I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях»(Полтава, 14-15 февраля 2013г.)

Власова А. В.

Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління, Україна

Сучасний стан розвитку системи споживчої кооперації України

 

  Незважаючи на те, що кооперація традиційно вважається політично нейтральною сферою діяльності, політичний фактор завжди негативно впливає на міжнародний кооперативний рух. Безперечно, що зміна влади в Україні позитивно позначається на національній кооперації і споживчій кооперації зокрема. Для цього є об’єктивні передумови.

По-перше, розкуте суспільство саме собою створює нові сприятливі умови для розширення кооперативної діяльності.

По-друге, зростає роль кооперації як інституту громадянського суспільства.

По-третє, нові політичні умови не дозволяють політичним партіям і рухам використовувати кооперацію у своїх інтересах, як це не раз бувало в історії української держави.

Кооперація – один із найцікавіших феноменів людської культури, витвір духу Людини, живильна сила якого, пригашена тоталітаризмом, зараз знову стає підставою утвердження української нації серед вільних людей світу.

В умовах ринкової економіки споживча кооперація має найбільш плідне майбутнє. Хоча вона дещо понівечена радянською командно-адміністративною системою, єдина зберегла потужну матеріально-технічну базу, кваліфіковані кадри і, найголовніше, громади спілчан, яким бракує зараз віри в себе та справжнього кооперативного духу.

Згідно з визначенням ХХХІ конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу (МКА), кооператив – «це група людей, які добровільно об’єдналися для того, щоб задовольнити свої спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення шляхом створення підприємств на правах спільного володіння та демократичного управління й кооперацію».

Конгрес Міжнародного Кооперативного Альянсу визначив найвпливовіші принципи кооперації, які вирізняють всі її види з-поміж інших господарських та громадських об’єднань і на яких має розвиватися діяльність будь-якого кооперативу. Це такі принципи:

-     добровільність і відкрите членство.

Кооперативи – добровільні підприємства, членство в яких відкрите для всіх, хто зміг би використати їх послуги та взяти на себе відповідальність як член громади без різниці щодо статі, соціального становища, національності, політичної чи релігійної приналежності;

-     демократичний членський контроль.

Кооперативи – демократичні підприємства, робота яких контролюється всіма їх членами,які беруть участь в розробці стратегії та прийняті конкретних виробничих рішень напрямків діяльності кооперативів. Особи, які обрані представниками, підзвітні всім членам товариства. Всі члени кооперативів вносять до капіталу однакову частину і здійснюють демократичний контроль за йог використанням. Але певна частина капіталу кооперативу є його власністю.

Кооперативи – автономні підприємства, такі, що контролюються їх членами. Якщо вони укладають угоди з іншими підприємствами, включаючи державні, або ж залучають кошти із зовнішніх джерел, то робиться це на умовах збереження демократичного контролю за діяльністю кооперативу та його автономії.

Кооперація як система є однією з складових національних економік поряд з приватним та державним секторами. До того ж вона виконує соціальні функції: задовольняє матеріальні та духовні потреби своїх членів та відстоює інтереси суспільства, зокрема демократію, мир, економічну безпеку, національну незалежність.

Світовим центром кооперації визнано Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА), що був створений у 1895 р. Нині кооперація у 120 країнах світу налічує понад 800 млн. членів споживчих товариств і спілок і на період до 2015 року за даними Міжнародного Кооперативного Альянсу, досягне 1 млрд. осіб. Таким чином, не менше 20% дорослого населення плекати буде пов’язане з діяльністю кооперації.

На сучасному етапі у міжнародному кооперативному русі спостерігаються тенденції, які істотно виливають на розвиток національної кооперації. Головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектору національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її потенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України.

Виходячи з досвіду багатьох країн не виключена можливість інтеграції споживчої та кредитної, сільськогосподарської і кредитної кооперації, об'єднання кооперативів у спілки, союзи, ліги, асоціації на базі горизонтальної кооперації та інтеграції створять багатомірну структуру.

Успішний розвиток кооперативного сектору економіки неможливий без активної державної підтримки і правового захисту кооперації.

Таким чином, стратегічний розвиток кооперативного сектору національної економіки базуватиметься на різних видах кооперації, серед яких споживча кооперація відіграватиме провідну роль. Отже, споживча кооперація витримала випробування кризи періоду переходу до ринкової економіки, зберегла в основному свій потенціал, організаційну єдність і функціональну цілісність; новий етан розвитку споживчої кооперації слід вважати етапом економічного зростання, гармонійного поєднання соціальних та економічних засад, соціальної орієнтації кооперативної діяльності, посилення соціальної місії споживчої кооперації; споживча кооперація стає ядром кооперативного сектору економіки, важливою складовою багатоукладної економіки країни, помітним інститутом громадянського суспільства; перспективний розвиток споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, жорсткої конкуренції, глобалізації та інтернаціоналізації економіки неможливий без науково обґрунтованої стратегії.