Мурсаллі Р. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Сучасні економічні умови господарювання в Україні не сприяють динамічному розвитку вітчизняних підприємств. Ці умови викликані рядом чинників, що загрожують не лише окремим підприємствам, але й економіці України в цілому. До таких чинників можна віднести світову економічну кризу; економічну, політичну, соціальну нестабільність в Україні; недосконалість податкової і бухгалтерської систем; низький рівень розвитку інновацій на промислових підприємствах тощо. Наскільки ефективно працює підприємство, можна визначити через його фінансово-економічні показники, які формують результати діяльності підприємства.

Фінансово-економічний результат діяльності підприємства – це кінцевий процес та досягнення мети суб’єкта господарювання; це певні блага, що задовольняють його потреби.

Економічним результатом є дохід, одержуваний від реалізації виготовленої продукції. До фінансового результату належить показник прибутку.

Визначення економічних та фінансових результатів базується на використанні різних підходів, передумовою чого є існування різних видів доходу і прибутку. Так, розрізняють три види доходу – економічний, бухгалтерський та дохід з метою оподаткування.

Економічний дохід – це надходження, які підприємство одержує як результат своєї діяльності за певний проміжок часу.

Бухгалтерський дохід – це надходження економічних вигід за певний проміжок часу, які підприємство одержує за своєї звичайної діяльності, внаслідок чого зростає власний капітал.

Джерелами формування доходу підприємств може бути: реалізація продукції, надання послуг, надання активів в оренду, роялті та дивіденди.

Головну роль з усіх видів доходу має дохід від реалізації після відрахування витрат на виробництво і реалізацію продукції. Саме тому підприємства ставлять собі за мету максимізацію прибутку і мінімізацію витрат.

Виробничий процес завершується, коли продукція доведена до покупця, якщо попит на продукцію росте, обсяги реалізації збільшуються – це свідчить про те, що продукція відповідає потребам покупців за якістю, асортиментом та іншими споживчими властивостями.

Для визначення доходу підприємства в Україні використовується два методи: касовий і метод нарахувань. За касового методу дохід підприємства визначається, як грошові надходження покупців підприємству, що надійшли протягом певного періоду на поточний рахунок або до каси підприємства за фактично відпущену продукцію, надані послуги та ін.

За методом нарахувань дохід підприємства являє собою вартість відпущеної покупцеві продукції, наданих послуг незважаючи на те, що продукція може бути не оплачена. Дохід визначається за датою переходу продукції покупцеві, у випадку надання послуг або виконання робіт – за датою складання акту чи іншого документа, що є гарантією виконання зобов’язань перед покупцем. Витрати, які складають собівартість реалізованої продукції, враховуються за період, в якому був визначений дохід.

Метод нарахувань значно наближує бухгалтерську суму прибутку до податкової. Цей метод є найбільш поширений у світі, хоча й має основний недолік: зарахування коштів до бази оподаткування, які ще не були отримані самим підприємством. Проте з позиції держави цей недолік трансформується у перевагу, тому в Україні для визначення доходу підприємства застосовується саме метод нарахувань.

Касовий метод і метод нарахувань істотно відрізняються за двома критеріями:

1) за датою відображення в обліку доходу;

2) за датою відображення в обліку витрат.

Подібно до поняття «дохід» розрізняють прибуток з економічної точки зору, бухгалтерської та з метою оподаткування.

Економічний прибуток – сума, що одержується внаслідок вирахування з доходу від діяльності підприємства економічних витрат, що пов’язані з отриманням цього доходу.

Бухгалтерський прибуток – сума, на яку доходи, що визначаються згідно з бухгалтерським обліком, перевищують витрати, що пов’язані з отриманням цього доходу. Підприємство може отримувати негативний результат своєї діяльності, тобто – збитки. Збиток – сума, на яку витрати перевищують доходи.

Оподатковуваний прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається «…шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду» [6].

Існує три методи визначення прибутку від реалізації:

1) прямий (або метод прямого рахунку);

2) метод, що базується на показнику витрат на гривню продукції;

3) аналітичний метод.

Перший метод загалом застосовується при невеликому асортименті продукції. За цього методу прибуток є різницею між доходом від реалізації продукції та непрямими податками (ПДВ, акцизний податок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Цей метод є найпоширенішим на підприємствах за сучасних економічних умов.

Метод, що спирається на показник витрат на гривню продукції, – укрупнений метод, який застосовують малі та середні підприємства, а також усі підприємства незалежно від масштабу – у випадку невизначеності попиту на продукцію. Цей метод вирізняється простотою розрахунків і невеликою кількістю вихідних даних, а саме таких: обсяг реалізації продукції за попередній період у вартісних вимірниках, виробничі витрати, очікувані зміни вартісних показників реалізації, що прогнозуються в перспективному періоді.

При застосуванні аналітичного методу прибуток розраховується за всією продукцією в цілому. Цей метод є доповненням методу прямого рахунку, але може бути використаний як окремий метод розрахунку прибутку. Існують послідовні стадії розрахунку прибутку. На першій стадії визначається рентабельність як відношення очікуваного прибутку до повної собівартості товарної продукції. Друга стадія характеризується визначенням прибутку за зіставною продукцією в плановому періоді на основі рівня базової рентабельності продукції. На останній, третій, стадії розраховуються окремі чинники (зниження собівартості продукції, поліпшення її якості, зміна асортименту, цін та ін.), що впливають на зміну прибутку у плановому періоді.

Розглянувши різні підходи до оцінювання фінансово-економічних результатів діяльності підприємства, можна зробити висновок, що всі існуючі методи їх визначення мають свої недоліки. Методи потребують подальшого удосконалення як для економічного результату – доходу, так і для фінансового результату – прибутку. Адже на сьогоднішній день прибуток і його максимізація для українського підприємства – є головною метою. Але слід зазначити, що країни зарубіжжя вже намагаються ставити акценти на управлінні доходом, що у перспективі можна вважати більш ефективним, ніж управління прибутком.

Список використаних джерел:

1. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. – К. : Знання-Прес, 2006. – 288 с.

2. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства : навч. посіб. / В. І. Гринчуцький. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 304 с.

3. Іващенко В. І. Економічний аналіз господарської діяльності / В. І. Іващенко, М. А. Болюх. – К. : ЗАТ «Нічлава», 2008. – 215 с.

4. Єрфорт І. Ю. Зміни в оподаткуванні прибутку промислових підприємств України / І. Ю. Єрфорт, Ю. О. Єрфорт, О. В. Колесникова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2. – Т. 2.

5. Ковальчук І. В. Економіка підприємства : навч. посіб. / І. В. Ковальчук. – К. : Знання, 2008. – 679 с.

6. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17