Д. е. н. Мельничук Д. П.

Житомирський державний технологічний університет (Україна)

МАРКЕТИНГОВІ ІННОВАЦІЇ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНО‑ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ПОСТАНОВКА ЦІЛЕЙ

Досить поширеною є позиція, згідно якої маркетинг персоналу, як і маркетинг ринку праці, – окремий напрям кадрової роботи, відособлена функція служби управління персоналом організації. Але таке тлумачення маркетингу, його ролі та потенціалу, є надто вузьким та неточним. Насамперед, маркетинг – у тому числі й у царині соціально-трудових відносин – є певною концепцією управління, навколо якої має вибудовуватися уся система кадрової роботи в організації та державна політика зайнятості загалом. Приміром, на мікроекономічному рівні сучасна маркетингова парадигма, по суті, торкається кожної з підсистем кадрового менеджменту, адже усі рішення з кадрів так чи інакше повинні базуватися на дослідженні ринку (у даному випадку, ринку праці: внутрішнього та зовнішнього) та прагненнях вірного позиціонування на ньому специфічних товарів: з одного боку, робочих місць, з другого – послуг праці, які мають ті чи інші професійно-кваліфікаційні ознаки. Звісно, у сфері трудових взаємовідносин і товарна, і цінова, і комунікативна, і логістична маркетингові політики матимуть свої особливості, та це лише доводить універсальність й адаптивність маркетингового підходу за сучасних реалій постіндустріальної економіки, досвід якої Україна прагне втілити у реалії свого буття. При цьому, зважаючи на завдання розбудови економіки людиноцентристського, соціально орієнтованого типу, на високу увагу заслуговує проблема соціальної відповідальності маркетингових заходів у сфері соціально-трудових відносин, що в цілому й актуалізує проблему концептуалізації маркетингової парадигми управління процесами у кадровій сфері, потребує оперативної постановки орієнтованих на перспективу цілей та визначення ефективних заходів щодо їх реалізації.

Як відомо, маркетинг – це діяльність, що спрямована на досягнення цілей підприємств, установ та організацій шляхом формування попиту на товари і послуги, зважаючи на пріоритет максимального задоволення потреб, запитів та сподівань споживача. Маркетинг у сфері соціально-трудових відносин можна охарактеризувати як діяльність, що дає змогу оцінювати кон’юнктуру ринку праці, відстежувати й аналізувати основні тенденції на ньому та на підставі цього ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення щодо найму (працевлаштування), сприяння продуктивній зайнятості, раціонального використання професійних знань та навичок економічно активного населення. Маркетинг у сфері соціально-трудових відносин – це, насамперед, маркетинг послуг праці та маркетинг місць прикладання праці. Тут об’єктами маркетингу є як сама праця, так і робочі місця, що мають ті чи інші характеристики умов трудової діяльності та її оплати. Розмаїття пропонованих на ринку послуг праці та робочих місць припускає його сегментацію, що є, з одного боку, процесом поділу робочих місць на однорідні групи, з іншого – процесом диференціації представників різних професій за категоріями у відповідності до тих чи інших освітніх та кваліфікаційних ознак. Цей поділ є первинною ланкою у складному маркетинговому механізмі узгодження інтересів роботодавців та найманих працівників. Він є інструментом раціонального позиціонування товарів, що обертаються на ринку праці, з метою знаходження та звернення до цільової аудиторі споживачів. Саме якість маркетингових заходів значною мірою визначає результат реалізації найпрогресивніших задумів держави та суб’єктів господарювання у сфері соціально-трудових відносин.

У такому контексті не можна оминути увагою проблематику умов праці, яка знаходиться на перетині двох науково-прикладних концептів: організації виробництва та маркетингу персоналу. Так, умови трудової діяльності визначаються комплексом організаційно-виробничих заходів і традиційно аналізуються з позицій забезпечення високої якості та продуктивності праці. Але існує й інший бік проблеми, притаманний, передусім, ринковій економіці. При оцінюванні робочого місця як товару, що функціонує на ринку праці, стає зрозумілим, що цей специфічний товар повинен мати конкретні конкурентні переваги, які б давали змогу найбільш вигідно – з позицій роботодавця – його реалізувати. Безперечно, основним фактором формування таких переваг є заробітна плата. Та не менш значущим чинником забезпечення конкурентоспроможності робочого місця є умови праці у всьому різноманітті їх прояву. Безпечність для здоров’я, психологічний комфорт та продуктивні ділові взаємовідносини в колективі – чи не найвагоміші аргументи для згоди працівника обійняти те чи інше робоче місце в організації. Тож, маркетингова складова процесу управління умовами трудової діяльності є не лише інноваційним, а й незамінним атрибутом менеджменту організацій в умовах ринку. Завдяки маркетинговим дослідженням сучасні організації не тільки вірно позиціонують робочі місця на ринку праці, а й більш глибоко розуміють вимоги цільової аудиторії щодо умов трудової діяльності та її оплати. Останнє й втілюється у життя через комплекс заходів з організації виробництва та праці.

Зважаючи на викладене, звернення до маркетингового підходу слід розцінювати з позицій детермінанти результативності управління у сфері праці на всіх рівнях економічної системи. Це зумовлює необхідність науково-практичного переосмислення ролі маркетингу у сфері соціально-трудових відносин, концептуалізації відповідного підходу, ґрунтовного опрацювання пріоритетних цілей маркетингу персоналу та маркетингу ринку праці, розроблення відповідного сучасності практичного інструментарію. З позицій маркетингового підходу, саме на перетині інтересів держави, суб’єктів господарювання та економічно активних громадян виникає та посада, на якій конкретна людина може максимально реалізувати свій професійний досвід та особистісний потенціал. Лише у такому випадку вдасться досягти компромісу та повною мірою реалізувати інтереси суб’єктів соціально-трудових відносин, забезпечити високу продуктивність праці та ефективність функціонування національної економіки.