Пельо А. Б.
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ
ВПЛИВ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ
Конкурентоспроможність – здатність певного суб'єкта перевершувати конкурентів у заданих умовах, метою чого є отримання найбільших прибутків. У відповідності до об’єкта конкурентної боротьби, виділяють наступні сфери: товари, підприємства, галузі, регіони.
В умовах сучасного розвитку виникає новий вид конкуренції – це конкуренція між реальним і фінансовим секторами за капітал.Перемогу у цій боротьбі здобуде сектор, який запропонує більшу норму прибутку. Таким чином, прибуток, а не соціальні потреби, виступають рушійною силою розвитку.
Фінансові ринки, основним завданням яких є перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів між суб’єктами для забезпечення їх виробничої та фінансової діяльності, перетікають із реального сектора у фінансовий, створюючи багато можливостей для нарощування капіталу.
У сучасному світі швидко зростає частка фінансового сектора у світовому ВВП, в економіках розвинених країн починають домінувати доходи від операцій на фінансових ринках, займаючи значне місце в структурі сукупних доходів суспільства. Так, наприклад частка фінансового сектора у структурі ВВП США зросла з 4 % у 2005 р. до 7,9 % у 2011 р. Крім того, ч астка фінансових послуг у складі світової торгівлі швидко збільшується, з'являються нові види фінансових інструментів. Таким чином, спостерігається відтік капіталу із сфери виробництва у фінансовий сектор у зв ’язку з більшою прибутковістю останього.
Отже, бачимо, що у конкурентній боротьбі за капітал між фінансовим і реальним сектором, кращу позицію займає перший, пропонуючи вищу прибутковість. Цьому сприяють новітні процеси, що спостерігаються у фінансовому секторі, а саме – віртуалізація фінансових ринків.
Віртуалізація фінансових ринків – процес, що характеризується проникненням інфокомунікаційних послуг на фінансові ринки, злиттям інформаційно-телекомунікативних систем з фінансовими ринками, з метою розвитку фінансів як самозростаючого механізму на базі інфокомунікаційної інфраструктури.
Створення інфокомунікативної інфраструктури фінансового ринку досягається завдяки використанню телекомунікаційних систем: по-перше, вони служать провідником необхідної інформації для фінансових інститутів, а, по-друге, є базовим інфраструктурним елементом системи ринку фінансових послуг, за допомогою якого фінансова послуга одержує своє матеріальне втілення.
Процес віртуалізації фінансового ринку надає сприятливі умови до створення фіктивного капіталу. Якщо гроші в процесі свого розвитку перетворилися на знак вартості, то фінансові інструменти – на інструмент поглиблення розриву між дійсним і фіктивним капіталом. Віртуальний капітал встановлює панування у фінансовій сфері і підпорядковує процеси виробництва, керуючи дійсним капіталом, незалежно від його стану і ефективності.
Завдяки віртуальним факторам, «фінансова економіка» відрізняється вищою формою організованості, яка перевершує конкурентну, корпоративно-монопольну і новітню інноваційну інформаційну форми організації. Фінансовий ринок справедливо трактується як сукупність інститутів, здатних концентрувати і транслювати інформацію, зменшувати інформаційну асиметрію, і внаслідок цього мінімізувати трансакційні витрати.
Таким чином, грошові фонди і рух грошових потоків забезпечують контроль над факторами виробництва, запасами і потоками продуктів. У результаті складається потужне поле економічної, інституційної та інших залежностей, яке все більше посилюється у міру віртуалізації фінансових відносин.