Простак С. В.

Єнакієвський технікум економіки і менеджменту Донецького національного університету, Україна

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

Сучасні економічні умови в Україні задають жорсткі критерії для господарюючих суб'єктів. Ці умови визначаються глибокою кризою в економіці, відсутністю підтримки підприємств з боку держави, сильним податковим тиском, нерозвиненістю ринкової інфраструктури. Всі ці обставини не сприяють активізації діяльності підприємств, багато з яких припиняють свою діяльність, багато працюють при неповній завантаженості виробничих потужностей. Головна проблема багатьох українських підприємств – це проблема збуту. Внутрішній ринок обмежений внаслідок низької платоспроможності населення та відкритості для іноземних фірм; зовнішній – в значній мірі закритий для недостатньо конкурентних вітчизняних товарів. Продати продукцію часто стає складніше, ніж її вивезти, тому дослідження підвищення конкурентоспроможності в сучасних умовах в даний час є особливо актуальним.

Конкурентоспроможність товару – це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки за своїми якісними, технічними, економічними характеристиками, але і за комерційними і іншими умовами його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною підвищення конкурентоспроможності в сучасних умовах є рівень витрат споживача за час його експлуатації. Інакше кажучи, це комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, визначаючий його успіх на ринку та перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів. Будь-який товар, що знаходиться на ринку, практично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, який максимально задовольняє його особисті потреби. Оскільки у кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, тому конкурентоспроможність здобуває ще й індивідуальний відтінок. Таким чином, конкурентоспроможністю можна назвати також ступінь привабливості даного продукту для здійснюючого реальну купівлю споживача.

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в сучасних умовах подальшого розвитку економіки пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління самої конкурентоспроможності. Завоювання й утримання конкурентних переваг – ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивності конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабельності активів прямо залежить від ступеня використання новітніх підходів у сфері стратегічного маркетингу. Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвиненого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, що виник внаслідок розвитку ринкових відносин, з'явилася велика кількість розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Так, у більшості використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний підхід до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням результатів конкурентного аналізу, а також результатів оцінки сильних і слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкретної галузі. Але, незважаючи на значні досягнення в теорії підвищення конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах, є ряд проблем. Зазвичай використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко досліджені питання розробки й практичного використання кількісного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами. Особливості підвищення конкурентоспроможності на різних ринках пропонують специфічний підхід до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням результатів конкурентного аналізу, а також результатів оцінки сильних і слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкретної галузі.

В сучасних умовах ринкової економіки підвищення конкурентоспроможності стає об’єктивною необхідністю, тому що в конкурентній боротьбі при всій її масштабності, динамізмі і гостроті виграє той, хто аналізує і бореться за свої конкурентні позиції. Важливою проблемою стає кількісна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства і управління нею. Оцінка конкурентоспроможності підприємства базується на аналізі його сильних і слабих сторін, а головне, – потенційних можливостей. Це складна і трудомістка задача, яка дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів з реальними можливостями самого підприємства, розробити основні програми його виробничого розвитку і поведінки на ринку, а також підвести реальну і компетентну основу під рішення, що приймаються. Аналіз зовнішніх умов є базою для прийняття рішень про підвищення конкурентоспроможності, яка сприяє росту ефективності і рентабельності його виробничої збутової діяльності, створенню основи для становлення маркетингового підходу у рішенні ключових задач управління. Для підвищення конкурентоспроможності будь-яких об'єктів в сучасних умовах необхідно відібрати найважливіші показники і фактори:

- макросередовища;

- інфраструктури регіону;

- мікросередовища організації;

- здійснювати регулярний облік;

- збирати й аналізувати параметри.

Головне завдання аналізу – виявити пропорційність стану компонентів зовнішнього середовища системи забезпечення конкурентоспроможності керованого об'єкта, розробити і впровадити заходи щодо підвищення якості компонентів і забезпеченню їхньої пропорційності.

Комплексний підхід до підвищення конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах реалізується в новій стратегії управління якістю продукції, яка дає можливість знайти пріоритетні способи досягнення конкурентних переваг на ринках збуту. Розробка цієї стратегії повинна проходити такі етапи:

- експортна орієнтація в товарній політиці підприємства;

- розробка й впровадження комплексної системи управління якістю;

- атестація всього виробництва на відповідність вимогам міжнародним стандартам якості;

- створення й освоєння принципово нової наукомісткої конкурентоспроможної техніки й устаткування;

- забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки й устаткування;

- технічне переозброєння й модернізація виробництва, впровадження нових прогресивних технологічних процесів;

- активізація інвестиційної інноваційної діяльності підприємства.

Таким чином, підвищення конкурентоспроможності в сучасних економічних умовах може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента за ступенем задоволення конкурентної суспільної потреби.