Дураченко К. М., к. е. н. Бикова В. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

У даний час практично відсутні серйозні розробки в галузі управління оборотними коштами, які були б здатні, з одного боку, врахувати специфіку функціонування окремих фірм та організацій, а з іншого – оперативно й адекватно реагувати на достатньо мінливу ринкову кон'юнктуру. Складність таких завдань посилюється індивідуальними особливостями функціонування підприємств в умовах реальних ринкових відносин. Чергове коло проблем, пов'язаних з вирішенням завдань управління операційною діяльністю виробничих підприємств в частині фінансово-економічного забезпечення господарського обороту, свідчить про необхідність формування цілісної концепції (методики) розподілу елементів оборотних коштів, яка дасть можливість на підставі якісної інформації об'єктивного і суб'єктивного характеру приймати оптимальні та реально реалізовувані рішення, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Під «системою управління оборотними коштами» підприємства, як пропонують фахівці, необхідно розуміти функціональну єдність об'єкта системи управління (оборотні кошти та фінансові чи економічні відносини), суб'єкта системи управління (фінансово-економічна служба підприємства) та зовнішнього середовища. Поняття «система управління оборотними коштами» вживається нами з метою комплексного вивчення процесу трансформації елементів оборотних коштів та їх використання.

Під «об'єктом управління оборотними коштами» розуміють елементи оборотних коштів, що характеризуються зміною величини та структури, а також фінансово-економічними відносинами, що виникають згідно з фінансово-економічними умовами функціонування підприємства. Під суб'єктом системи управління оборотними коштами, як і прийнято, розуміють спеціальну групу людей (фінансово-економічний відділ тощо). Основною метою його є підтримка встановленого та визначного нормальним режиму функціонування об'єкта управління в умовах впливу зовнішнього середовища.

Будь-яка економічна система визначається шляхом завдання входу (обсягу і структури елементів оборотних коштів, використовуваних у господарському обороті підприємства), процесу, виходу (показники ефективності використання оборотних коштів та структура елементів оборотних коштів на кінець процесного циклу), зворотного зв'язку та обмежень.

У будь-якій штучній системі, якою є система управління оборотними коштами (рис. 1), відбуваються три різні за змістом процеси: основний процес, зворотний зв'язок та обмеження. Основний процес трансформує вхід системи у її вихід шляхом забезпечення ефективного використання оборотних коштів підприємства з метою формування передумов забезпечення прибутковості його діяльності. Зворотний зв'язок дає можливість своєчасно та оперативно оцінити розбіжності та розробити й прийняти фінансово-економічні рішення, які впливатимуть на основний процес системи управління оборотними коштами з метою оптимізації його часу.

Рис. 1. Система управління оборотними коштами підприємства (класичний цикл)

До основних завдань системи управління оборотними коштами з використанням зворотного зв'язку належать: перебудова об'єктів, властивостей та зв'язків існуючої фінансово-економічної системи підприємства; перетворення виходу фінансово-економічної системи на вхід з метою регулювання моделі виходу та критеріїв дії фінансово-економічної системи; вплив на процес, що здійснюється, з метою збереження чи покращання дії існуючої фінансово-економічної системи підприємства; навчання та пізнання, які апріорі дозволяють розрізняти існуючий і бажаний стан фінансово-економічної системи підприємства.

Мета зворотного зв'язку – управління, що визначається як стан системи, коли вона знаходиться під контролем. Єдине призначення зворотного зв'язку – зміна процесу управління [1].

Обмеження системи управління оборотними коштами складається з мети (функції) цієї системи та примусових зв'язків (якостей системи). Примусові функції мають бути порівняні з метою. Основною метою системи управління оборотними коштами є підвищення ефективності їх використання, прискорення оборотності. Основними факторами підвищення ефективності вважаються: характер бізнесу; тривалість виробничого циклу; кількість та різноманітність використовуваних видів ресурсів; географія контрагентів; система розрахунків; платоспроможність клієнтів; якість обслуговування установами фінансово-кредитної системи; темп зростання виробництва та реалізації продукції; інфляція.

У зв'язку з цим мають бути встановлені критерії чи стандарти ефективного функціонування системи управління оборотними коштами, визначена частота порівняння фактичного стану функціонуючої системи з встановленими критеріями, розроблено механізм виявлення причин незадовільної роботи, а також механізм визначення характеру та часу необхідного коректуючого управлінського впливу.

Список використаних джерел:

1. Бланк И. А. Энциклопедия финансового менеджера : в 4-х т. / И. А. Бланк. – М. : Омега-Л, 2008. – Т. 2. Концептуальные основы финансового менеджмента.