Курінний В. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

НАПРЯМКИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ

Безробіття є соціально-економічною проблемою сучасного суспільного розвитку, яке регулюється ринком і потребує державного впливу. Державна політика щодо забезпечення зайнятості населення має поєднувати свою економічну та соціальну діяльність. Невирішеність проблем безробіття породжує соціальні питання: зменшення доходів та падіння життєвого рівня населення, бідності, соціальної нестабільності, соціальної диференціації, зростання злочинності тощо. Крім того, зростання кількості безробітних призводить до значних економічних проблем, таких як: зменшення трудової активності працездатних громадян, недовикористання суспільних ресурсів, зменшення обсягів валового внутрішнього продукту, зменшення податкових надходжень, зростання соціальних виплат безробітним і ін.

Вплив держави на регулювання зайнятості населення має базуватися на обґрунтованості цілей та завдань економічної та соціальної політики, що дозволять зменшити безробіття, сприяти економічному розвитку та зростанню добробуту населення. Для пріоритетних напрямів державної політики щодо зменшення кількості безробітних доцільно виявити основні актуальні причини його появи та існування.

Наявність безробітного населення доцільно розглядати з трьох позицій: з позиції підприємства, що наймає робочу силу, з позиції працівника, який готовий обміняти свій час, знання та досвід на відповідну оплату, та держави. Основні причини безробіття доцільно поділити на причини, що стосуються попиту на робочу силу (підприємств-працедавців) та тих, які стосуються її пропозиції (безробітних, які готові приступити до роботи).

Основними причинами безробіття, що стосуються попиту на робочу силу можуть бути:

- обмежена кількість або відсутність кадрів, які відповідають визначеним критеріям; зменшення кількості зайнятих через запровадження автоматизації виробництва, введення нових технологій;

- зменшення кількості зайнятих через скорочення обсягів виробництва чи сезонність;

- використання тіньової зайнятості працівників для заниження обов’язкових нарахувань на фонд оплати праці.

Розвиваючи класифікацію причин появи та існування безробіття можна конкретизувати кожен її вид. Так, обмежену кількість або відсутність кадрів, які відповідають визначеним критеріям (вік, стать, професійні знання, досвід, комунікабельність, працелюбство тощо) можна розглядати в напрямках:

- відсутність вільних робочих місць; зміни демографічної ситуації на визначеній території в конкретний період часу (зміна чисельності народжених і населення різних вікових груп);

- невідповідності освітньо-кваліфікаційних характеристик потенційних працівників потребам ринку праці [2].

Головною причиною зменшення кількості зайнятих, в умовах економічних криз, є скорочення обсягів виробництва. В таких умовах державного регулювання потребують усі макроекономічні процеси, адже кризові явища породжують замкнуте коло: зниження платоспроможного попиту споживачів призводить до зниження обсягів реалізованої продукції, що впливає на зниження обсягів виробництва, зменшення чисельності зайнятих, зниження їх доходів та платоспроможності. Крім того, скорочення обсягів виробництва можливі через втрату частини ринку, не конкурентоздатність продукції, зниження її якості, високу ціну, зміну потреб споживачів, появу нових конкурентів. Важливою причиною безробіття є сезонність деяких технологічних процесів, особливо виробництва, які передбачають тривалі природні процеси [2].

Державного регулювання потребують ситуації незареєстрованої зайнятості, коли працездатне населення фактично задіяне у господарській діяльності суб’єктів господарювання, проте їх чисельність є не облікованою, що призводить до заниження обов’язкових нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань на соціальні заходи та, ймовірно, завищення виплат по безробіттю.

Однак, в переважній більшості, основними причинами незайнятості населення є причини, які стосуються пропозиції робочої сили. Аналізуючи причини звільнення працівників на Україні за період з 2000 року за даними Державної служби статистики України, бачимо, що від 30,6 % (у 2000 році) до 27,2 % (у 2010 році) та 28,9 % у 2015 році безробітних було звільнено за власним бажанням [4]. Така ситуація вказує на значну плинність кадрів через невідповідність заробітної плати умовам і характеру особливо висококваліфікованої праці; дискримінацію на ринку праці окремих груп населення (жінок, молоді, осіб похилого віку, інвалідів).

На наше переконання пріоритети державної політики щодо подолання безробіття мають стосуватися усунення чи зменшення впливу означених причин незайнятості працездатного населення. Таким чином пріоритетами державної політики щодо подолання безробіття мають бути:

- забезпечення рівних можливостей населенню різних категорій на ринку праці;

- сприяння у працевлаштуванні громадянам, які потребують соціального захисту;

- сприяння збереженню існуючих та створенню нових робочих місць, самозайнятості населення та розвитку підприємницької діяльності;

- підвищення професійного рівня та якості робочої сили; організація навчання та перепрофілювання безробітних відповідно до потреб сучасного ринку праці; посилення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання щодо виявлення фактів тіньової зайнятості, не облікованих виплат заробітної плати, незадовільних умов праці та соціального захисту працівників;

- ініціювання проведення досліджень з аналізу причин виникнення та існування безробіття, удосконалення статистичного обліку функціонування ринку праці;

- удосконалення законодавства щодо умов призначення та виплат допомоги по безробіттю.

Запропоновані пріоритети державної політики щодо подолання безробіття мають бути впроваджені у загальнонаціональній програмі розвиту ринку праці та регіональних програмах зайнятості населення на відповідні періоди, включені у плани роботи Міністерства соціальної політики України та місцевих адміністрацій, Державної служби зайнятості та її регіональних центрів, забезпечено правове та організаційне їх здійснення, передбачені поточні заходи та проведення моніторингу ефективності реалізації програм.

Список використаних джерел:

1. Іванова-Солодовнікова О. Кращий захист від безробіття − професія, затребувана на ринку праці : інтерв’ю з В. Надрагою, першим заступником міністра соціальної політики / О. Іванова-Солодовнікова // Урядовий кур’єр. − 2012. − № 33. − С. 7.

2. Заярна Н. М. Причини безробіття в різних умовах економічного розвитку України та методи його подолання / Н. М. Заярна // Науковий вісник НЛТУ. − 2011. − Вип. 21.2. − С. 196−200.

3. Ільїч Л. М. Основні причини українського безробіття та неучасті громадян на ринку праці / Л. М. Ільїч // Формування ринкових відносин в Україні. − 2012. − № 4. − С. 204−211.

4. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua