Циновнік А. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Одне з найважливіших атрибутів демократичного суспільства – місцеве самоврядування. Дана структура посідає специфічне місце у відносинах державного менеджменту, виступають своєрідним каталізатором між політичними та економічними методами управління фінансами. Місцева структура управління – могутній рушій економічних та соціальних перетворень у країні.

Головним об’єктом поняття самоврядування, безперечно, є частина національних (публічних) питань, які сконцентровані на мікрорівні, тобто справи локального характеру, які є чинником контролю суспільства, сприянню вирішення проблем її основних суб’єктів.

Ці проблеми є комплексними, тому що відносяться до процесу ідентифікації інтересів суб’єктів територіальних громад на всіх рівнях місцевого життя: у сферах фінансів, культури, освіти, громадського порядку тощо. Одним з найважчих завдань щодо вирішення даних проблем є, очевидно, комплексна систематизація питань локального характеру, розмежування їх від загальнонаціональних або регіональних функцій [1].

Тому, фінансовий механізм управління місцевими органами напряму залежить від механізму фінансового вирівнювання, який активно повинен бути впровадженим в на час і виконувати наступні функції: економічного регулювання соціальних процесів в державі та фінансового забезпечення, що є чи не головною передумовою функціонування органів самоврядування. Виконання функції фінансового забезпечення передує розподілу ресурсів наданих державними структурами, які не мають оптимальної кількості грошових коштів для проведення фінансування нормативних повноважень.

Насамперед дана ситуація стосується організації вертикальних фіскальних дисбалансів і проводиться шляхом сприяння локальним структурам дотацій вирівнювання, закріплених або застосуванням регулюючих податків. «Використовуючи засоби фінансового вирівнювання, держава регулює соціально-економічний розвиток окремих територій країни» [2].

У сучасних соціально-економічних умовах розвитку нашої країни та її регіонів підприємства житлово-комунального господарства здебільшого збиткові, а тому місцева влада повинна трансформувати цей інститут місцевих фінансів. У цьому контексті необхідно:

- диференціювати об’єкти спільної власності територіальних громад на об’єкти спільної сумісної та часткової власності;

- у законодавчому порядку закріпити структури об’єктів комунальної власності, визначити перелік об’єктів виняткового права власності;

- розвивати формування обласної та районної комунальної власності як власності відповідних регіональних співтовариств, передавати відповідні об’єкти сумісної спільної власності територіальних громад до районів та обласної власності (об’єктів, які функціонують в інтересах населення регіону загалом).

Одним з найбільш пріоритетних завдань місцевих органів влади – покращення вже існуючої системи науково-технічного забезпечення інновацій на території країни та впровадження сталої економічної моделі на функціонування органів місцевої влади. Щоб забезпечити саме це, необхідно створити усі передумови для створення інноваційного підприємницького потенціалу, здатного до розвинення ідей обслуговування внутрішніх потреб населення, збільшення статей експорту конкурентоспроможної продукції і фінансових послуг, максимізація обсягів виробництва фінансових продуктів за допомогою використання національного господарського потенціалу.

Отже, вирішення багатьох проблем, які безпосередньо пов’язані зі створенням та використанням фінансів на локальному рівні та великим чином визначають розв’язок проблем соціального та фінансового характеру по відношенню до громади. Отже, сталість та незалежність національного апарату та його інтересів залежить від того, як самочинно та фінансово забезпечені адміністративно-територіальні одиниці розташовані в ній [3].

Керування інноваціями та актуальність територіального контролю максимізується по причині даної економічної ситуації, яка обумовлена нестачею фінансових ресурсів, поглибленням диспропорції в розподілі трудових ресурсів та головних виробничих систем. Отже, головною метою фінансового менеджменту є вирішення соціальних, технічних, наукових проблем, також використання стратегій інноваційного потенціалу, які спроможні забезпечити цільні та збалансовані прогреси місцевих територій, раціональне використання ресурсного потенціалу підприємств та організацій, адміністрування та реорганізації фінансової інфраструктури.

Список використаних джерел:

1. Горбулін В. П. Державне управління науково-технічними та економічними процесами реалізації Україною стратегічного курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію / В. П. Горбулін. – К. : ДП „«НВЦ» Євроатлантикінформ”, 2010. – 272 с.

2. Ковальчук С. В. Маркетингові стратегії інноваційного розвитку промислових підприємств : автореф. ... дис. на здобуття наук. ступеня д. е. н. : спец. 08.00.04 / С. В. Ковальчук. – Хмельницький : ХНУ, 2013. – 39 с.

3. Климчук А. О. Сучасна парадигма забезпечення конкурентних переваг підприємства / А. О. Климчук // Бізнес-Інформ. – 2014. – № 1. – С. 221–225.