К. е. н. Бойко А. В.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», м. Київ

СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС У НАПРЯМІ «ТОРГІВЛЯ ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК»

У контексті глобальних викликів сучасності [1] та враховуючи тенденції функціонування світової економіки [2], найбільш перспективним напрямом розвитку на усіх рівнях від підприємства до глобальної економіки, на наш погляд, є забезпечення стійкості розвитку. Загальними принципами розвитку повинні стати збалансованість економічної, соціальної та екологічної складової функціонування суспільства. У цьому напрямі розроблено проект Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Так, цей проект базується на таких цінностях і принципах як демократія та верховенство права, повага до прав людини та засадничих свобод, належне урядування, ринкова економіка та збалансований розвиток [3]. Частиною Угоди про асоціацію повинна стати Угода про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ГВЗВТ). ГВЗВТ є частиною політики ЄС, спрямованої на встановлення стабільних і сприятливих сусідських стосунків шляхом зміцнення економічних зв’язків. Вона покликана наблизити Україну до ЄС шляхом відкриття ринків для товарів та послуг, наближення стандартів економічного управління до європейських і створення інституцій сумісних з європейськими нормами.

ГВЗВТ передбачає широкий спектр пов’язаних із торгівлею питань ( «всеохоплююча угода»), а її метою є усунення перепон для торгівлі, що виникають «поза кордонами» держав, шляхом нормативно-правового наближення, а також більше відкриття внутрішнього ринку ЄС для України ( «глибока угода»). Одним з напрямів ГВЗВТ є торгівля і сталий розвиток. У розділі «Навколишнє середовище» проекту Угоди про асоціацію та Порядку денного асоціації Україна-ЄС серед пріоритетів співробітництва визначено такий напрям як популяризація сталого розвитку та «зеленої економіки».

Розділ «Торгівля та сталий розвиток» у ГВЗВТ є цивілізаційним елементом, що відображає вплив громадянського суспільства на суспільно-політичні та соціально-економічні процеси. У ньому йдеться переважно про екологію та стандарти праці, що є важливим для забезпечення розвитку суспільства. Зрештою, торгівля здійснюється не тільки задля самої торгівлі, але й для мінімізації негативного впливу розвитку промисловості та аграрного сектору, загалом для того, щоб суспільство розвивалося. Очевидно, що забезпечення національної конкурентоспроможності шляхом, наприклад, забруднення навколишнього середовища є безперспективним, оскільки це знищення основ збалансованого розвитку суспільства.

Під терміном «сталий розвиток населених пунктів», відповідно до нормативно-правової бази України, слід розуміти «соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів …, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття та культурної спадщини» [4]. Слід також підкреслити, що збалансований розвиток є основним напрямом розвитку провідних країн світу у ХХІ ст., альтернативи якому не існує, адже інший шлях призведе до світової екологічної катастрофи. Відтак сучасні угоди без передбачення співробітництва у сфері забезпечення сталого розвитку неможливі, оскільки виробництво і торгівля впливають на довкілля, що змінює умови конкуренції на ринку.

Також євроінтеграція України обумовлює доцільність створення прозорої правової основи регулювання системи надання державної допомоги, гармонізованої з правилами ЄС [5, с. 52]. Зокрема, доцільно врахувати існуючі так звані «групові виключення», що є затвердженими у ЄС, а саме: дозволяється пряме та опосередковане державне фінансування проектів з екологічним ефектом, заходів з усунення наслідків екологічних та техногенних катастроф, стихійних лих, запровадження нових енергозберігаючих технологій, розбудови інфраструктури підтримки науково-дослідної та інноваційної діяльності малих та середніх підприємств, програм реалізації структурних перетворень у депресивних регіонах, проектів підвищення кваліфікації осіб, що втратили роботу внаслідок ініційованих державою (чи наднаціональними органами), заходів щодо реструктуризації промисловості.

Варто зазначити, що економічний вплив створення зони вільної торгівлі ( ЗВТ ) між Україною та ЄС оцінюється дуже позитивно для розширеної ЗВТ та дещо менш позитивно для більш обмеженої ЗВТ [6, с. 25]. Так за сценарієм розширеної ЗВТ ЄС та Україна максимально зменшують тарифи і досягають найвищих рівнів наближення регулятивної бази, що призводить до зменшення стандартних видатків, видатків на перетин кордону, на торгівлю послугами та зростання прямих іноземних інвестицій. Приріст добробуту є найбільшим у довгостроковій перспективі розширеної ЗВТ з 5,3% зростанням добробуту в українській економіці [6, с. 26]. Водночас, аналіз динаміки основних питомих показників зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС свідчить по погіршення конкурентних позиції національних товаровиробників на європейському ринку, поглиблення нерівномірності товарного обміну між сторонами, посилення негативного тиску на українську валюту у результаті від’ємного сальдо торговельного балансу із країнами ЄС (табл. 1).

За різними оцінками на розвиток зовнішньої торгівлі України загалом (у тому числі з країнами ЄС) мали вплив такі негативні чинники у державній політиці, як відсутність чіткої стратегії структурних змін економіки, слабкий механізм фінансової державної підтримки розвитку експорту, низький рівень інвестування в інноваційну модернізацію експортоорієнтованих виробництв, високий рівень витрат, пов’язаних з зовнішнім державним боргом, невигідні умови кредитування експорту, слабкість протидії спекулюванню з відшкодуванням ПДВ та з експортними операціями через офшорні компанії [5, с. 46].

Таблиця 1. Окремі показники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС [7, с. 6]

Рік Показники	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Сальдо балансу	-3629,2	-7919,1	-10509,4	-5914,9	-5884,1	-7568,0
Коефіцієнт покриття експортом імпорту	0,80	0,68	0,68	0,68	0,73	0,74
Питома вага експорту у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України,%	31,3	29,0	28,2	25,4	25,7	26,3
Питома вага імпорту у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України,%	36,9	37,8	35,5	36,4	33,4	32,8

Загалом підписання Угоди про ГВЗВТ між Україною та ЄС призведе не лише до змін абсолютних показників зовнішньої торгівлі у напрямі їх зростання, але й удосконаленню інституційного та інституціонального середовища в Україні. У межах розширення торговельних відносин між Україною та ЄС пріоритетом співробітництва повинно стати забезпечення збалансованого розвитку, що відповідатиме глобальним викликам сучасності.

Список використаних джерел:

1. Гальчинський А. С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: наук. вид. / А. С. Гальчинський . – К.: Либідь, 2006. – 312 с.

2. Базилевич В. Д. Концептуалізація мегатрендів економічного розвитку в контексті глобальних викликів сучасності / В. Д. Базилевич // Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: матеріали міжнар . наук.-практ . конф ., (15–16 лист., 2012 р.). / за ред. В. Д. Базилевич та ін. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2012. – С. 11–15.

3. Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www . eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/eu_uk_chronology/association_agenda_ukr.pdf

4. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів» № 1359 – XIV від 24.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – С. 6.

5. Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період. – К.: НІСД , 2011. – 72 с .

6. Підсумковий звіт: Аналіз перспектив торгівельних відносин між Україною та ЄС у контексті переговорів щодо розширеної угоди. Підготовлено спільно ECORYS та CASE Україна на замовлення Європейської Комісії. – Київ, 2007. – 72 с.

7. Співробітництво між Україною та країнами ЄС у 2011 році : стат. зб. – К.: Держ . служба стат. України, 2012. – 243 с.