К. е. н. Завербний А.С.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Дослідження показали, що у світовому господарстві спостерігається тенденція зростання рівня енергоспоживання при обмеженості енергетичних ресурсів. Це призводить до зростання конкуренції в даному секторі у поєднанні із підвищенням цін на основні виді енергоресурсів. Тому у світовому господарстві активно розвитку набуває альтернативна енергетика. Частка відновлювальних джерел у світовому енергобалансі у 2011 р. становила понад 13%, у балансі країн ЄС – понад 6%. В Україні даний показник не перевищує 1% (рис. 1) [1 ; 2]. При тому, що на ринку альтернативної енергетики в нашій країні присутні більшість з існуючих джерел: сонячна, вітрова енергія, мала гідроенергетика, біопаливо. Низька частка відновлювальних джерел в енергетичному балансі України компенсується невиправдано високим рівнем використання природного газу а також атомної енергії (рис. 1).

Рис. 1. Структури світового, європейського та українського енергетичних балансів у 2010 р.

Однак основними проблемами в даній сфері є надзвичайно низький рівень інвестування, висока вартість альтернативної енергії, недосконале правове поле даної енергетики. Також в Україні досить повільно відбувається впровадження енергозберігаючих технологій у виробничі процеси.

Оцінювання розвитку світової альтернативної енергетики показало, що він відбувається досить активно. На частку відновлювальних джерел енергії припало понад половини встановлених країнами Європи та США генеруючих потужностей [3]. Лідерами у відновлювальній енергетиці виступають розвинені країни. Частка альтернативної енергетики у балансах країн Європи становить відповідно: в Норвегії – понад 40%, Австрії та Швеції – 24%, Фінляндії – 19%, Німеччині і Португалії – 17,5%, Данії – понад 12%, Італії та Іспанії – понад 10%, Великобританії, Франції, Нідерландах і Бельгії – понад 7%. У відновлювальній енергетиці країн ЄС домінуюче місце посідає гідроенергетика (57,7% всіх відновлювальних джерел), далі йдуть вітроенергетика (20,9%) та біомаса (19%) [3]. Прогнозується також зростання частки відновлювальної енергії у країнах, що розвиваються. Викликане це зростаючою потребою в енергетичних ресурсах та підвищення рівня енергетичної безпеки країн.

Одним із можливих вирішень існуючих проблем в Україні є залучення в альтернативну енергетику потужних інвестиційних коштів (враховуючи, що відновлювана енергетика в Україні виступає однією з поки що не багатьох сфер, яку відносять до динамічних та головне інвестиційно-привабливих [4] а також перше потрапляння України у 2011 р. до рейтингу привабливих для «зелених» інвестицій країн. Даний рейтинг складається аудиторською компанією Ernst & Young [5]).

Ще одним напрямком удосконалення виступає правове забезпечення як енергетики України в цілому так і розвитку відновлювальних джерел в електроенергетиці. Особливо це стосується стабільності розвитку та подальшого покращення з метою стимулювання використання альтернативних джерел енергії. Важливим кроком було прийняття 01.04.2009 р. Закону «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії» [6]. Закон затвердив механізм формування «зеленого» тарифу на електроенергію, що виробляється при використанні альтернативних джерел енергії (хоча перша згадка (яка так і залишилася лишень на папері) про даний тариф датована ще 1997 р.) [6]. Засновниками зеленого тарифу виступили країни ЄС. Розмір українського зеленого тарифу є значно вищий ніж в країнах Європи. Перш за все це викликано підвищеним економічним та політичним ризиками, з якими стикаються потенційні інвестори.

Однак, не дивлячись на сприятливі умови, не спостерігається значного притоку інвестицій у відновлювальну енергетику країни. Одним із ключових стримуючих факторів виступає політична нестабільність. Негативним є корумпованість ринку електроенергії, а також його заполітизованість . Виведення енергетики з «тіні» та забезпечення прозорості ринків енергетичних ресурсів (за умови забезпечення рівноправ’я всіх компаній на даному ринку) дозволить підвищити інвестиційну привабливість даної галузі. Також необхідно підвищити рівень енергозбереження економіки України, який є одним із найнижчих у світі.

За умови вирішення існуючих проблем можна розраховувати на розвиток ринку альтернативної енергетики України, що сприятиме підвищенню рівня енергетичної безпеки країни через диверсифікування енергоресурсів за рахунок власного виробництва; розвитку супутніх галузей економіки, зокрема й науково-технічного потенціалу країни; підвищенню рівня екологічної безпеки а також на подальше інтегрування енергетики України у світову, зокрема європейську.

Список використаних джерел:

1. Матеріали сайту Міжнародного енергетичного агентства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iea.org/stats/index.asp

2. Матеріали сайту Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http:// www. euea-energyagency.org/userfiles/file/Energy%20Balance%20of%20Ukraine%202010.pdf>

3. Матеріали сайту Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. Альтернативное будущее Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrproject.gov.ua/node/853

4. Матеріали інформаційного сайту «Українська енергетика UA-Energy.org» . Ринок відновлюваної енергетики готується до посилення вимог з «локалізації» [ Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ua-energy.org/post/23878

5. Матеріали інформаційного сайту «Дзеркало тижня. Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. news.dt.ua/ECONOMICS/mea_liderstvo_u_vidnovlyuvaniy_energetitsi _bude_perehoditi_vid_rozvinenih_krayin_do_novih_gravtsiv-105017.html

6. Закон України « Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua