Котенко Ю. О., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

За сучасних умов все більшого значення набуває проблема, яка розкривається через питання: як сформувати прибуток з позиції відокремлення нових підходів щодо бачення процесу формуючого прибуток підприємства у ринковій економіці, як у сукупності технологій.

Окреслення нового стратегічного бачення, щодо формування прибутку підприємства у ринковій економіці, можливе на основі досліджень наявного підходу щодо окреслених нами проблем.

Проблематикою формування прибутків, зокрема їх теоретичними аспектами, мали змогу займатися багато вітчизняних та зарубіжних відомих вчених-науковців. Проте, не вщухають дискусії з приводу єдності у підходах відносно визначення категорії «прибуток». На даний час не розроблено єдиного механізму формування фінансового результату, яким являється прибуток організації.

Процес формування прибутку – це отримання фінансового результату від реалізації виробничої, комерційної, науково-дослідницької та інших сфер діяльність. Якщо проаналізувати спрямованість векторів механізмів управління формуванням прибутків підприємства , то ми будемо мати змогу простежити певну закономірність у формуванні фінансового прибутку на підприємстві. Можна побачити, що механізм управління командно-адміністративної економіки діаметрально протилежно спрямований до механізму управління ринкової економіки [3].

Якщо в ринковій економіці розглянути механізм формування прибутку, то можна побачити, що управління починається з визначення виду діяльності підприємства, переходячи в структурні, мікроекономічні, ринкові та регіональні підрозділи, закінчуючи відомчими та макроекономічними. А у командно-адміністративній економіці з точністю навпаки.

Здійснення в Україні ринкових перетворень зумовили радикальні зміни у механізмах управління і формування прибутків. Підприємство взяло на себе посаду первинної ланки у рівнях механізмів формування прибутків. Підприємства отримали право власноруч визначати пріоритети і напрями власної діяльності, формування фінансового результату .

Однією з вихідних ланок для визначення операційних прибутків став саме валовий прибуток.

Підґрунтям для визначення операційного прибутку являється валовий прибуток. В свою чергу, через розподіл зазначеного прибутку забезпечується функція реалізації економічних інтересів робітників підприємства, його власників, в певній мірі задовольняється інтерес держави. Найбільшу зацікавленість в подальшому розподілі прибутку мають власники підприємства. Вони в свою чергу забезпечують реалізацію функцій економічних цінностей прибутку, та надають можливості визначати фінансові результати починаючи звичайною діяльністю, закінчуючи оподаткуванням.

У розпорядженні власників підприємства залишається (у повному обсязі) чистий прибуток. На цьому етапі, адміністрація підприємства формує стратегічний план подальшого розвитку з урахуванням перспективних бачень. В даний момент проявляється економічна цінність прибутку як фінансового результату господарювання. При розподілі чистого прибутку формується структура перерозподілу прибутку з урахуванням окремих напрямків: на розвиток, на споживання, на капіталізацію, на виплату дивідендів тощо.

Через розбіжність думок науковців відносно процесу і механізму формування прибутку породжується розбіжність і у самому визначенні його сутності. Формування прибутку полягає у здійсненні безперервного комплексу дій, які дозволять узгодити доходи і витрати підприємств з метою отримання та максимізацій їх позитивного сальдо. В свою чергу, даний безперервний процес регламентується наступними видами технологій його реалізації [2].

Виробничі технології представлені у вигляді поєднання різних засобів та предметів праці, а також безпосередньо самої праці. Взаємодія вказаних елементів дозволяє створювати продукти споживання.

Фінансово-економічні технології передбачають своєчасне фінансування виробничо-збутової, інноваційної, інвестиційної та інших видів діяльності підприємства в достатньому обсязі. Також дана технологія направлена на визначення стратегічних зон господарювання підприємства, ринків збуту. В рамках фінансово-економічної технології застосування математичних, статистичних, економічних методів розрахунку дозволяє оптимізувати витати та максимізувати прибуток.

Інформаційно-правова технологія полягає в єдності врахування законів, нормативних актів і фінансової звітності з метою регулювання процесу формування фінансового результату як в межах конкретного підприємства (фірми), так і на рівні держави в цілому.

Управлінська технологія характеризується сукупністю операцій що поділяють функції керованих та керуючих підсистем. Застосування управлінської технології диктується тим, що формування фінансового результату організації та раціональний його розподіл має забезпечити достаток власника та працівників підприємства в теперішній момент часу, а також забезпечити його майбутнє зростання.

Таким чином, концептуалізація сутності формування фінансового результату підприємства, на нашу думку, має ґрунтуватися на визначенні ролі та місця даної економічної категорії в економіці ринкового типу з урахуванням застосування описаних технологій.

Список використаних джерел:

1. Батракова Т. І. Особливості управління прибутковістю машинобудівних підприємств на сучасному етапі / Т. І. Батракова // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – 2013. – № 2 (58). – С. 204–208.

2. Поляк Г. Б. Финансовый менеджмент : учеб. для вузов / [Г. Б. Поляк, И. А. Акодис, Т. А. Краева и др.] ; под. ред. проф. Г. Б. Поляка. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 518 с.

3. Шваб Л. І. Економіка підприємства : навч. посіб. для студ. вищ. навч. зак. / Л. І. Шваб ; 4-е вид. – К. : Каравела, 2007. – 584 с.