Чорна І. О., к. е. н. Дробишева О. О.

Запорізька державна інженерна академія (Україна)

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ – ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Все більшої актуальності в сучасних умовах розвитку набувають дослідження впливу інновацій на рівень конкурентоспроможності підприємств. У першу чергу, це пов’язано з однією з основних цілей підприємства функціонуючого в умовах сучасної ринкової економіки – забезпеченні конкурентоспроможності виробляємих товарів та удосконалення процесів їх виробництва та створення. Досягнення цілі можливе лише тим підприємствам, які відзначаються високою інтенсивністю інноваційної діяльності. Отже, можливо швидко зреагувати на зміни зовнішнього середовища з мінімальними витратами шляхом безперервного оновлення бізнес-процесів. Звідси випливає, що інноваційна діяльність та конкурентоспроможність підприємства є взаємообумовленими [1, с. 29].

Проблематика, яка полягає в підвищенні конкурентоспроможності підприємств за рахунок проведення інноваційної діяльності, була об’єктом досліджень у роботах зарубіжних і вітчизняних учених, а саме: А. Є. Воронкова, А. П. Гречан, С. М. Ілляшенко, І. М. Рєпіна, О. І. Олексюка, Н. І. Чухрай, П. Друкера, Р. Фостера, Й. Шумпетера та інших, але вона потребує подальшого дослідження.

Поняття конкурентоспроможність можна трактувати як здатність підприємства створювати товари або послуги конкуруючі на світовому ринку. Поняття інновація, у свою чергу, це впровадження абсолютно нової або поліпшеної ідеї, товару, послуги або процесу, призначення якої отримання покращеного результату.

В умовах сучасного етапу світового економічного розвитку важливою ознакою конкурентоспроможності стає придатність системи до безперервного розвитку та оновлення, змін діяльності на основі засвоєння нововведень та використання наявного науково-технічного, інформаційного та інтелектуального потенціалу з метою подальшого розвитку, підвищення результатів діяльності та якості життя [2, с. 130–131].

Інноваційна діяльність є необхідною умовою функціонування підприємства в умовах розвитку. Завдяки їй підприємство в змозі впровадити різні новації, що призведе до зниження витрат на виробництво практично за всіма статтями витрат. Зниження норми розходів матеріалів на виготовлення продукції та трудомісткість виробу, збільшення обсягу виробництва, зменшення матеріальних витрат та витрат на заробітну плату основним робітникам, зростання якості та прибутку – все це призводить до зниження собівартості продукції. Як результат, зростання чистого прибутку підприємств дасть можливість підвищувати інноваційну активність, це в свою чергу буде сприяти постійному покращенню результатів функціонування підприємства.

Впровадження результатів інноваційної діяльності – один із ефективних способів задоволення споживачів та забезпечення стійкого відтворення інноваційного покоління, дає змогу вистоювати боротьбу за ринки збуту та долати періоди фінансових криз [3, с. 165].

Активність діяльності підприємства в сфері інновацій в сучасних умовах, в першу чергу, пов’язана з пошуком джерел та форм інвестування, які б забезпечили збалансованість між витратами на інноваційні нововведення та фінансовими можливостями. На сьогодні основними джерелами інвестицій для багатьох вітчизняних підприємств є прибуток та амортизаційні відрахування.

Успішна економічна діяльність в інноваційній сфері залежить від ступеня залучення кредитних ресурсів банківських установ. Нажаль сьогоднішні механізми кредитування та досить високі процентні ставки за кредити не можуть сприяти залученню фінансових ресурсів до інноваційної сфери. Серед основних чинників, що гальмують розвиток інноваційної діяльності, підприємці виділяють у першу чергу економічні, такі як нестача власних коштів, великі витрати на нововведення, недостатня фінансова підтримка держави, високий економічний ризик та інші.

Як альтернатива, поширення отримали такі способи залучення кредитних ресурсів на інноваційну діяльність, як лізинг, франчайзинг та форфейтинг [4, с. 189].

Необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності стає впровадження інновацій та систематичне ведення інноваційної діяльності підприємствами. Це дасть змогу суб’єктам господарювання збільшити тривалість життєвого циклу свого існування та постійно підвищувати ефективність своєї діяльності. Але існує ряд перешкод, що стримують розвиток інноваційної діяльності на українських підприємствах: слабка мотивація інноваційної діяльності, недостатня урегульованість законодавчої бази, ризик непередбачуваності результатів інноваційної діяльності, нестабільна політична та економічна ситуація в країні, ізольованість від потенційних зарубіжних партнерів, недостатність державної підтримки на підприємствах, відсутність значної кількості висококваліфікованного персоналу високотехнологічних і наукоємних виробництв.

Список використаних джерел:

1. Коваленко О. В. Інноваційний розвиток підприємства : навч.-метод. посіб. для студентів ЗДІА економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання / О. В. Коваленко, О. О. Дробишева. – Запоріжжя : ЗДІА, 2016. – 165 с.

2. Грозна В. В. Підвищення конкурентоспроможності економіки України як передумова співробітництва з ЄС / В. В. Грозна // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – С. 130–134.

3. Микитюка П. П. Інноваційний розвиток підприємства : навч. посіб. / за ред. П. П. Микитюка. – Тернопіль : ПП «Принтер Інформ», 2015. – 224 с.

4. Регіональна економіка : підруч. – К. : ВД «Професіонал», 2007. – 528 с.