Шпенюк О. Є.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», м. Київ

ВАЛЮТНО-КУРСОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ПОДОЛАННЯ МАКРОФІНАНСОВИХ ДЕФОРМАЦІЙ

 

Актуальним питанням на сьогодні для України є питання імпортозаміщення та пошуку адекватних інструментів захисту внутрішнього ринку і, відповідно, підтримки національних товаровиробників. Проте в умовах значного дефіциту торговельного балансу України, гігантських розмірів зовнішнього боргу, застарілої ресурсної бази, песимістичних настроїв у суспільстві, розкручування нового витка фінансово-економічної кризи у світі – це досить складне завдання, саме тому потрібен комплекс взаємопов’язаних та об’єднаних спільними пріоритетами заходів у різних сферах державної політики – макроекономічній, бюджетно-фіскальній, грошово-кредитній, інвестиційній та ін. – серед яких важливу роль відводять політиці регулювання валютного курсу.

Пріоритетним напрямком вважається перехід до більш гнучкого обмінного курсу гривні в межах валютного коридору, причому, на сучасному етапі із врахуванням низки факторів, цей курс повинен бути дещо занижений. Політику послаблення гривні головним чином обґрунтовують необхідністю стимулювання національного експорту та збільшенням притоку валютної виручки в країну, а багато країн, що розвиваються, розглядають сьогодні занижений валютний курс як важливу складову динамічного зростання виробництва і зниження рівня безробіття, оскільки він дозволяє національним підприємствам отримувати виграш від активної міжнародної торгівлі і приваблює іноземних інвесторів. Якщо поглянути з позицій довгострокових перспектив, то занижений валютний курс можна вважати одним із інструментів структурної модернізації економіки.

Д. Родрік розробив модель, в якій показав, яким чином у країнах, які активно беруть участь у міжнародній торгівлі, порушення рівноважного валютного курсу призводить до прискорення економічного зростання [3]. Агіон, Бакче та ін., розглядаючи валютний курс як фактор підвищення продуктивності праці, довели, що зміцнення обмінного курсу національної валюти справляє негативний вплив на економічний розвиток, особливо в бідних країнах [1].

В. Полтерович і В. Попов виділяють дві причини встановлення відносно низького валютного курсу: 1) слабкий рівень економічного розвитку країни зумовлює заниження цін на вітчизняні товари, обтяжуючи тим самим платіжний баланс у формі втечі капіталу та обслуговування боргів (неполітична); 2) уряд/центральний банк свідомо використовують політику недооцінки обмінного курсу національної одиниці в ролі інструменту стимулювання експортоорієнтованих галузей (політична) [2]. При цьому, вони вказують, що з теоретичного погляду, стимулювання розвитку може здійснювати як завищений обмінний курс, так і занижений, – в залежності від того, на якому етапі індустріалізації знаходиться країна: якщо на початковому, то курс повинен бути завищений для заохочення імпорту машин та обладнання, а на подальших етапах – потрібно переходити до заниженого курсу для створення захисту національних виробників та стимулів для експортерів.

Спеціалісти ООН стверджують, що утримання валютного курсу на заниженому рівні стимулює національний технологічний розвиток і сприяє непрямим чином освоєнню нових методів для проникнення на глобальні ринки. Більше того, вказують вони – конкурентний валютний курс дає змогу інтенсифікувати виробництво і в інших секторах національної економіки, оскільки експортерам вигідніше придбавати матеріали та комплектуючі вироби на вітчизняному ринку.

Заниження обмінного курсу національної валюти було стратегічним маневром промислової політики деяких азійських країн, в тому числі й «азійських тигрів», які робили ставку на експортно-орієнтований розвиток. При встановленні обмінного курсу національної одиниці у цих країнах на рівні 50–70 % ПКС, темпи зростання ВВП на душу населення становили 4–7 %, співвідношення експорту до ВВП зросло від 10 % до 40 %, (в Сінгапурі до 160 %), частка інвестицій в економіці перевищила 30 %.

На сьогодні дана політика властива багатьом країнам з ринками, що формуються, особливо Китаю, який продовжує утримувати курс юаня на гранично низькому рівні (20–25 % ПКС), нагромаджуючи при цьому валютні резерви рекордними темпами.

Для України даний напрямок валютно-курсової політики також можна вважати актуальним, оскільки в національній економіці сформувалися такі негативні тенденції: нарощення гігантського розміру негативного сальдо поточного рахунку платіжного балансу, який у 2012 році дефіцит зріс до 14,4 млрд. дол. США, або 8,0 % від ВВП , зменшення обсягу золотовалютних резервів до 24,5 млрд. дол. США, падіння зовнішнього попиту на експортовану продукцію внаслідок рецесії на світових ринках, зниження надходження інвестицій, висока вартість енергоресурсів для вітчизняної промисловості та ін. До того ж, необхідність обслуговування зовнішніх боргових зобов’язань в умовах звуження джерел рефінансування зовнішніх боргів потребує надходження до країни валюти джерелом якої є саме експорт.

В такій ситуації потрібно закладати передумови для відновлення конкурентоспроможності реального сектору економіки, особливо тих галузей, які можуть працювати на високотехнологічний експорт, забезпечуючи більш прогресивний рівень інтеграції національної економіки у міжнародний економічний простір та формуючи таким чином базу для підтримки економічного зростання. З огляду на це, девальвація гривні призведе до здешевлення українських активів для іноземних інвесторів, що може слугувати сигналом для їх входження на вітчизняні ринки.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що ефект від заниженого обмінного курсу має обмежену сферу дії і призводить до ряду негативних наслідків: посилення нееквівалентності зовнішньої торгівлі, зростання вартості обслуговування зовнішніх боргів, відносне зниження доходів населення, обмежуючи таким чином платоспроможний попит, зниження довіри до національної валюти і підвищення внаслідок цього доларизації економіки та ін. Тому використання девальвації як інструмента економічного зростання має свої особливості, які залежать від економічних умов у різних країнах. Так, для України проведення контрольованої, але швидкої, девальвації дозволить утримати від тотального зменшення золотовалютні резерви, знизити розмір негативного сальдо торговельного балансу та уникнути паніки на валютному ринку.

До того ж, позитивні ефекти від застосування заниженого обмінного курсу можна підсилити шляхом реалізації заходів комплексної економічної політики, яка має на меті підвищення інвестиційної привабливості національної економіки, подолання високої частки тіньового бізнесу, розвитку підприємництва та ін.

Таким чином, проведення відповідних заходів валютно-курсової політики сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національних виробників на світових ринках, що, в свою чергу, буде служити одним із імпульсів для запуску «колеса» структурної модернізації економіки та активізації процесів на внутрішньому ринку.

 

Список використаних джерел:

1.              Aghion, Ph., Ph. Bacchetta, R. Ranciere, K. Rogoff (2006). Exchange Rate Volatility and Productivity Growth: The Role of Financial Development. Manuscript.

2.              Polterovich V., and V. Popov (2004). Accumulation of foreign exchange reserves and long term growth. – In: Slavic Eurasia’s Integration into the World Economy. Ed. By S. Tabata and A. Iwashita. Slavic Research Center, Hokkaido University, Sapporo, 2004.

3.              Rodrik, Dani (1986). Disequilibrium Exchange Rates as Industrialization Policy. – Journal of   Development Economics , 23, 1986, pp. 86–106.