VIII Международная научно-практическая конференция «Социально-экономические реформы в контексте интеграционного выбора Украины» (29-30 ноября 2012 г.)

Лесів М. М.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКИХ ЖИТЕЛІВ ЯК ОДИН З ЧИННИКІВ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В КРАЇНАХ-ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Незважаючи на значний прогрес щодо розвитку сільських територій у Європейському Союзі, їх соціально-економічні показники й на далі залишаються в центрі уваги урядів країн-членів ЄС. Важливість цієї проблеми викликає необхідність пошуку альтернативних шляхів виходу із ситуації що склалась, тому тема дослідження і на далі залишається актуальною. Рівень розвитку сільських територій, особливо в країнах останньої і передостанньої хвилі інтегрування до ЄС, значно поступається європейським стандартам. Аналізуючи стан розвитку сільських територій ЄС, слід звернути увагу на те, що впродовж багатьох років в рамках даного інтеграційного об’єднання розробляється та впроваджується комплексна політика, спрямована на розвиток сільської місцевості.

В 2004 році питання розвитку сільських територій в рамках Європейського Союзу було виділено в один із пріоритетів Спільної аграрної політики (далі САП) ЄС. Початковий план розвитку включав у себе дві стратегічні цілі: сталий розвиток сільських територій та покращення конкурентоздатності аграрного сектору.

В подальшому в рамках Програми розвитку сільських територій, прийнятої на період 2007–2013 років, було виокремлено чотири головні осі у сфері розвитку сільських територій [ 1 ]:

Вісь 1. Покращення конкурентоздатності аграрного та лісового секторів.

Вісь 2. Покращення природного середовища та сільських територій.

Вісь 3. Покращення якості життя у сільській місцевості та диверсифікація господарської діяльності на селі.

Вісь 4. Програма LEADER .

Розвиток сільських територій як складова САП є важливим ще й тому, що понад 57% території Європейського Союзу займають сільські території, де проживає майже чверть населення ЄС [ 3 ].

В 2009 році в країнах-членах ЄС рівень зайнятості населення був найнижчим у сільській місцевості (67,8%), в порівнянні до середнього рівня зайнятості (68,9%) та рівня зайнятості у містах (70,1%). Щодо вікової структури населення в сільській місцевості ЄС, то в 2009 році 16% населення складали люди віком до 15 років, 66% – 15–64 р., 18% – віком від 65 р. і більше. Освітній рівень у сільських регіонах ЄС також значно нижчий ніж у містах. Так, до прикладу, відсоткове співвідношення людей віком 30–34 років, які мають вищу освіту в сільській місцевості становило трохи більше 25%, тоді як середній показник по ЄС – 30%, а в містах він становить 38%. Відсоток людей, які знаходяться на межі бідності (отримують менше 60% середнього доходу домогосподарств) в сільській місцевості становив 21,2%, середній показник по ЄС – 14,4%, в містах – 14,8% [ 3 ].

В 2008 році у сільській місцевості було створено 17% загальної доданої вартості, рівень зайнятості становив 22%. В період 2007–2008 років показники росту ВВП ЄС були найнижчими в селах – 73%, в порівнянні до середніх показників – 90% та показників в містах – 124%. При цьому, найнижчий ВВП на особу спостерігався у сільських регіонах Болгарії та Румунії [ 3 ].

Сфера послуг залишається одним з основних видів діяльності в країнах-членах ЄС. В 2008 році у сільській місцевості було згенеровано 65% доданої вартості саме у сфері послуг. Обробна промисловість склала 31%, добувна промисловість та сільське господарство – лише 4,5%. Зайнятість населення в цих галузях у сільській місцевості розподіляється відповідно 77%, 22% та 1% в 2008 році [ 3 ]. Високий рівень зайнятості у сфері послуг свідчить про те, що селяни активно переходять від традиційного сільськогосподарського виробництва до нових видів діяльності, які приносять більші доходи та часто дозволяють отримувати додаткові кошти для інвестування в сільське господарство.

Аналізуючи наведені вище статистичні показники можна зробити висновки, що характерними проблемами для мешканців сільських територій ЄС виступають: високий рівень безробіття на селі, значно нижчий середній дохід на особу в порівнянні до доходів міських жителів; нижчий рівень кваліфікації сільських працівників, тощо. Разом з цим, мешканці сільських територій мають змогу використовувати в своїй господарській діяльності ресурси, які є доступними на селі, зокрема, сировину, багаті природні та рекреаційні ресурси.

Використання інноваційних підходів до ведення господарської діяльності на селі, розвиток сільського підприємництва та реалізація місцевих ініціатив стають одним із найбільш дієвих факторів стимулювання розвитку сільських територій Європейського Союзу.

САП виступає комплексним механізмом і дієвим інструментом подолання проблем сільських територій ЄС. Ефективність Спільної аграрної політики полягає в тому, що вона охоплює всі країни-члени, стимулює їх до спільних дій, використання набутого досвіду та дає можливість вирішити проблеми, які виходять за межі території окремих з країн (наприклад, екологічні питання розвитку сільських територій) [ 2 ].

Погіршення економічної ситуації в сільській місцевості України викликає необхідність пошуку альтернативних напрямів господарювання на селі, які б в поєднанні з традиційним видом діяльності селян, сільськогосподарським виробництвом, забезпечили покращення умов життя та праці сільських мешканців.

На вкрай важкий стан соціально-економічного розвитку сіл та малих містечок України вказуються такі показники:

1. Негативна демографічна ситуація (старіння населення, міграція в напрямку великих міст, за кордон);

2. Низький рівень розвитку інфраструктури на селі;

3. Погіршення умов життя сільських мешканців;

4. Падіння цін на товари сільськогосподарського виробництва, відсутність постійних та вигідних селянам каналів її реалізації;

5. Відсутність ефективних програм розвитку сільських територій, та інші.

Модель розвитку сільських територій ЄС мала б стати корисною для формування політики розвитку села в Україні. Збільшення ефективності аграрного виробництва, шляхом впровадження новітніх технологій та диверсифікація господарської діяльності на селі, має стати дієвим механізмом підвищення рівня життя сільських мешканців.

Список використаних джерел:

1. Судеркін А. М. Розвиток малого підприємництва на селі та його соціально-економічні наслідки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон . наук: спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / Судеркін А. М. – К.: КНЕУ ім. В. Гетьмана 2006. – 20 с.

2. Polityka rozwoju obszar?w wiejskich na lata 2007–2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. ec.europa.eu/agriculture/rurdev/index_pl.htm

3. Rural Development in the European Union : Statistical and economic information : Report 2011. – December 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. ec.europa.eu/agriculture/statistics/rural-development/index_en.htm