WEB-ресурс научно-практических конференций

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН В АГРАРНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

К.пед.н. Журавська Н.С.

Національний аграрний університет

Нині кількість виховних заходів у вищих навчальних закладах з підготовки викладачів росте і включає інформаційні технології спілкування, що пропонують нові умови освіти або навчання. Ці умови запропоновані саме на відстані, що примушує задаватися питанням про зміни функцій і традиційної діяльності викладача: контрольні запитання, складені за допомогою комп'ютера, впливають на завдання, що стоять перед викладачами. Якісні знання і досконала компетентність (концептуального, методологічного, організаційного і технічного порядку) повинні опануватися викладачами, щоб застрахувати новий зміст освіти, який треба впроваджувати [3]. Відповідаючи прямо на запитання про значення інформаційних технологій для освіти, можна приєднатися до аналізу, що випливає із паралельного спостереження за нововведеннями і моделями, запропонованими за останні п'ятнадцять років у вищій освіті та в рамках робіт щодо нормалізації виховання, що підтверджує актуальність проблеми.

У кінці 1980 р. існував кустарний підхід до вирішення проблеми, коли викладач був ще автором програм.   Ідея у той час полягала в тому, щоб сприяти використанню вже існуючого програмного забезпечення, визнаного в якості педагогічного або доручати викладачам розробку їх власних матеріалів. Згідно першого підходу, роль викладача була головною, він володів всіма технологіями, йому дозволялось пристосувати їх до освіти, а потім запроваджувати в ширшому масштабі як цінний педагогічний досвід. Цей тип запозиченого підходу, що розвивався в країнах Європи в 1990-95 роках, зіткнувся з підводним камінням: відсутність попередньої інформаційної культури, як виявилось, була ілюзорною, бо проста маніпуляція операційною системою і її компонентами сприяли мінімальному розумінню; кожне з середовищ-авторів дозволяло розвинути стандартні гіпертексти , що вимагали за звичай більшого розуміння з боку викладачів; розвиток цих застосувань вимагав високої інформаційної компетентності в програмуванні, яка на той час була недоступною із-за відсутності у більшості викладачів спеціальної освіти; використання розроблених викладачами програм, стикалося з численними технічними проблемами: ненадійністю програм, викликаною відсутністю спеціалізації у авторів. Не зважаючи на виниклі проблеми, викладачі – піонери направили свої дослідження за двома шляхами: одні з них прагнули визначити перші правила стандартизації і сприяли вирівнюванню продуктивних середовищ (комп’ютерної грамотності серед викладачів навчальних закладів); честолюбний проект Kaleida-ScriptX [4] пропонував авторам середовищ (навчальних закладів) єдине програмне забезпечення, що дозволило б маніпулювати принципами, що застосовували в програмному забезпеченні автори, які створювали надійне і портативне програмне забезпечення з різних конфігурацій.

У другій половині 1990 р., нові ініціативи були змінені, щоб уникнути розсіювання зусиль і підтвердити однорідність вироблених інформаційних застосувань.   Наприклад, перший проект циклу „На замовлення [PCSM]” мав на меті надання якісного "змісту", виробленого сумісно командами викладачів, потім, після їх експертизи, безкоштовно представлений студентам. Згідно з цим підходом, роль викладача як виробника повинна була зосередитися на концепції змісту, здійсненого часто способом перевірки. У логіці раціоналізації, спеціалізовані задачі інформаційного розвитку (концепція інтерфейсів, інформаційного кодування) доручені були фахівцям або автоматизовані завдяки виробленим способам [2].

Наступний період (кінець 1990 р. і початок 2000 р.) відмічений розширенням Інтернет. Суспільство дозволило представити нові звичаї, більш зосереджені на спілкуванні. Особливо значний Європейський проект АРІАДН (1996-2001 рр.) [1] в даній галузі, мав серед інших цілей визначити інфраструктуру, що дозволяє раціональну експлуатацію викладачами доступних ресурсів в європейській мережі знань. Один з основоположних принципів цього типу підходу, заснований на факті, що Інтернет дозволяє потенційно досягти нескінченного банку об'єктів навчання. Щоб бути ефективним, цей підхід припускає принаймні чотири умови: індексація: кожна дисципліна повинна бути описана однорідно, що дозволить ефективне дослідження із спеціалізованими засобами; доступ до об'єктів і до їх посилань повинен бути технічно можливим: у фазі концепції, використання та контролю; інтеграція сервісу: інтегровані середовища повинні існувати, щоб дозволити – 1) створення, адаптацію або повторне використання об'єктів навчання; 2) їх структуризацію усередині одиниць навчання (заняття, течії, модулі тощо); 3) організацію освіти згідно понять, планування і засобів спілкування викладачів; 4) надання контролюючої функції викладачам або опікунам; викладачі або установи забезпечують масштабний розділ, розміщуючи дійсно свої розробки і їх правильно індексуючи в розподілених просторах, доступних іншим користувачам.

Список використаних джерел:

1. Ariadne Foundation R ? seaugraphie , http :// www . ariadne - eu . org /, consult ? sur le web , mars 2004

2. Bachimont B. , Charlet J. PolyTEX : un environnement pour l'?dition structur?e de polycopi?s?lectroniques multisupports // Congr?s EuroTEX : Cahiers GUTenberg .- 1998 .- n°28-29 .-Р.3-5; 23-28.

3. Pernin J .- Ph ., Lejeune A . Nouveaux dispositifs instrument?s et mutations du m?tier de l'enseignant .- Lyon : Institut national de recherche p?dagogique – ?quipe e-Praxis , l aboratoire CLIPS-IMAG , 2004.-Р.3-27.

4. Spohrer , J., Sumner, T. & Buckingham Shum, S., Educational Authoring Tools and the Educational Object Economy // Journal of Interactive Media in Education .- 1998. -Р.7-12.