УДК 811.161.81’253

Д. філол. н. Шепель Ю.О .

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДУ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ЗРОСІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ

(на матеріалі повісті М.Гоголя «Тарас Бульба»)

У статті особлива увага приділяється дослідженню мовних особливостей та індивідуального стилю М.В. Гоголя як письменника та передачі цих особливостей при перекладі.. Серед таких особливостей чи не найперше місце відводиться синтаксичним конструкціям як засобам художньої виразності. У статті наведені принципи перекладу різновидів ускладнених складних речень як явища особливого в синтаксичній будові будь-якої мови. Показано, як при перекладі реалізуються глибинні, розгалужені вияви мислення, почуттєвість письменника. Автор статті порушує питання щодо глибокого розгляду на рівні компаративістичного аналізу складних синтаксичних засобів.

Ключові слова: складне речення, складнопідрядне речення, синтаксичний зв'язок, ускладнене речення, синтаксема, структура речення.

В статье особое внимание уделяется исследованию языковых особенностей и индивидуального стиля Н.В. Гоголя как писателя и передачи этих особенностей при переводе. Среди таких особенностей ли не первое место отводится синтаксическим конструкциям как средствам художественной выразительности. В статье приведены принципы перевода разновидностей осложненных сложных предложений как явления особого в синтаксической строении любого языка. Показано, как при переводе реализуются глубинные, разветвленные проявления мышления, чувственность писателя. Автор статьи ставит вопрос относительно глубокого рассмотрения на уровне компаративистичного анализа сложных синтаксических средств.

Ключевые слова: сложное предложение, сложноподчиненное предложение, синтаксическая связь, усложненное предложение, синтаксема, структура предложения.

The article focuses on the study of language features and individual style of N.V. Gogol as a writer and the transfer of these features in the translation .. Among these features is not the first place is given to the syntactic structures as a means of artistic expression. The paper presents the principles of translation types of complicated complex sentences as a special phenomenon in the syntactic structure of any language. As shown in the translation carried deep, branched manifestation of thinking, sensuality writer. The article raises the questions of deep consideration at komparatyvistychnoho analysis of complex syntactic means.

Keywords: difficult suggestion, complex sentence, syntactic connection, complicated suggestion, sintaxema , structure of a sentence.

Переклад як процес – це не просто інтерпретація першотвору, а справжня творчість. Особливе місце серед перекладів художніх творів посідає переклад прози. У цьому контексті твори М.Гоголя займають особливе місце, адже несуть на собі відбитки певної національно-історичної специфіки. З-поміж творчої спадщини М.Гоголя найбільше уваги перекладачі приділяли перекладам повісті «Тарас Бульба» .

Сьогодні велика увага у мовознавстві приділяється дослідженню мовних особливостей та індивідуальних стилів письменників. Серед таких особливостей чи не найперше місце відводиться синтаксичним конструкціям як засобам художньої виразності. Однією з найґрунтовніших праць, що стосуються синтаксичних конструкцій та їх характеристик, є «Синтаксис простого ускладненого і складного речення» А.П.Загнітко. Дослідженням складних синтаксичних конструкцій займалися такі мовознавці, як І.К Білодід, І.Р.Вихованець, Л.О.Кодомцева, М.У.Каранська, В.В.Коптілов, М.І.Пентилюк, М.Я.Плющ та ін.

Переклад складних синтаксичних одиниць близькоспоріднених мов потребує особливої уваги, адже ці синтаксичні засоби, будучи загальномовними, відзначаються великими стилістичними можливостями.

Актуальність теми. Переклади з російської мови на сьогодні є актуальними, бо пріоритетними в них є питання передачі українською мовою не лише змісту, ідеї, мегаобразу оригіналу, а й оптимальне відтворення різних мовних засобів. Складні синтаксичні конструкції у повісті «Тарас Бульба» М.Гоголя у перекладі А.Хуторяна не знайшли належного висвітлення у мовознавчій літературі. Дана тема потребує глибокого розгляду на рівні компаративістичного аналізу складних синтаксичних засобів.

Головна мета статті вбачається в лінгвістичному аналізі складних синтаксичних конструкцій. Об’єктом дослідження обрано твір М.Гоголя «Тарас Бульба» та переклад його А.Хуторяном. Предметом дослідження виявляються складні синтаксичні конструкції.

Для створення цілісної картини М.Гоголь, як майстер художнього слова, використовує всі можливі синтаксичні побудови, зокрема й ускладнені складні речення різних типів.

Слід сказати, що у визначен н і критеріїв для окремих типів складних синтаксичних конструкцій немає чіткості, як немає чіткого розуміння принципів ускладнення структури складного речення.

Дехто з мовознавців вважає, що структурно - семантичне ускладнення, хоч а і означає розвиток структури того чи іншого типу складного речення, проте не призводить до виникнення абсолютно нових семантично - синтаксичних зв’язків та відношень [ 2, c . 331].

Залежно від характеру сполуч ува них засобів на зовнішньому та внутрішньому рівнях членування називають шість основних комбінацій синтаксичних зв’язків, що охоплюють усі типи складних сполучникових багатокомпонентних речень: підрядний – сурядний; сурядний – підрядний; підрядний – підрядний; сурядний – сурядний; підрядний – підрядний, сурядний; сурядний – підрядний, сурядний.

Отже , ускладнене складне речення – окремий тип синтаксичних одиниць, що займає проміжне місце між складним реченням і надфразовою єдністю. Таке речення у художньому творі естетично цілеспрямоване. Під естетизацією загальномовних елементів розуміється стилістичне оновлення речення завдяки розвитку в ньому додаткових відтінків у певному контексті й ситуації мовлення.

Розглянемо речення першого типу в оригіналі та перекладі.

Рос. Теперь стоят везде крепости и замки; из неметчины приехали французские инженеры, а потому по дорогах везут много кирпичу и камней [ 1, с . 316] ;

Укр. Тепер будують скрізь фортеці й замки; з Німеччини приїхали французькі інженери, а тому по дорогах везуть багато цегли й каміння [ 3, с.112].

Поєднуючись в одному реченні, складні безсполучникові й складносурядні речення використовуються письменником і перекладачем для синхронного зображення низки послідовних дій.

Але зазначимо, що цей послідовний тип речень має у першоджерелі й перекладі іншу функціональну дію. Пор. :

Р ос. Все лицо было смугло, изнурено недугом; широкие скулы выступали сильно над опавшими под ними щеками; узкие очи подымались дугообразным разрезом к верху, и чем больше он всматривался в черты ее, тем более находил в них что-то знакомое [ 1, с. 263] ;

Укр. Все обличчя її було смагляве, змарніле від недуги; широкі вилиці уже виступали над опалими під ними щоками; вузькі очі підіймалися дугастим розрізом догори, і що більше він вдивлявся в риси її, то більше впізнавав в них щось знайоме [3, с.63].

Такий тип речень частіше, аніж інші, використовують для змалювання зовнішності героя або його обличчя, що відіграє велику роль у змалюванні рис характеру персонажа. Як бачимо, розгорн ут о и конкретизовано змальовано лице татарки. Використання таких речень і в повісті «Тарас Бульба», і в перекладі робить опис повноцінним, а в деталях – образним.

Важливим чинником в оцінці участі речень першого типу в будові тканини художнього твору є врахування кількісних показників поширеності використовуваних у них відокремлених компонентів, зокрема дієприслівникових зворотів, дієприкметникових та порівняльних зворотів, уточню однорідних членів речення. Зазначимо , що кількість таких синтаксичних одиниць у М. Гоголя й А. Хуторяна є нечисленною.

Рос. Уже кони, чуя рассвет , все полегли на траву и перестали есть; верхние листья верб начали лепетать, и мало-помалу лепечущая струя спустилась по ним до самого низа [ 1, с.233] ;

У кр. Уже коні, чуючи світанок, всі полягли на траву й перестали їсти; верхнє листя верб почало шелестіти, і помалу лепетливий струмок спустився по ньому до самого низу [ 3, с. 34] ;

Дієприслівниковий зворот використовує у реченні функцію адвербіально-якісної ознаки дії. Дієприслівники ж не відокремлюють зворот, а увиразнюють ознаку – присудок основного речення, помірно, лінійно його ускладнюючи.

Периферійну позицію займають у М. Гоголя і А. Хуторяна речення першого типу з порівняльним зворотом.

Рос. По небу, из голуба-темному, как будто исполинскою кистью , наляпены были широкие полосы из розового золота; изредка белели клоками легкие и прозрачные облака, и самый свежий, обольстительный, как морские волны , ветерок едва колыхался по верхушкам травы и чуть дотрагивался до щек [ 1, с. 240] ;

Укр. По небу, блакитнувато-темному, наче велетенським пензлем , наляпані були широкі смуги з рожевого золота; зрідка біліли клаптями легкі й прозорі хмарки, і найсвіжіший, чарівний, як морські хвилі , вітерець тихо гойдався на верхівках трави і ледве торкався щік [3, с. 40].

В основному вони використовуються для від ображення довкілля.

Речення другого типу (з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком) словесно об’ємні, предикативні речення в них – це речення щонайрізноманітнішої будови – двоскладні й односкладні, поширені й непоширені, повні й неповні, ускладнені відокремленими компонентами й неускладнені; за виконуваною комунікативною функцією це здебільшого розповідні речення. Найуживаніші серед них у своїй структурі не мають ускладнювальних компонентів.

Рос. Все занимало их: разгульные обычаи Сечи и немногосложная управа и законы, которые казались им иногда даже слишком строгими среди такой своевольной республики [ 1, с. 246] ;

Укр . Все цікавило їх: розгульні звичаї Сечі й нескладна управа та закони, що здавалися їм іноді занадто суворими в такій свавільній республіці [3, с. 46].

Значну кількість у повісті й перекладі становлять речення другого типу з однорідними членами. Ми зафіксували цікаву комбінацію, якою послуговуються і автор, і перекладач: використання водночас двох рядів однорідних членів – додатків і неузгоджених означень. Подібні побудови належать до компетенції стилістичної семантики. Значення таких конструкцій полягає в тому, що вони додають розповіді детально-описового характеру.

Рос. Не было ремесла, которого бы не знал козак: накурить вина , снарядить темгу , намолоть пороху , справит кузнецкую , слесарную работу и, в прибавку к тому, пить и бражничать , как только может один русский, все это было ему по плечу [ 1, с. 230] ;

У кр. Не було ремесла, якого б не знав козак: накурити горілки , злагодити воза , намолоти пороху , справити ковальську , слюсарську роботу , і, на додачу до того, гуляти на пропале, пити й бешкетувати , як тільки зможе один руський, - все це було йому до снаги [ 3, с. 31].

З метою передачі енергії трагічного руху у першоджерелі і перекладі використовуються однорідні присудки.

Рос. И польстился корыстью Бородатый: нагнулся , чтобы снять с него дорогие доспехи, вынул уже турецкий нож в оправе из самоцветных каменьев, отвязал от пояса черенок с червонцами, снял с груди сумку с тонким бельем , дорогим серебром и девическою кудрею, сохранно сберегавшуюся на память [ 1, с. 289] ;

Укр . І поласився на здобня Бородатий: нагнувся , щоб зняти з нього дорогу зброю, вийняв уже турецький ніж в оправі є самоцвітного каміння, відв’язав від пояса гаман з червінцями, зняв з грудей сумку з тонкою білизною , дорогим сріблом і дівочим кучериком, що дбайливо зберігся на спомин [3, с. 86].

Такі синтаксично однорідні присудки значно впливають на семантичну й граматичну структуру простого речення, увиразнюючи її.

Рос . Он не хотел бы слышать рыданий и сокрушений слабой матери или безумных воплей супруги , исторгающей волосы и биющей себя в белые груди; хотел бы он теперь увидеть твердого мужа, который бы разумным словом освежил его и утешил при кончине [ 1, с. 327] ;

Укр. Він не хотів би чути ридань та жалів слабкої матері чи несамовитого голосіння дружини , що рве на собі волосся та б’є себе в білі груди; хотів би він тепер побачити твердого мужа, який би розумним слово освіжив його і втішив при сконанні [3, с. 121].

Ускладнення структури складних речень другого типу однорідними додатками є багатоплановим і різноструктурним синтаксичним явищем, але, як бачимо, М. Гоголь використовував такі конструкції з метою передачі внутрішнього стану персонажа. Перекладач не руйнує картини , створеної автором, зберігаючи структуру речення.

Досить часто в оригіналі зустрічаються синтаксеми другого типу, для яких характерними є ускладнення дієприслівниковим зворотом.

Рос. Пришедши к возам , он совершенно позабыл, зачем пришел: поднес руку ко лбу и долго тер его, стараясь припомнить , что ему нужно делать [ 1, с. 266] ;

У кр. Прийшовши до возів , він зовсім забув, чого прийшов: підніс руку до лоба й довго тер його, намагаючись пригадати, що йому треба робити [ 3, с. 65].

Перекладач інтерпретує такі конструкції російською мовою, не порушуючи тканини художнього твору.

Значну групу у творі М. Гоголя становлять речення з безсполучниковим підрядним зв’язком , до складу яких уведено порівняльний зворот. Вони мають експресивно-емоційне забарвлення і є засобом підсилення, увиразнення думки автора. А. Хуторян зберігає у перекладі таку синтаксичну конструкцію.

Рос. Все, что смутно и сонно было на душе у козаков, вмиг слетело; сердца их встрепенулись, как птицы [ 1, с. 239] ;

У кр . Все, що смутного й сонного було на душі в козаків, вмить злетіло; серця їх стрепенулись, як птахи [ 3, с. 39] ;

Р ос . Если козак проворовался, украл какую-нибудь безделицу, это считалось уже поношением всему козачеству: его, как бесчестного , привязывали к позорному столбу и клали возле него дубину, которою всякий проходящий обязан был нанести ему удар, пока таким образом не забивали его насмерть [ 1, с. 246] ;

У кр. Коли козак прокрався, потяг яку-небудь дрібничку, це вважалося вже ганьбою для всього козацтва: його, як безчесного , прив’язували до ганебного стовпа і клали коло нього кия, яким кожен, хто проходив, мусив ударити його, аж поки таким способом не забивали його на смерть [ 3, с. 46] .

Досить часто послуговується фразеологізмами народнопоетичного характеру, вплітаючи їх до художньої розповіді.

Рос. Но не на костер глядел Тарас, не об огне он думал, которым собирались жечь его, глядел он, сердечный, в ту сторону, где отстреливались козаки: ему с высоты все было видно, как на ладони [ 1, с. 331] ;

У кр. Та не на багаття дивився Тарас, не про вогонь ві н думав, яким збиралися палити його; дивився він, сердешний, у той бік, де відстрілювались козаки: йому з висоти було все видно, як на долоні [ 3, с.125].

Реченням такого типу властива певна вільність, оцінний характер, у деякому разі патріотичного спрямування. Перекладачем добре відтворено дух любові до рідної землі, повністю збережено структуру синтаксеми.

Досить часто М. Гоголь вдається до частого використання у структурі складного неелементарного речення дієприслівникових та дієприкметникових зворотів.

Рос. Несколько женщин, похожих на приведения , стояли на камнях, опершись и совершенно положив изнеможенные головы стоявших перед ними стульев и темных деревянных лавок ; несколько мужчин, прислонясь у колон и пилястр, на которых возлегали боковые своды, печально стояли тоже на коленях [ 1, с. 270] ;

Укр. Кілька жінок, схожих на привиди , стояли навколішки, спершись і зовсім поклавши знеможені голови на спинки стільців та темних дерев’яних лавок , що стояли пере ними; кілька чоловіків, прихилившись до колон і пілястрів, на яких лежало бокове склепіння, сумно стояли теж навколішки [3, с. 68].

Такі речення показують розгорнуту картину ціннісн ої паради г м и буття, де своєрідно формується світоглядна позиція письменника. Перекладач зберігає експресію повісті, створювану загальномовними одиницями.

Іноді у першоджерелі зустрічаємо неелементарні складні речення другого типу з таким ускладненням як уточнення.

Рос . Сечь не любила затруднять себя военными упражнениями и терять время; юношество воспитывалось и образовывалось в ней одним опытом, в самом тылу битв , которые оттого были почти беспрерывны [ 1, с. 224] ;

У кр. Січ не любила завантажувати себе військовими вправами й гаяти час; юнацтво виховувалося й освічувалося в ній самим досвідом, в самому розпалі битв , які через це майже не припинялися [ 3, с. 44].

У такий спосіб і автор , і перекладач намагаються викликати у свідомості читачів асоціації з певною епохою , сприяти кращому сприйняттю зображеної картини.

Значно менше у повісті й її перекладі складних синтаксичних конструкцій, де реченнєві частини семантично й синтаксично з’єднуються між собою сурядними сполучниками і різнотипним безсполучниковим зв’язком.

Рос. Все высыпали на вал, и предстала пред козаками живая картина: польские витязи один другого красивей, стояли на валу [ 1, с. 285] ;

У кр . Всі висипали на вал, і встала перед козаками жива картина: польські витязі, один за одного кращий, стояли на валу [ 3, с. 83].

Їхнім уведенням у текст досягається ефект нерозривності компонентів, необхідних у художньому полотні для змалювання екстранеординарних подій.

Досить часто такі речення мають ускладнення – відокремлену поширену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом.

Рос. Не к добру повела корысть козака: отскочила могучая голова, и упал обезглавленный труп , далеко вокруг оросивши землю [ 1, с. 289] ;

У кр. Не до добра повела корисливість козака: відскочила могутня голова, і впав обезглавлений труп, далеко кругом зросивши землю [ 3, с. 86].

Як бачимо, дієприслівниковий зворот носить градаційний ефект, головна функція якого – привернути увагу до зображуваного, викрити, надати йому рельєфності. Іноді автор розширює межі складної конструкції , дода юч и до звороту ще й однорідні члени речення.

Рос. Наконец, и сам подошел он к одному из возов , влез на него и лег на спину, подложивши себе под голову сложение назад руки , но не мог заснуть т долго глядел на небо: оно все было открыто пере ним; чисто и прозрачно было в воздухе [ 1, с. 264] ;

Укр. Нарешті, і сам підійшов до одного з возів, виліз на нього і ліг горолиць, підклавши собі під голову закладені назад руки; але не міг заснути й довго дивився на небо: воно все було відкрите перед ним; чисто й прозоро було в повітрі [3, с. 63].

Перекладач зберігає мовну тканину такої синтаксичної конструкції, концентруючи у такий спосіб увагу на виконуваних діях.

Комбінації з різних компонентів у складних реченнях з сурядністю і підрядністю можуть бути найрізноманітнішими, але можна звести до таких: 1) складні ускладнені речення, в яких кожне з простих речень, з’єднане сурядним сполучником, має при собі одне підрядне речення; 2) складні ускладнені речення, в яких одне просте має підрядні з послідовною підрядністю; 3) складні ускладнені речення, в яких одне з простих, з’єднуваних сурядним зв’язком, має при собі кілька однорідних підрядних.

Розглянемо перший тип синтаксичних конструкцій з сурядністю і підрядністю.

Рос. Иногда ночное небо в разных местах освещалось дальнем заревом от выжигаемого по лу к ам и рекам сухого тростника, и темная вереница лебедей, летевших на север, вдруг освещалась серебряно – розовым светом, и тогда казалось, что красные платки летали по темному небу [ 1, с. 240].

У цьому реченні сполучником сурядності і поєднано в одне ціле три сурядних речення з їх складнопідрядним. Підрядне речення стосується тільки третього сурядного речення – головного для нього. Їхнім введенням у текст досягається ефект нерозривності компонентів, необхідних у художньому полотні для змалювання пейзажних картин.

Укр. Іноді нічне небо в різних місцях освітлювалось далекою загравою від випалюваного по луках та річках сухого очерету, і темний ключ лебедів, Що летіли на північ, раптом освітлювався срібно – рожевим світлом, і тоді здавалося, що червоні хустки летіли по темному небі [3, с. 41].

Даних речень у повісті «Тарас Бульба» й перекладі зафіксовано чи не найбільше. Досить часто письменник у таких синтаксичних конструкціях з метою увиразнення мовлення використовує різні типи відокремлення.

Наприклад, в одному складному реченні даного типу у М.Гоголя може вживатися як дієприкметниковий так і дієприслівниковий зворот. Головна їхня функція – точне визначення обставин протікання основної дії .

Рос. Они прискакали к небольшой речке, называвшейся Татаркой , впадающей в Днепр , кинулись в воду с конями своими и долго плыли по не, чтобы скрыть след свой, и тогда уже выбравшись на берег , они продолжали далее путь [ 1, с.241].

У перекладі А. Хуторян замінює один із зворотів речення з підрядним означальним. Така взаємозамінюваність не змінює семантичної структури тексту.

Укр. Вони примчалися до невеликої річки, званої Татаркою , що вливається в Дніпро,кинулись у воду з кіньми своїми і довго пливли нею, щоб приховати свій слід, і тоді вже, вибравшись на берег , вони їхали далі [3, с.41].

У межах згаданих речень особливою частиною вживання характеризуються ті, де реченнєві частини з’єднані протиставними сполучниками сурядності. Розглянемо їх:

Рос. Хотя и не было тут науки, на которой пробуется козак, но они стали уже заметны между другими молодыми прямою удалью и удачливостью во всем. [ 1, с. 241] ;

Укр. Хоч і не було тут науки, на якій випробовується козак, але вони вже стали помітними серед інших молодих щирою відвагою та тим, що їм щастило. [ 3, с. 46 ] ;

Рос. Не успел хорунжий ухватить за губ атаманскую голову, чтобы привязать ее к седлу, а уж был тут суровый мститель [ 1, с. 289] ;

У кр. Не встиг хорунжий схопити за губа отаманську голову, щоб прив’язати її до сідла, а вже був тут суровий месник [ 3, с. 86 ] .

У російскій інтерпретації смислові зв’язки протиставлення зберігаються. Такі речення із зіставно-протиставними і власне протиставними відношеннями у художньому мовленні стилістично виразні.

В оригіналі зафіксовано також складні ускладнені речення, де одна з підрядних частин виступає як головна по відношенню до наступної підрядної. Тому підрядна частина, яка безпосередньо зв’язується з головною, називається підрядною частиною першого ступеня; підрядна частина, залежна від підрядної першого ступеня, називається підрядною частиною другого ступеня, при цьому в такій конструкції зберігається сурядні єднальні відношення між складними частинами.

Рос. И такие поминки по Остапе отправлял он в кажд о м селении, пока польское правительство не увидело что поступки Тараса были побольше, чем обыкновенное розбойничество, и тому же самому Потоцкому поручено было с пятью полками поймать непременно Тарас а [ 1, с. 330].

Перекладаючи такі речення А.Хуторян намагається не видозмінювати структуру даної синтаксичної конструкції.

Укр. І такі поминки по Остапові справляв він у кожному селищі, поки польський уряд не побачив, що вчинки Тарасові були щось більше, ніж звичайне розбишацтво і тому ж таки Потоцькому доручено було з п’ятьма полками піймати неодмінно Тараса [3, с. 124].

Уряді випадків письменник використовує такі речення для наголошення часового супроводу дії героя твору, його поведінки у певній ситуації.

Часто такі речення М. Гоголь ускладнює такими компонентами як відокремлене непоширене означення і порівняльний зворот. У реченні такі компоненти стоять поряд і беруть участь у посиленні художньої експресії, зокрема у нагнітанні зовнішніх рис, що створює колоритний образ персонажа.

Рос. На одной из них сідел високий Янкель, и длинные курчавые пейсики его розвивались из-под жидовского яломка по мере того, как он подпрыгивал на лошади, длинные, как верста , поставленная на дороге [ 1, с. 316] ;

Укр . На одній із них сидів довготелесий Янкел, і довгі кучеряві пейсики його маяли з-під жидівської ярмулки кожного разу, як він підстрибував на коні, високий, як верста поставлена при дорозі [3, с.112].

Подібне змістове спрямування втілюється і в реченнях з іншою стилістичною метою – детальним зображенням інтер’єру. Використання складних неелементарних речень з сурядним і підрядним зв’язком має при собі кілька однорідних підрядних. Головна частина передає повністю закінчену інформацію. Підрядні частини доповнюють, уточнюють міркування головного героя. Саме вони, ці підрядні частини, надають висловленню художнього забарвлення. Завдяки такому уточненню інформація, передана головною частиною, стає елементом художнього зображення.

Рос. Вспомнил он, что велика власть слабой женщины, что мно г их сильных погубила она, что под а тлива этой стороны природа Андрея; и стоял он долго как вкопанный на одном и том же месте [ 1, с.284].

Російська інтерпретація збігається із структурою даного речення.

Укр . Згадав він, що велика влада у слабкої жінки, що багато дужих занапастила вона, що податлива в цьому влада Андрійова; і стояв він довго, на одному і тому місці [ 3, с. 81 ] .

Особливим явищем у повісті є складні конструкції згаданого типу з досить своєрідним ускладненням – відокремленим неузгодженим означенням, головна функція якого – художньо, більш виразніше відтворити характер персонажу у розвитку.

Рос. Он редко предводительствовал другими в дерзких предприятиях – обобрать чужой сад или огород , но зато он был всегда одним из первых, приходивших под знамена предпр и имчивого бурсака, и никогда, ни в как о м случае, не выдавал своих товаришей [ 1, с. 236].

А. Хуторян чітко відтворює структуру даного речення у перекладі:

Укр. Він рідко верховодив іншими у зухвалих витівках – обнести чужий садок чи город, та зат е він був завжди одним з перших, що підходили під прапор запівзяїливого бурсака, і ніколи, ні в якому разі, не виказував своїх товаришів [3, с.37].

Отже, усі наведені різновиди ускладнених складних речень – явище особливе в синтаксичній будові будь-якої мови; у формах таких складних речень реалізуються глибинні, найрозгалужені вияви мислення, почуттєвість, виражається письменницька чи найбільш розгорнутою й водночас компактною інтонаційною оригінальністю.

Список використаної літератури:

1. Гоголь Н. В. Избранное / Н. В. Гоголь . – М. : Просвещение, 1986. – 397 с.

2. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови / М. У. Каранська. – К. : Либідь, 1995. – 312 с.

3. Тарас Бульба : Повість / пер. А. Хуторяна. – К. : Дніпро, 1984. – 193 с.