Волошина Ю. Є., Рябик Г. Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Сучасні вітчизняні підприємства вимушені функціонувати в умовах затяжної фінансової та економічної кризи. На результати їх діяльності також впливає політична невизначеність в країні, постійні коливання в зовнішньому середовищі. Суттєвий вплив також спричиняє загострення конкурентної боротьби та інші негативні чинники. Враховуючи зазначені проблеми, підприємства повинні зосереджуватись не тільки на одержанні перемоги в конкурентній боротьбі. Вони повинні приділяти особливу увагу безперервному розвитку як інструменту вирішення даних проблем.

Термін «розвиток підприємства» як економічну категорію почали досліджувати з 1950-х років, розглядаючи його як унікальну стратегію, спрямовану на системні зміни і яка має на меті підвищити ефективність функціонування підприємства через вдосконалення процесу управління не лише виробництвом, а й структурою.

У 60–70-х роках минулого століття вивчення категорії «розвиток» базувалось на теорії, що деталізація ролей в організації, а також підвищення ефективності комунікацій дозволить вдосконалювати внутрішні механізми функціонування підприємства. Розвиток згідно даної теорії розглядався в контексті ефективного функціонування підсистем підприємства як відкритої системи, що взаємодіє із зовнішнім середовищем.

Сьогодні існує багато трактувань поняття «економічний розвиток». В загальному вигляді його можна представити переходом від нижнього рівня ефективності функціонування підприємства на вищий. Слід зазначити, що економічний розвиток відбивається не лише у збільшенні обсягів виробництва товарів або надання послуг, а й у виготовленні продукції завдяки новітнім технологіям, яких не було в минулому. При цьому, будь-які економічні явища мають бути оцінені [1].

Дослідження економічної літератури показало, що існує багато різних методів та прийомів завдяки яким можна провести оцінку розвитку підприємства. Але, нажаль, науковці так і не дійшли спільної думки стосовно розробки універсального підходу в цій області. Вивчення існуючих методик оцінки показало, що в даному процесі застосовують велику кількість різноманітних (кількісних і якісних) показників. При цьому, дані показники не зведені в єдину систему.

На думку однієї групи вчених «ефективно розвиватись» й «ефективно функціонувати» – поняття тотожні, тому вони пропонують оцінювати рівень розвитку за допомого показників, які характеризують господарську або виробничу діяльність. Але тут виникає проблема. Дана група показників не враховує інтенсивність інноваційної діяльності підприємства та її вплив на розвиток в цілому.

Інша група науковців пропонує оцінювати рівень розвитку крізь призму визначення конкурентної позиції, конкурентного статусу та, нарешті, конкурентоспроможності організації. При цьому, вони вважають за потрібне враховувати фази життєвого циклу, яким відповідає конкретний рівень розвитку [2].

В рамках ще одного наукового підходу розвиток підприємства розглядається як можливість реалізації всіх складових наявного потенціалу. Тому в основу оцінки покладено розрахунок показників фінансово-економічної діяльності з урахуванням чинника часу [3]. Впродовж даної теорії автор Н. Цопа  пропонує будувати динамічні ряди, які будуть сигналізувати щодо сфери діяльності, яка потребує подальшого розвитку [4].

Л. О. Жилінська пропонує визначати рівень розвитку організації, враховуючи ефективність функціонування підприємства, вплив зовнішнього оточення, готовність до впровадження інновацій тощо. При цьому, вона пропонує використання інтегральної оцінки [5].

Всі розглянуті підходи мають безперечні переваги, але нами виявлено ряд суттєвих недоліків. Так, деякі методики дозволяють встановити фактичні результати, які не завжди відповідають реальному рівню розвитку організації. Інші методики оцінки дають суб’єктивні результати або експертні оцінки носять суб’єктивний характер. Недоліком багатьох методик являється складність збору великих масивів вихідної інформації для розрахунків. Тому дуже складно обрати найбільш раціональну, оптимальну та зручну методику.

Виходячи з вищевикладеного, можна дійти висновку, що існує достатня кількість підходів до оцінювання рівня розвитку підприємства. Доведено, що їх об’єднує наступна низка параметрів: для оцінювання використовується вхідна сукупність показників; обов’язкове нормування показників до однієї одиниці виміру; наявність відповідної шкали оцінювання; можливість переходу якісних оцінок у кількісні та навпаки – кількісних у якісні.

Список використаних джерел:

1. Довбенко В. І. Перспективні проблеми розвитку підприємств / В. І. Довбенко // II Щорічник наукових праць: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів, 2003. – 507 с.

2. Пономаренко В. С. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи : моногр. / В. Пономаренко, О. Тридід, М. Кизим. – Х. : ІНЖЕК, 2003. – 328 с.

3. Отенко И. П. Методологические основы управления потенциалом предприятия / И. П. Отенко – Х. : Изд-во ХНЭУ, 2004. – 216 с

4. Цопа Н. В. Механізм керованого розвитку промислових підприємств : дис. д-ра екон. наук : 08.00.04 / Н. В. Цопа ; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2011. – 408 с.

5. Жилінська Л. О. Сучасні підходи до оцінки рівня розвитку промислових підприємств / Л. О. Жилінська // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2015. – Вип. 1 (11). – С. 41–46.