Хостечян А. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

визначення ефективності використання потенціалу підприємства

Не дивлячись на існування значної кількості досліджень вітчизняних і іноземних вчених в галузі визначення і реалізації потенціалу промислових підприємств, питання визначення ефективності його використання не отримало остаточного вирішення.

З наукових робіт, присвячених оцінці потенціалу підприємства, можна виділити два основних напрямки. Прихильники першого схиляються до думки, що потенціал підприємства виміряється інтегральною оцінкою, що синтезує результати різних аспектів діяльності суб'єкта господарювання (виробництво, фінанси, маркетинг, інвестиції, інновації та ін.). Прихильники другого напрямку виходять із концепції оцінки локальних потенціалів кожного з напрямків діяльності підприємства, як з можливості одержання інтегральної рейтингової оцінки, так і із запереченням наявності такої оцінки.

Науковці С. Г. Струмилін, Т. С. Хачатуров [1] та інші вважають, що існує єдиний синтетичний (інтегральний) показник. Розділяючи в цілому цей погляд, багато авторів допускають, що наявність окремих показників не суперечить існуванню загального. При цьому, на їхню думку, обов'язковою умовою повинне бути зведення окремих показників до загального. Однак існують і інші точки зору, які вказують на недоліки інтегральних показників і неефективність їхнього використання.

Серед дослідників, які виступають за систему показників і не вимагають, при цьому, обов'язкової їхнього зведення до єдиного показника варто виділити таких вчених як Б. П. Плишевський, Г. М. Сорокін, Н. А. Хрущ [2], І. Н. Рєпіна [3].

Особливе місце серед досліджень, присвячених оцінці потенціалу промислових підприємств в умовах конкурентного середовища займає дослідження А. Е. Воронкової [1]. В цьому дослідженні висунута наукова ідея формування і вимірювання конкурентоспроможного потенціалу підприємства й розроблена методологія стратегічного управління ним.

Для діагностики елементів конкурентоспроможного потенціалу розроблена система показників формалізованої оцінки. Це дозволило в контексті запропонувати новий оригінальний підхід щодо розрахунку інтегрального показника оцінки потенціалу. Розрахунок цього показника здійснюється зіставленням оцінок елементів конкурентоспроможного потенціалу із середніми значеннями оцінок по вибірці підприємств-конкурентів.

Запропонований підхід А. Е. Воронкової з розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства дозволяє не тільки в цілому оцінити стан аналізованого господарюючого суб'єкта стосовно конкурентів, але й проводити діагностичний аналіз по окремих елементах потенціалу й порівнювати їх з можливостями конкурентів, установлювати ступінь домінування підприємства на ринку, визначати реальних конкурентів і позицію підприємства щодо них, і на основі встановленого діагнозу формувати ефективну стратегію конкуренції.

Недоліки методики полягають у занадто трудомісткому розрахунку. Хоча запропонована методика й ураховує взаємодію локальних потенціалів на основі побудови ситуаційного профілю зміцнення й оцінки конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства, а також синергізм взаємодії елементів локальних потенціалів, залишилося не вирішеним питання оптимізації складових загального економічного потенціалу підприємства із установленням пріоритетності впливу на складові локальних потенціалів. Крім того, у механізмі управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства. А. Е. Воронкової, поряд з його універсальністю, не одержала розвитку ідея врахування галузевих факторів у сукупності зі значимістю окремих підприємств і галузей для національної економіки.

Існують і інші підходи до оцінки потенціалу підприємства. Один з таких – підхід Я. В. Дробота [4], що ґрунтується на вимірі потенціалу підприємства як оптимізованого чистого грошового потоку, що є регресійною оцінкою показників ефективність господарської діяльності (ЕГД), ефективність фінансової діяльності (ЕФД) і продуктивність праці (ПП):

Цей підхід є альтернативою рейтинговій оцінці й оцінці окремих локальних потенціалів. Даний показник має конкретний економічний зміст і використовується для побудови стратегії розвитку підприємств у рамках удосконалювання їхньої фінансово-господарської діяльності.

Недоліком такого підходу є оцінка потенціалу підприємства тільки на основі фактичної максимально досяжної ефективності трьох напрямків діяльності без розкриття внутрішніх резервів підприємства і їхніх взаємодій.

Досить цікавий підхід до оцінки економічного потенціалу М. В. Бойченка [5], який заснований на визначенні максимально досяжної величини показника «економічна додана вартість» в конкретних умовах макро- й мікроекономічного середовища, як оцінки економічного потенціалу підприємства». М. В. Бойченко довів, що «формування економічної доданої вартості, у значній мірі, залежить від взаємодії трьох складових – рентабельності, ліквідності й діловій активності, що характеризуються показниками «рентабельність основного капіталу», «загальним коефіцієнтом покриття» і «тривалістю операційного циклу», відповідно. Тому на його думку правомірно використання рівняння (1), що описує показник «економічна додана вартість», в якості інструмента визначення економічного потенціалу підприємства, а самого показника «економічна додана вартість» – як інтегральної оцінки економічного потенціалу.

(1)

де EVA – економічна додана вартість, тис. грн;

Х₁ – тривалість операційного циклу, днів;

Х₂ – загальний коефіцієнт покриття;

Х₃ – рентабельність основного капіталу, %.

Цей підхід є універсальним практично для будь-якого підприємства, але він не розглядає початкові умови в яких в даний час знаходиться підприємство, тобто досягнення ідеальних (близьких до максимально можливих) параметрів розвитку підприємства може зайняти досить тривалий час виходячи з існуючого фінансово-господарського стану підприємства.

Слід зазначити, що не дивлячись на існування різноманітних методів до оцінку потенціалу підприємства, вони не вирішують завдання оцінки ефективності використання потенціалу існуючого підприємства та обґрунтування напрямків її підвищення.

Суттєва характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення у загальній методології її визначення, математично формалізована форма якої була записана формулою [6]:

(2)

Виходячи із загального визначення ефективності (2), визначення ефективності використання потенціалу підприємства за аналогією буде доцільним здійснювати шляхом порівняння отриманого результату з витратами на його отримання. За умов, що кожен з локальних потенціалів підприємства має свій показник вимірювання, для нього буде існувати відповідний показник оцінки ефективності його використання. Так, для оцінки ефективності використання трудового потенціалу буде доцільним використовувати відомий показник – продуктивність праці (ПП):

(3)

Для інших видів локальних потенціалів (фінансовий, інвестиційний, інноваційний, маркетинговий та ін.) відповідно буде порівнюватись отриманий результат від використання конкретного потенціалу з витратами на його отримання.

Таке визначення ефективності використання конкретного виду потенціалу підприємства відповідає саме ресурсному підходу його розуміння.

Подібний підхід деякою мірою може бути застосованим і коли потенціал підприємства визначається як інтегральна оцінка різних потенціалів, але за умов, що він має конкретний економічний сенс, а не рейтингову оцінку. Так за підходом М. В. Бойченка, коли потенціал підприємства визначається як максимальна досяжна величина показника «економічна додана вартість», ефективність його використання можна порівнювати відношенням цього показника до вартості капіталу підприємства (EVA/K).

Однак, на нашу думку, це буде не зовсім вірно, оскільки цей показник є максимально досяжною величиною економічної доданої вартості в конкретних умовах макро- й мікроекономічного середовища, але в дійсності будь яке підприємство не може завжди або практично не може отримувати максимально-можливий результат.

Тому, на нашу думку, ефективність використання потенціалу підприємства можна вимірювати на основі застосування симбіозів підходу А. Е. Воронкової, в якому визначається ідеальний, еталонний, розрахунковий та фактичний потенціали, та підходу М. В. Бойченка, в якому визначається максимально досяжна величина економічної доданої вартості підприємства в конкретних умовах макро- й мікроекономічного середовища.

Ми пропонуємо здійснювати оцінку ефективності використання потенціалу підприємства (EЕ_ПП) на основі співвідношення фактично досягнутої величини економічної доданої вартості (EVA_ф) до максимально досяжної її величини (розрахункового потенціалу) (EVA) в конкретних умовах макро- й мікроекономічного середовища:

(4)

Таким чином, на основі дослідження теоретичних основ визначення потенціалу підприємства та загальноекономічних підходів до визначення ефективності нами обґрунтовано підхід до визначення ефективності використання потенціалу підприємства.

В основу цього підходу покладено симбіоз підходу А. Е. Воронкової, в якому визначається ідеальний, еталонний, розрахунковий та фактичний потенціали, та підходу М. В. Бойченка, в якому визначається максимально досяжна величина економічної доданої вартості підприємства в конкретних умовах макро- й мікроекономічного середовища, та загальноекономічні підходи до визначення ефективності.

Згідно розробленого підходу критерієм оцінки ефективності використання потенціалу підприємства (EЕ_ПП) є співвідношення фактично досягнутої величини економічної доданої вартості (EVA_ф) до максимально досяжної її величини (розрахункового потенціалу) (EVA) в конкретних умовах макро- й мікроекономічного середовища:

Список використаних джерел:

1. Воронкова А. Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация : моногр. / А. Э. Воронкова. – Луганск : Изд-во Восточноукраинского национального университета, 2000. – 315 с.

2. Хрущ Н. А. Корпоративне управління в Україні: процеси формування та розвитку : монографія / [Н. А. Хрущ та ін.] ; за ред. Н. А. Хруща. – К. : Кафедра, Хмельниц. нац. ун-т. 2012. – 299 с.

3. Рєпіна І. М. Управління підприємницьким потенціалом (на матеріалах гірничозбагачувальних підприємств Кривбасу) : дис. ... к. е. н.: 08.06.01 / І. М. Рєпіна. – К. : Київський національний економічний ун-т, 1998. – 160 с.

4. Дробот Я. В. Фактор ресурсосбережения в выборе организационно-хозяйственной формы угледобывающего предприятия / Я. В. Дробот // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – № 4. – С. 70–83.

5. Бойченко М. В. Визначення економічного потенціалу антрацитових шахт у депресивних регіонах Донбасу : дис. ... к. е. н.: 08.06.01 / М. В. Бойченко. – Д. : Національний гірничий ун-т, 2005. – 178 с.

6. Стоянова Е. С. Финансовый менеджмент: теория и практика ; 6-е изд., перераб. и доп. / под ред. Е. С. Стояновой. – М. : Перспектива, 2010. – 656 с.