К. ф.-м. н. Іванов Р. В., Іванов К. Р.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ

ЯК СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Відомо, що домогосподарство, як один з основних економічних агентів, є головним джерелом інвестування і стимулювання розвитку реального сектора економіки.

Не зупиняючись на особливостях таких понять, як «родина», «домогосподарство» і «домашнє господарство» відзначимо, що «домашнє господарство» трактується як господарська одиниця, яка забезпечує економіку ресурсами та використовує отримані за них кошти для придбання товарів та послуг для задоволення матеріальних потреб [1].

Можна стверджувати, що тип, місце та роль домашнього господарства в економіці зумовлені його функціями, серед яких основними є: відтворювальна, виробнича, споживча та заощаджувальна [2].

Але, на нашу думку, однією з базових є виробнича функція, яку можна розглядати як зовнішню, у випадках представлення домогосподарством на ринок ресурсів власних факторів виробництва та внутрішню, коли мова йде про господарсько-побутову діяльність [3].

При цьому зовнішня виробнича функція може мати пасивний характер, зокрема, у формі виконання умов угоди найму робочої сили та активний, під час індивідуально-трудової та приватнопідприємницької діяльності, індивідуально-сімейної торгівлі, фермерства та ін. [2].

З огляду на перелічені факти можна стверджувати, що домашні господарства є не лише суб’єктами ринкових відносин, але й в окремих випадках повноцінними суб’єктами господарювання. Зокрема, відзначимо, що у 2012-2016 рр. в Україні частка прибутку та змішаного доходу в доходах домашніх господарств поступово збільшувалась з 20 % до 23 %, що супроводжувалась збільшенням частки податків на прибуток та змішаний дохід в загальних витратах домогосподарств з 4,7 % до 7 %, а частка податків на поточні доходи, майно та інші поточні трансферти зросла з 6,5 % до 8,5 %, що свідчить про непропорційне зростання податкового навантаження та компенсувалось, зокрема, зниженням частки внесків на соціальне страхування з 1,3 % до 0,1 % [4].

У цьому контексті під «економічною безпекою домогосподарства» будемо розуміти «стан, що дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, і здатний задовольняти потреби» [5], а під фінансовою безпекою домогосподарств слід розуміти «систему фінансово-економічних відносин, що забезпечує стан захищеності фінансів домашніх господарств від зовнішніх та внутрішніх загроз і небезпек у процесі їх життєдіяльності» [6].

Головною умовою забезпечення фінансової безпеки домашнього господарства є виконання рівності рівняння балансу доходів-видатків [6]

, (1)

де − дохід; − споживання; − заощадження; − податки, що реалізується або за рахунок збільшення дохідної частини, або на підставі корегування складових його правої частини.

Найбільш тривіальною пасивною стратегією є зменшення величини заощаджень в поточних витратах. Зокрема, за 2010-2016 рр. відбувалось зменшення частки не фінансових (з 5 % до 3 %) та фінансових (з 10 % до 0,2 %) активів домашніх господарств при зростанні частки витрат домогосподарств на придбання товарів та послуг з 76 % до 87 % [4].

Природним наслідком такої економічної поведінки є поступове виснаження ресурсів домогосподарства. Так на сьогодні майже 99 % домогосподарств в Україні, вичерпавши свої ресурси (збереження), формують споживчі видатки виходячи з величини поточного доходу, що супроводжується переходом на споживання товарів більш низької якості, що негативно впливає на рівень їх задоволеності.

У цей же час заощадження домогосподарств є джерелом інвестицій, що мотивує окремих дослідників виділяти інвестиційну функцію або синтезувати ощадно-інвестиційну функцію домогосподарств [7].

При цьому, характерні риси інвестиційної поведінки домогосподарств здебільшого супроводжуються присутністю домогосподарств в якості суб’єктів на валютному та фондовому ринках, ринку банківських послуг, та функціонуванням в якості суб’єкту господарювання. Але часто домогосподарства не мають змоги зробити оптимальний вибір у фінансовій або приватнопідприємницькій сферах через відсутність або недостатність освіти, кваліфікації, досвіду при аналізі масштабної та складної інформації [6].

Як відомо домашні господарства можуть бути власниками таких факторів виробництва, як земля, капітал, робоча сила (праця), що знаходиться у прямій функціональній залежності від величини людського капіталу, який в сучасній економічній теорії розуміють як вроджені і «сформовані у результаті інвестицій та накопичені людиною запаси здоров’я, навичок, здібностей, мотивації, які ведуть до зростання кваліфікації працівника, доцільно використовуються у певній сфері суспільного виробництва, сприяють зростанню продуктивності та якості її праці, що призводить до зростання заробітків даної людини» [8].

В роботі [9] було запропоновано двофакторну модель сумісної динаміки рівня доходів домашнього господарства та величини його людського капіталу. У припущенні, що діяльність домогосподарства спрямована на зростання величини людського капіталу за рахунок інвестицій частки доходів було встановлено, що у випадку, коли мотивуючим фактором зростання людського капіталу є відхилення наявної величини людського капіталу від бажаної (знання заради знань) у відсотковому співвідношенні, стратегія домогосподарства є ефективною з точки зору зростання рівня доходності в довгостроковому періоді, тобто здатна забезпечити стійкий рівень задовільного функціонування.

Таким чином, можна стверджувати, що в умовах економічної нестабільності підвищення рівня освіти та кваліфікації за рахунок інвестування власних кошти в людський капітал або участі у державних програмах підвищення кваліфікації (перепідготовки) у короткостроковому періоді може сприяти позитивній динаміці дохідної і, зокрема, інвестиційної поведінки домогосподарств та позитивно впливати на їх фінансово-економічну безпеку.

Список використаних джерел:

1. Жеребин В. М. Экономика домашних хозяйств / В. М. Жеребин, А. Н. Романов. – М. : Финансы, 1998.

2. Попов М. В. Сущность и функции домашних хозяйств в современной отечественной экономике / М. В. Попов // Известия ВГПУ. – 2013. – № 3 (78). – С. 81–84.

3. Гирник В. Ю. Домашние хозяйства в современной экономической системе / В. Ю. Гирник // Сибирский торгово-экономический журнал. – 2011. – № 12.

4. Доходи та витрати населення ; Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

5. Твардовська Л. М. Проблема визначення економічної безпеки домашніх господарств в умовах ринкової економіки / Л. М. Твардовська, Ю. В. Півняк, М. В. Чабаненко // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер.: Економіка. – 2012. – Вип. 19. – С. 226–229.

6. Зварич М. С. Теоретичні підходи до визначення сутності фінансової безпеки домогосподарств / М. С. Зварич // Наук. Вісник Херсонського державного університету. – 2015. – № 15. – С. 130–133.

7. Гончарова С. Ю. Науково-методичні підходи щодо визначення сутності домогосподарства та його ролі в економіці / С. Ю. Гончарова, І. В. Буряк // Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. – 2016. – Вип. 4 (46). – С. 135–139.

8. Дятлов С. А. Теория человеческого капитала / С. А. Дятлов. – СПб. : Кронверк, 1996.

9. Іванов Р. В. Двофакторна модель раціональної дохідної поведінки домогосподарства / Р. В. Іванов // Бізнес Інформ. – 2015. – № 2. – C. 108–112.