К. е. н. Дробот Я. В.^*, Ільїнський В. В. ^**

^*Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна),

^**Державний ВНЗ «Національний гірничий університет» (Україна)

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Впродовж останніх десятиліть вугільна промисловість України перебуває у стані глибокої затяжної депресії та невпинного загострення системних проблем, спроможних поставити під сумнів енергетичну безпеку країни. Останні гальмують її розвиток, суттєво стримують динаміку кількісних і якісних показників, перешкоджають налагодженню дієвих та стійких міжгалузевих зв’язків між паливно-енергетичними системами та гірничо-металургійним комплексом. Найважливішими причинами такого невтішного становища є, з одного боку, істотне ускладнення інженерно-геологічних умов вуглевидобутку, а з іншого – цілковита нерозвиненість відтворювальних процесів у галузі та вкрай незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення вуглевидобувних підприємств. Через названі негативні моменти вітчизняна вугільна галузь відзначається загалом невисоким рівнем конкурентоспроможності на світовому енергетичному ринку, надто повільною, часом вкрай болісною адаптацією до нових соціально-економічних умов та організаційно-управлінських реалій, дотаційним характером розвитку.

Ефективне подолання наявних труднощів є можливим за умови розробки та цілеспрямованого впровадження глибоко продуманої й змістовно виваженої інноваційної стратегії випереджувального розвитку.

Розвиток вітчизняної вугільної промисловості на інноваційних засадах належить до національних пріоритетів структурної політики в енергетичній сфері, покликаних перетворити останню на високоефективний, конкурентоспроможний та соціально значущий стратегічний сегмент національної економіки. Зазначена проблема набуває особливої гостроти в умовах невпинно зростаючої залежності господарського комплексу України від імпортних енергоносіїв, що спричиняє суттєве зниження загального рівня конкурентоспроможності промислової продукції, призводить до подальшого зростання негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу, скорочення валютних резервів, хронічного збільшення дефіциту державного бюджету. У контексті вищесказаного нагального характеру набуває потреба у розробці науково обґрунтованої стратегії інноваційного розвитку паливно-енергетичного комплексу та його невід’ємної структурної ланки – вугільної галузі.

На сьогоднішній день Україна володіє чималими промисловими запасами вугілля, здатними реально забезпечити потреби національної економіки на довготривалу перспективу. Однак, саме вугільна промисловість є однією з найвразливіших до різного роду викликів і загроз підсистем національної економічної безпеки нашої країни. За сукупністю показників – техніко-економічних, фінансових, соціальних – вуглевидобувна промисловість переживає гостру хронічну кризу, свідченням чого виступає відсутність сталих обсягів вуглевидобутку, фізичне зношення і моральна застарілість основних фондів підприємств, істотне відставання від запланованих термінів введення в експлуатацію нових виробничих потужностей. Саме з огляду на вищезазначені об’єктивні реалії створення максимально сприятливих умов та повноцінне забезпечення гармонійного розвитку національної вугільної промисловості на принципово новій інноваційній основі стане одним з першочергових кроків на шляху системного оздоровлення української економіки.

Ефективна та послідовна реалізація докорінних реформ вимагає системного опрацювання стратегічних напрямків інноваційної діяльності як на кожному конкретному підприємстві вугільної промисловості, так і на загальнодержавному рівні управління. Необхідно розробити науково обґрунтовану стратегію інноваційного розвитку вугільного виробництва та створити належні організаційно-економічні передумови для всебічної модернізації галузі.

В цьому напрямі можна виокремити наступні стратегічні напрямки інноваційного розвитку української вугільної промисловості:

· раціональне використання надр за рахунок докорінної організаційно-технологічної модернізації вугільного виробництва;

· подальше покращення фінансово-економічних можливостей реконструкції шахтного фонду на основі створення повноцінних ринкових умов господарювання та підвищення економічної самостійності шахт за регулюючої участі держави.

· глибокі структурні реформи в галузі за рахунок послідовного розмежування функцій та повноважень між суб’єктами управлінського процесу на всіх ієрархічних рівнях;

· послідовне впровадження конструктивної наукової складової, перманентне нарощування, комплексне та ефективне використання ресурсного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки, передусім інвестиційних ресурсів [1];

· всебічна адаптація вуглевидобувних підприємств до ринкових умов господарювання та забезпечення належних юридично-правових гарантій для залучення недержавних інвестицій у розвиток галузі.

Для оцінки ефективності інвестування в основні засоби вугледобувних підприємств можливо сформувати агрегований індекс. В чисельнику формули буде розташовано співвідношення одиничних показників, по кожному з підприємств, та показників сукупних, що характеризують ситуацію в галузі в цілому, у знаменнику – кількість показників, що охоплює сформована система:

(1)

Подібний принцип побудови індексу дозволяє оцінити фінансово-економічне «здоров’я» підприємства, та, відповідно, його привабливість для інвесторів. Для цього до структури індексу необхідно включити показники різних підсистем підприємств вугільної галузі – економічної (рівень собівартості та вартості реалізації), соціальної (рівень заробітної плати, чисельність зайнятих), виробничої (вартість основних фондів тощо).

Успішна реалізація стратегічних напрямків інноваційного розвитку вугільної галузі на вищенаведених поприщах вимагає невідкладного створення досконалого максимально гнучкого механізму державної політики інноваційного розвитку. Такий механізм включатиме економічні, фінансові та адміністративно-управлінські важелі, законодавче забезпечення, засоби нормативно-правового регулювання, а також модель інноваційного розвитку.

З огляду на те, що результативність впровадження вказаних важелів та засобів багато в чому залежатиме від фінансового забезпечення інноваційного розвитку на тлі загального дефіциту фінансових ресурсів, до складу механізму доцільно включити також інструментарій створення інвестиційних підвалин інноваційного розвитку. Інноваційна діяльність у вугільній промисловості має бути чітко сфокусована на створенні найбільш сприятливих економічних умов для сталого розвитку вуглевидобувних підприємств, істотного поліпшення їх фінансового становища, докорінної зміни техніко-технологічного стану вугільного виробництва, максимально можливого оснащення підприємств вугільної галузі найсучаснішою технікою з масштабним впровадженням передових наукомістких технологій, покликаних забезпечити виробництво високоякісної вугільної продукції, а також інституалізації високо конкурентного вугільного ринку.

Список використаних джерел:

1. Пшенична В. П. Стратегічні напрями інноваційного розвитку вугільної промисловості України / В. П. Пшенична // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – Донецьк : Донецький державний університет управління, 2013.