Чернета С. І., д. е. н. Гринько Т. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Працюючи в сучасних нестабільних економічних умовах, підприємства можуть досягти успіху, але треба розуміти, що для цього необхідно вчасно передбачати зміни та вчасно приймати адаптивні заходи щодо них. Підприємство будь-якого напрямку завжди залежить він середовища в якому воно знаходиться.

Ступінь залежності підприємства від стану середовища визначається тим, в якій мірі воно змушене перебудовувати свої технології, продукцію, перекваліфіковувати персонал, змінювати системи управління в залежності від зміни потреб споживачів або дій конкурентів [1, с.217].

Пошук нових підходів до управління діяльністю підприємства називають – стратегічним менеджментом. Він в свою чергу являє собою процес управління та підтримання відповідності між стратегічними цілями підприємства та його потенціалом і можливостями, які існують у зовнішньому середовищі. Далеко не всі керівники підприємств бачать зміст у створенні довгострокової стратегії, а це в свою чергу призводить до того, що виникаючі проблеми вирішуються екстрено і інколи не завжди вірно.

У випадку застосування стратегічного управління на підприємстві, постійно буде фіксуватися інформація про те, що підприємство повинно робити в даний час, щоб досягти бажаної мети у майбутньому, виходячи при цьому з того, що оточення й умови функціонування підприємства будуть змінюватися. При цьому слід мати на увазі, що вибір стратегії і її виконання є основними частинами стратегічного управління [1, с. 217].

Створення стратегії розвитку підприємства здійснюється поетапно. Основною умовою розробки ефективної стратегії розвитку українських підприємств необхідно зробити повне і всебічне врахування дестабілізуючого впливу держави на їх діяльність і існування. Наведемо етапи розробки стратегії розвитку на українських підприємствах:

1. Формулювання та усвідомлення місії підприємства;

2. Вивчення, збір інформації та аналіз про зовнішнє середовище і оцінка ступеня його впливу на підприємство;

3. Оцінка сильних та слабких сторін підприємства (проведення SWOT-аналізу);

4. Формування системи стратегічних цілей підприємства;

5. Розробка стратегічних альтернатив розвитку підприємства;

6. Проведення заходів, що спрямовані на реалізацію сформованої стратегії;

7. Контроль за процесом реалізації стратегії;

8. Оцінка реалізації стратегії та врахування недоліків реалізації при розробці наступної або зміні існуючої [2, с. 111].

Платформою для перспективного розвитку підприємства є стратегічне управління. План дій приймає виключно власник підприємства або уповноважений ним підприємець, що буде відповідальний за результати господарської діяльності. Повністю змінюється роль планування в системі управління підприємством. Виконання плану не є самою ціллю підприємства, а виконує роль засобу ефективної організації роботи фірми. Затверджений план повинен корегуватися в залежності від ситуацій на ринку.

На сьогоднішній день, першоджерелами у формуванні підходів стратегічного менеджменту на національних підприємствах є запозичення з праць зарубіжних науковців і практик американських, східних і європейських холдингових підприємств з огляду на те, що Україна ще не володіє великим досвідом у даній сфері. Побудова стратегічних планів підприємств в Україні має складатися не стільки зі швидкої віддачі інвестицій, з росту вартості акцій чи з охоплення нових зовнішньоекономічних ринків, скільки з урахуванням загальної економічної кризи, незадовільного стану виробничих потужностей тощо. Лише успішне розуміння методів і підходів сучасного стратегічного менеджменту з урахуванням ризику виникнення кризових обставин і його успішне використання дозволить підприємствам працювати стабільно та забезпечить їм гарні можливості щодо зростання [3, с.183].

Отже, перспективи розвитку системи управління діяльністю підприємства на території України не є занадто яскравими, якщо власники не почнуть формувати стратегії розвитку для своїх підприємств. На українських підприємствах запровадження системи стратегічного менеджменту повинно бути пов’язане з великою кількістю проблем, зокрема з усвідомленням того, що для досягнення поставлених цілей необхідно в комплексі вирішувати поточні і стратегічні завдання. Однак, підприємство, яке має стратегію розвитку та запроваджує стратегічний менеджмент, завжди має можливість поводитися послідовно і системно, а це збільшує імовірність досягнення поставленої мети.

Список використаних джерел:

1. Піхур І. В. Розвиток системи управління підприємством в нестабільному конкурентному середовищі / І. В. Піхур // Хмельницький інститут соціальних технологій ВМУРоЛ «Україна». – С. 217–220.

2. Хацер М. В. Стратегія розвитку підприємства в умовах нестабільності економіки держави / М. В. Хацер // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). – 2014. – №3(27). – С. 109–111.

3. Тараненко С. М. Сучасний стан та перспективи розвитку стратегічного управління на українських промислових підприємствах / С. М. Тараненко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2, T. 2. – С. 182–186.