Дніпропетровський
національний університет імені Олеся Гончара (Україна)
В умовах децентралізації в Україні особливий
інтерес до вивчення територіального розвитку, до проблеми відтворення, оцінки і
реалізації потенціалу кожної територіальної громади, активного залучення в
господарський обіг їх ресурсів обумовлений тим, що багато тенденцій
економічного і суспільного розвитку зароджуються саме в регіонах.
Інтелектуальний потенціал
притаманний економічним суб'єктам різного рівня. Відповідно, можна говорити про
індивідуальний інтелектуальний потенціал, про інтелектуальний потенціал соціально
об'єднаних груп осіб (верств суспільства) [2], а також про інтелектуальний
потенціал регіону. Регіон повинен мати достатню сукупність інтелектуальних
ресурсів і можливостей їх реалізації для того, щоб позитивно сприймати,
адаптувати, використовувати і вдосконалювати у своїй господарській діяльності
техніко-технологічні новації, продукцію виробничого і споживчого призначення.
Сукупність таких можливостей багато в чому визначається розумової здатністю,
вміннями, навичками, кваліфікацією жителів регіону. Статєво-віковий
і професійно-кваліфікаційний склад населення визначає сукупний інтелектуальний
потенціал населення даної території. У зв'язку з цим виникає нагальна
необхідність розробки інструментів оцінки, моніторингу та управління
структурним складом населення відповідно до прогнозованого розвитку території.
У науковій літературі
поняття «територія» використовується при розгляді питань розвитку регіону,
району або територіального утворення. Кожна з територій має визначену
сукупність можливостей реалізації наявних ресурсів у господарській діяльності
економічних суб'єктів. Ступінь реалізації потенціалу території залежить від
матеріальних і соціальних умов, від виробничих відносин, що склалися на даній
території [1].
Інтелектуальний потенціал
населення формується з інтелектуальних потенціалів індивідів, оскільки
«існувати, проявлятися і відтворюватися поза і крім окремих індивідів
інтелектуальний потенціал не може» [2]. Індивіди проживають на певній
території, що має свої характеристики, в тому числі специфічні, що впливає на
формування і розвиток інтелектуального потенціалу регіону. Оцінка формування і
розвитку інтелектуального потенціалу територіальної громади має визначити і
систематизацію умов і факторів, що впливають на його зміст. Необхідність такого
аналізу пов'язана з прогнозуванням подальшого розвитку інтелектуального
потенціалу територіальної громади, впливом на його якісний зміст.
В якості умов формування
інтелектуального потенціалу регіону – причин його виникнення як фактора
економічного розвитку і об'єкта державного регулювання можна виділити: тип
господарського механізму; структуру виробничих відносин, яка визначає
розвиненість системи освіти, сфери наукової діяльності,
інформаційно-комунікаційної інфраструктури та ринку інформаційно-комунікаційних
технологій; посилення значення знань, освіти, кваліфікації, їх
індивідуалізація.
Факторами, що сприяють
розвитку інтелектуального потенціалу регіону, є наявність розвиненого інституту
законодавчої влади і правозастосування, формування нормативно-правової бази;
формування державних програм і керуючих структур, діяльність яких націлена на
поліпшення якості інтелектуального потенціалу регіону; фінансування державою державної освітньої
системи і процесів поширення і впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій; платоспроможний попит з боку бізнесу і домогосподарств на послуги
наукової сфери, системи освіти і на товари і послуги сфери
інформаційно-комунікаційних технологій; політика оподаткування, націлена на
стимулювання становлення та розвитку сфер господарювання, завдяки яким
формується інтелектуальний потенціал територіальної громади; територіальна
віддаленість населених пунктів від великих промислових, наукових, освітніх та
культурних центрів; наявність тих чи інших природних умов, що обумовлюють вид
виробництва і, отже, рівень доходів економічних суб'єктів; демографічні
процеси, які впливають на віковий склад наукового персоналу, склад студентів, а
в кінцевому підсумку, і на рівень освіченості населення; значимість (статус),
яку суспільство надає науці, освіті, особливо вищій; стан і розвиток засобів
зв'язку та інформаційного обміну, оскільки вони сприяють збільшенню можливостей
діяльності наукового і освітнього секторів.
Зміст системи формування
інтелектуального потенціалу регіону визначається параметрами, які випливають із
сутності інтелектуального потенціалу регіону і факторів, що впливають на його
розвиток.
Список використаних джерел:
1. Бобровська О.
Сталий розвиток регіонів України: проблеми і шляхи їх розв'язання / О. Бобровська // Публічне управління: теорія та практика :
електронний зб. наук. праць. – 2016. – № 1 (15). – Режим доступу :
http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2016-01(15)/15.pdf
2. Липовська Н. А.
Інтелектуальний потенціал суспільства : сутність та динаміка / Н. А. Липовська : автореф. дис. ... к. с. н. 22.00.03.
– Х. : ХНУ ім. Каразіна, 1996. – 16 с.