Проданець В. О., Курінна І. Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЛЯ УКРАЇНИ

Глобальний характер економічних процесів сьогодення, який виявляється у формуванні транснаціонального ринку капіталів, сприяє появленню поняття єдиного світового доходу, веде до боротьби за його перерозподіл. Несвоєчасне включення в інтернаціоналізовані технологічні процеси наукоємного виробництва збільшує технологічний відрив від розвинених країн і відхилення від центрального вектора світового розвитку, відповідно до якого, саме наукомістке виробництво перетворюється на визначальний фактор економічного зростання. Трансфер науково-технічних розробок з наукової сфери в виробничу набуває масштабного цілеспрямованого характеру. У розвинених країнах збільшується питома вага високотехнологічних галузей. Володіння об'єктами інтелектуальної власності, інтеграція в світові інформаційні мережі все в більшій мірі визначають комерційну вартість організації. Тенденції розвитку світової економіки переконливо свідчать, що для України найбільш перспективним шляхом розвитку є формування економіки, заснованої на знаннях, тобто економіки інноваційного типу.

За допомогою аналізу економічного розвитку в країнах, що досягли успіху в реалізації інновацій, випуску та експорті наукомісткої продукції, можна виділити такі стратегій інноваційного розвитку.

1. Стратегія «використання». Дана стратегія передбачає використання науково-технічних розробок інших країн в рамках вітчизняної економіки. Дана стратегія здійснювалася Японією в період після Другої світової війни. Японці купували ліцензії на високоефективні технології США, Великобританії, Франції, для освоєння виробництва нової продукції, що мала великий попит в тих країнах, зі створенням власної науково-технічної бази, що забезпечувала надалі весь цикл − від досліджень і розробок до реалізації їх результатів в Японії і на світовому ринку.

2. Стратегія «запозичення». Суть цієї стратегії полягає в тому, що країна, яка розвивається, маючи дешеву робочу силу й використовуючи частину з власного науково-технічного потенціалу, що нею втрачається, освоює випуск продукції, що вироблялася в розвинених країнах, з наступним створенням свого інженерно-технічного супроводу виробництва. Потім для неї стає можливим проводити власні НДДКР, поєднуючи державну і приватну форму власності. Така стратегія існує в Китаї і деяких країнах Південно-Східної Азії.

3. Стратегія «нарощування». В рамках цієї стратегії планується одночасне «використання власного науково-технічного потенціалу країни, залучення закордонних вчених і конструкторів, зливання фундаментальної і прикладної науки, що забезпечує постійне створення нового продукту, реалізацію сучасних технологій у виробництві і соціальної сфері. Іншими словами, відбувається «нарощування» інновацій. Такої стоїть стратегії дотримуються в США, Великобританії, Франції» [1].

Для сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки актуально обґрунтування стратегії економічного зростання, яка спиралася б на наявний інтелектуальний, виробничий, науково-технічний потенціал. Стратегія «використання» в даний період розвитку країни недоцільна. «По-перше, тому, що придбання ліцензій вимагає значних фінансових вкладень; по-друге, така стратегія може привести до істотної залежності від високорозвинених країн, що містить загрозу для національної економічної безпеки. Можуть бути прийнятні окремі елементи стратегії «запозичення», які проявляються в організації спільних підприємств для виробництва конкурентоспроможної продукції та її збуту на внутрішньому і зовнішньому ринках, використовуючи економічні ніші, де вже реалізують подібні вироби зарубіжні партнери. Однак дана стратегія інноваційного розвитку прирікає національну економіку на перманентне відставання від провідних технологічних держав» [2].

Для забезпечення науково-технічного суверенітету і економічної безпеки країни, доцільно взяти на озброєння інноваційну стратегію «нарощування». Стратегія «нарощування» здійснюється за пріоритетними напрямами науково-технічної діяльності. Пріоритетними напрямками розвитку науково-технічної діяльності в Україні наведені на рис. 1.

Рис. 1. Пріоритетні напрямки розвитку науково-технічної діяльності в Україні

В умовах нестачі інвестиційних ресурсів стратегія «нарощування» спирається на високоефективні інноваційні проекти, які забезпечується державними замовленнями, що видаються на конкурсній основі, при гарантованому державному фінансуванні і пайової участі приватних інвесторів.

Ефективний інноваційний розвиток національної економіки не можливий без скоординованих дій всіх суб'єктів інноваційного розвитку як на макро-, так і на мікрорівнях (рівень економіки в цілому, промисловості, наукомістких галузей промисловості, науково-дослідних інститутів, фірм).

Список використаних джерел:

1. Соловьёв В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) / В. П. Соловьёв. – К. : Феникс, 2004. – 560 с.

2. Рубашный В. С. Инновационный менеджмент и интеллектуальная собственность / В. С. Рубашный ; под ред. М. М. Ковалёва. – М.: Аинформ, 2007. – 367 с.