К. філол. н. Назар Р. М.
Донбаська національна академія будівництва і архітектури, м. Донецьк, Україна
МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕПОРТАЖНОГО ТЕКСТУ
Обов’язковим компонентом опису мовленнєвих жанрів є їхня систематизація з погляду функційно-жанрової приналежності. Систематизація жанрів медіа мовлення завжди була досить складною, що спричинено дискусійністю визначення поняття жанру: 1)вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками; 2)живопис на побутові теми; картина побутового сюжету; 3)спосіб що-небудь робити; сукупність прийомів, стиль, манера [1].
Жанри поділяють на три групи – інформаційну, аналітичну і художньо-публіцистичну, в межах яких виділено різновиди і репортаж зокрема. Внутрішньожанрова диференціація засвідчує пластичність авторської свідомості щодо інтерпретації інформації, дедалі ширшу репрезентацію документального рівня творчості журналіста.
Щодо лексики репортажу, то вузькоспеціальні слова й вислови, діалектизми, арготизми, поетизми , варваризми, неологізми є маловживаними. Провідною є тенденція до не вживання засобів, що перебувають на периферії мови. З метою надання мові експресії, репортери інколи вдаються до знижених і нелітературних лексичних одиниць, що оживляє мовлення репортажу. Газетно-публіцистична норма стає ширшою за загальнолітературну.
Сучасні репортажні тексти послуговуються різнорівневими мовними засобами, що спрямовані на реалізацію двох основних функцій репортажу – функцій повідомлення і функції впливу.
У цьому руслі досить вагомими постають синтаксичні засоби мови репортажу.
У лексиці репортажу, як уважає Г.Я. Солганик , відчутний емоційний струмінь (стилістично й емоційно забарвлена лексика), що відповідає загальній стилістичній спрямованості репортажу – суб’єктивності авторської позиції. З іншого боку, необхідність документально точно повідомити про факт відіграє в репортажі важливу роль. Взаємодія цих двох, здавалося б, протилежних аспектів породжує особливий, неповторний стиль репортажу.
Публіцистичне мовлення, на думку Г.Я. Солганика , має одну особливість – загальнодоступність, комунікативну загальнозначимість . Інформація, передана ЗМІ, має бути доступною всім членам суспільства без обмежень. Цей принцип багато в чому визначав вибір мовних засобів раніше. Для лексики репортажу вузькоспеціальні слова й вислови, діалектизми, арготизми, поетизми , варваризми, індивідуальні неологізми вважалися нехарактерними, хоча й можливими. Провідною була тенденція до виключення засобів, що перебувають на периферії мови й не мають комунікативної значимості, але останні десятиліття тенденції змінюють своє спрямування. Репортери намагаються уникати уніфікованої мови, і основний спосіб відійти від сухої книжності – використання розмовної лексики й жаргонізмів [3]. У пошуках експресії, репортери звертаються до знижених і нелітературних лексичних одиниць, що мають значні стилістичні ресурси й оживляють публіцистичне мовлення. Газетно-публіцистична норма стає ширшою за загальнолітературну.
Обираючи лексичні й синтаксичні засоби, автор репортажу може «йти від читача, тобто намагається говорити його мовою. Однак не варто «опускатися» до мови адресата. Лексика репортажу повинна бути нейтральною. Надмірна насиченість тексту статті спеціальною лексикою, а також значна кількість метафор, на думку М. Халлера , скоріше завуалюють конкретні факти, послужать ознакою непрофесіоналізму репортера, його невмінням чітко викласти інформацію. Читач сподівається зустріти добре знайомі йому слова або слова, значення яких можна легко зрозуміти з контексту. Нейтральну лексику можна назвати основою репортажу. Для нього характерна взаємодія нейтральних слів з розмовними, емоційно забарвленими. Розмовна лексика є невід’ємним атрибутом майже кожного репортажу, непрямо вказуючи на постійну присутність суб’єктивного авторського « я ». Саме за допомогою розмовної лексики репортер може висловити свої емоції, оцінки або навіть особистий погляд на ту або іншу проблему. Розмовну лексику Г.Я. Солганик називає своєрідним образотворчим засобом репортажу [4].
Поряд з розмовною лексикою в репортажі зустрічається й спеціальна лексика. Зазвичай вона відіграє номінативну роль і виконує таку стилістичну функцію, як створення атмосфери вірогідності. Як для лексики газети взагалі, так і для репортажних текстів не характерні вузькоспеціальні терміни. Терміни, якщо вони використовуються, уживаються в прямому значенні, випадки їх переосмислення зустрічаються дуже рідко.
М. Халлер уважає недоречним уживання в репортажі жаргонізмів. Однак їх уживання може бути виправдане, якщо жаргоном говорять безпосередні учасники описуваних подій. Багато слів і висловів жаргонного походження, використовувані репортером з метою «інтимізації оповідання», стали настільки звичними, що носії літературної мови вважають їхнє вживання в газетному мовленні цілком природним, а іноді й зовсім їх не помічають:
У КИЇВСЬКИХ ШКОЛАХ НЕ БУДЕ « СТУКАЧІВ »
Іван ТЕРЕН
У столиці відмінено наказ керівника управління освіти Святошинського району, за яким адміністрацію шкіл зобов’язували подавати інформацію про всі громадсько-політичні заходи, виховні години, зустрічі з представниками трудових колективів і громадських об’єднань.
К рок назад зробили після того, як Харківська правозахисна група заявила про встановлення з боку влади контролю над громадським життям у школах, своєрідну цензуру. « Інформаторів » у школах призначили після відповідного наказу міського голови Черновецького. Той відреагував на відповідне побажання з боку Адміністрації президента. Поза тим, в АП спростували, що надсилали таку вказівку у школи (Високий замок. – 2010. – 15червня).
Стилістичний діапазон лексики репортажу надзвичайно широкий: розмовно-просторічна, книжно-наукова, публіцистична, офіційна. Кожний вид репортажу тяжіє або до книжно-писемної манери:
НА ПОЛОНИНУ ПРОВЕЛИ « МІШАНЕЮ »
Володимир МАРЧЕНКО
У Міжгірському районі Закарпаття відсвяткували мішаню – одне з найдревніших свят цього краю.
З давніх давен місцеві жителі у ці дні з’єднували овець та кіз у єдине громадське стадо та проводжали чабанів з цим стадом на гірські полонини.
Цього року, як завжди, проводи чабанів у гори не обійшлися без виступів народних колективів, веселих конкурсів, запальних гуцульських танців. Ось лише місцеві ґазди зітхали, що громадських отар щороку стає все менше. Сьогодні, казали сивочолі, Міжгірщина може хіба що себе забезпечувати сиром, який колись славився на все Закарпаття (Високий замок. – 2010. – 15 червня).
Або до розмовної:
СЛОВО – НЕ ГОРОБЕЦЬ: ВИЛЕТИТЬ – НЕ ЗАПЛАТЯТЬ...
Наталія БАЛЮК
Президент України Віктор Янукович: « Ми будемо діяти в інтересах людей. До речі, деякі люди живуть гірше, ніж деякі політики » .
І це буде тривати доти, поки або всі люди не стануть політиками, або політики не стануть людьми.
Заступник керівника Адміністрації президента Ганна Герман – про різницю між роботою в опозиції і у владі: « Роботи стало більше, грошей – менше » . А говорити доводиться стільки ж. Висновок: слово влади коштує все-таки менше, ніж слово опозиції.
Народний депутат (Партія регіонів) Сергій Головатий: « За ратифікацію « харківської угоди » проголосував не я, а моя карточка. Я в цей день був у відрядженні… Після цього я забрав і карточку, і її дублікат, і вони більше без мене не проголосують. І я не переживаю з приводу того, що про це думають ті (керівництво фракції Партії регіонів. – Н. Б.), хто сприймає депутата, як шнурок свого черевика » . Добре сказав, але ризиковано. А раптом керівництво Партії регіонів спохватиться: « А де цей... шнурок? А... Порвався. Можна викинути. Новий купимо » (Високий замок. – 2010. – 17 червня).
В одному репортажі інформація подається емоційніше, а в іншому – менш емоційно. Особливості кожного конкретного репортажу будуть залежати від його проблематики, від аудиторії, якій він адресований, і, нарешті, далеко не останню роль відіграє суб’єктивне я автора [2].
Простота – важливий критерій не тільки у виборі лексики. Те саме стосується й синтаксису. Зазвичай коротким реченням надають перевагу порівняно із складними. Щоб урізноманітнити мовлення, репортер може чергувати речення різного розміру. Але чим більше речення, тим простіша будова його частин.
Значну роль у репортажі відіграє й милозвучність. Текст репортажу має не тільки збагатити адресата інформацією, але й зробити це читання приємним. Для досягнення цієї мети репортер уникає тавтології, зайвих словесних нагромаджень, мовлення має бути багатим на синонімічні ряди тощо.
Мовленнєва природа текстів інформаційного підстилю мови ЗМІ передбачає системність у виборі мовних засобів. Визначальним чинником у цьому випадку виступає принцип об’єктивованої подачі інформації, що виключає суб’єктивну оцінність . Однак у публіцистиці утворилася ще одна система мовних елементів, які присутні в інформаційних текстах поряд з висловленнями, що констатують факт, і з елементами інформаційного опису, але спрямовані скоріше в бік руйнування узусу мовлення, що інформує, ніж на його підтримку. Це система експресивних засобів, різноманітних за способом вираження, але із загальною прагматичною характеристикою: усі ці засоби сприяють вияву суб’єктивності, подоланню жанрової зумовленості, підкресленої об’єктивності інформаційного тексту. У такому випадку спостерігаємо порушення узусу жанру з метою більшого впливу на читача. Присутність експресивних засобів залежить від ініціатора матеріалу, типу видання, місця на смузі, корпоративних смаків видання, а також від особистих уподобань автора.
Людське мислення відображає за допомогою мови не тільки об’єктивну, але й суб’єктивну людську реальність. У лексичному складі української мови закладені величезні зображально-виражальні можливості для фіксації людської суб’єктивності.
Вживають слова, забарвлення яких визначається узуальним використанням у певних сферах і ситуаціях, у різних верствах суспільства й у різних умовах спілкування. Такі слова, крім номінативно-денотативного значення, несуть додаткове виразне забарвлення функційного й соціального характеру.
Нами розглянуто стилістичне забарвлення лексики в аспекті створення соціального колориту. Під колоритом маємо на увазі певний соціальний або емоційний нюанс слова або словосполучення. Засобами створення соціального колориту є терміни, професіоналізми , жаргонізми, іншомовні слова тощо.
Зміни й тенденції, що активізувалися під впливом соціальних та власне-мовних чинників у сучасній публіцистиці загалом, так і в репортажі зокрема, зумовили активізацію, посилення експресії синтаксичних одиниць, ширшого залучення до вжитку конструкцій усно-розмовного синтаксису.
Список використаних джерел:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
2. Назар Р.М.Репортажний текст:структура, семантика/Р.М.Назар. – Донецьк: Світ книги, 2012. – 156с.
3. Солганик Г.Я. Стиль репортажа / Г.Я. Солганик . – М.: Изд-во Моск . ун-та , 1970. – 75 с.
4. Солганик Г.Я. О языке и стиле газеты / Г.Я. Солганик // Язык СМИ как объект междисциплинарного исследования : учеб . пособ.; [ отв . ред. М. Н. Володина ]. – М.: Изд . Московского университета , 2003. – С.264–265.