточний, що дозволяє системі розвиватися в найближчому майбутньому, і перспективний, який слід використати при реалізації довгострокових орієнтирів розвитку. Такий підрозділ надзвичайно важливий у зв'язку з постановкою нових завдань розвитку української економіки – "новій реальності", пов'язаній зі зниженням залежності економіки від сировинного експорту, що забезпечує найбільші надходження доходів до бюджету країни і збільшення долі доходів, отриманих від експорту кінцевої продукції з високою доданою вартістю, виготовленій на базі високих технологій.

Проблеми в українській економіці є системними. Це системне завдання, пов'язане з питаннями планування, управління країною, змінами у законодавстві, реформування, але не в тому вигляді, в якому воно проводиться зараз і погіршує працездатність системи, відволікаючи кадри від рішення насущних завдань в області науково-технічної сфери. Ключовими напрямки реформ у сфері економічного розвитку України є наступні:

1) різке прискорення приватизації;

2) практична реалізація реформи корпоративного управління державними підприємствами;

3) внесення змін до Податкового кодексу, щоб удосконалити адміністрування податків, спростити ведення малого та середнього бізнесу й мінімізувати дискрецію та можливості для корупції;

4) суттєве підвищення ефективності державних витрат в бюджеті на 2017 рік, зменшення дефіциту державного бюджету нижче рівня 2016 року [1].

Таким чином, можна зробити висновок, що благополуччя громадян і процвітання країни безпосередньо залежать від конкурентоспроможності України в усіх ключових сферах: від економіки і промисловості до освіти і культури. Тільки наші власні зусилля зможуть забезпечити повагу інтересів України у світі, її ролі і місця як сучасної розвиненої держави.

У таких умовах важливо не просто відновити соціально-економічний розвиток, а добитися довготривалих і стійких його темпів. Нова модель економічного зростання – це приватні інвестиції, що передусім збільшуються, завдяки створенню сприятливого ділового клімату, заохоченню підприємницької ініціативи.

На разі у нас немає можливості експериментувати або просто помилитися. Усі рішення, що приймаються, мають бути максимально ефективними. Тільки в цьому випадку Україна зможе в осяжному майбутньому побачити не просто контури нової структури економіки, а цілком відчутні позитивні результати.

Список використаних джерел:

1. Реанімаційний пакет Реформ «Дорожня карта Реформ 2016–2017» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2016/09/Dorozhnya-karta-reform-RPR-do-kintsya-2017-roku.pdf

2. Садова У. Транскордонна співпраця як джерело соціально-економічного розвитку території / У. Садова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічний потенціал транскордонного співробітництва». – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2016. – С. 24–26.