WEB-ресурс научно-практических конференций

АНАЛІЗ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Карвацка Н.С.

Хмельницький національний університет

Процедура санації підприємства є новою для економічної теорії нашої країни. Перші дослідження цієї проблеми здійснювались у юридичні площині, шляхом аналізу законодавчого забезпечення процесу відновлення діяльності в Україні та порівняння із аналогічними законодавствами інших країн. На сьогодні значну увагу науковці приділяють саме економічному аспекту зазначеної проблеми, пошуку кращого інструментарію здійснення санації. Перші розробки пов’язані із аналізом та рекомендаціями застосування так званої „класичної моделі санації”, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою та пропонується як приклад вітчизняними економістами. Однак поки-що в ідкритим залишається питання стосовно критеріїв оцінки ефективності санації.

Метою цієї роботи є пошук та проведення аналізу критеріїв оцінки ефективності санації підприємств.

  Описуючи „класичну модель” санації,   науковці зазначають, що санацію можна вважати успішною, якщо підприємству вдалося розрахуватися з кредиторами і відновити конкурентні позиції на ринку. В економічній   літературі не наводяться зарубіжні методики оцінки ефективності санації. Законодавство України про банкрутство визначає, що успішною процедура санації вважається у разі відновлення платоспроможності, а платоспроможність, в свою чергу,   вважається відновленою при відсутності ознак банкрутства, визначених законодавством (ст.18 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ). На нашу думку, попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з кризового стану. Науковці в процесі дослідження санації пропонують проводити оцінку   окремих показників [1; 2; 3; 4] або взагалі не порушують проблеми оцінки ефективності санаційної процедури. Тільки у роботі [5] питання оцінки ефективності здійснення санації досліджується досить глибоко.

І.О. Бланк   у роботі [1, с.320] пропонує застосовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, які використовуються при оцінці ефективності реальних інвестицій. Ефективність санації автор визначає шляхом співвідношення результатів та витрат на її здійснення. Результати санації пропонується оцінювати розміром додаткового прибутку, витрати – як обсяг інвестицій санатора у підприємство.

О.О. Терещенко   визначає як критерій оцінки ефективності санаційної процедури наступні показники, [4, с.69]: ліквідність та платоспроможність, прибутковість, додаткова вартість, створена в результаті санації, конкурентні переваги.

Власний підхід для вирішення цього питання пропонує С.Ф.Покропивний. Автором представлена методика оцінки доцільності санаційних програм розвитку підприємства [3, с.504], згідно з якою пропонується розрахунок показників, згрупованих за трьома ознаками: виробництво та прибуток (7 показників), імпорт (1 показник), конкурентоспроможність (3 показники). Визначено критерії, за якими можна оцінити програму санації як безперспективну, прийнятну та оптимальний варіанти.

В.М. Гриньова, В.О. Коюда у роботі [2, с. 276] зазначають, що підприємство   вважається платоспроможним та ефективно діючим, а санаційні заходи виконаними за умов забезпечення „золотого правила економіки підприємства”. Це співвідношення має вигляд:

Т _оп > Т _р > Т _ак > 100%,        (1)

де Т _оп , Т _р , Т – відповідно темп зміни операційного прибутку, реалізації та авансованого капіталу.

Така залежність означає, що економічний потенціал підприємства зростає; ресурси підприємства використовуються ефективніше, оскільки економічний потенціал зростає більш високими темпами, ніж обсяг реалізації; прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та ріст обертання.

Найбільш раціональної позиції, на нашу думку, дотримуються Й.В . Войцеховський, О.В.Мозенков, які зазначають, що „сама суть завдання оцінки ефективності   якогось результату передбачає комплексний аналіз якісних та кількісних змін, що відбулися внаслідок впливу певних дій, визначення міри змін, що відбулися” [5, с.50]. Тобто критерії оцінки ефективності будуть залежати від цілей санації. Автори зауважують, що ефективність санації підприємств науковцями в основному розглядається з погляду фінансових результатів, не торкаючись інших не менш важливих аспектів цього питання, і пропонують систему критеріїв оцінки санації підприємств, яка має градацію за рівнями, інтересами та виду ефекту (рис.1).

Рис.1. Система критеріїв оцінки ефективності санації [5]

Оцінюючи види ефекту від санації підприємств-боржників на рівні держави, автори пропонують такі показники: обсяг додаткової продукції, виробленої підприємствами-боржниками після санації; чисельність зайнятих на підприємствах, що пройшли процедуру санації; збереження, модифікацію або розширення асортименту, що виробляється на підприємствах, стратегічно-важливих для держави тощо. Здійснення оцінки на рівні забезпечення інтересів регіону, його соціального розвитку тощо. Оцінку галузевих інтересів пропонується проводити шляхом аналізу впливу результатів відновленої виробничої діяльності підприємств, що пройшли санацію, на показники діяльності галузі загалом.

Як локальні критерії пропонуються такі показники оцінки ефективності проекту санації: терміни та обсяги погашення заборгованості, період окупності, чистий приведений прибуток, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності тощо.  

На нашу думку, добір критеріїв здійснення оцінки ефективності виконання санації, безперечно, є важливим напрямком досліджень цієї проблеми, однак вважаємо, що пріоритетними повинні стати розробки механізму моніторингу здійснення санації, оскільки оздоровлення неплатоспроможного підприємства супроводжується значними ризиками. Саме моніторинг виконання процесу санації, на нашу думку, дасть можливість здійснювати ефективний контроль за реалізацією санації підприємства та забезпечить результативність процесу.

Список використаних джерел:

1. Бланк И.А . Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, 1999. - 400 с.

2. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с.

3. Економіка підприємства / За ред. С.Ф.Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000. - 580 с.

4. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.

5. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління: Монографія / Клебанова Т.С., Бондар О.М., Мозенков О.В. та ін. / За ред. О.В.Мозенкова. - Х.: ВД ”ІНЖЕК”, 2003. - 272 с.