WEB-ресурс научно-практических конференций

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО НАБОРУ ПІДПРИЄМСТВА

Ревенко О.В.

Харківський національний економічний університет

Становлення стратегічного управління підприємствами України відбувається в умова невизначеності і динамічності параметрів зовнішнього, а також послаблення внутрішнього середовища. Трансформаційні процеси в економіці обумовлюють необхідність розробки ефективного стратегічного набору з метою забезпечення розвитку суб’єктів господарювання.

Незважаючи на широке коло наукових робіт, присвячених обраній тематиці [1-4], важливим залишається рішення завдань щодо забезпечення прийняття адекватних управлінських рішень з реалізації стратегії розвитку суб’єкта ринку . Виходячи з цього, метою дослідження є визначення й обґрунтування специфіки формування стратегічного набору підприємства .

Традиційним підходом до формування складових загальної (корпоративної, ділової) стратегії в рамках окремих видів діяльності є функціональний підхід. Тому головну роль у формуванні стратегічного набору підприємства відіграють функціональні стратегії, які визначають стратегічну орієнтацію певної функціональної сфери діяльності підприємства та, при наявності взаємозалежних обґрунтованих функціональних стратегій, забезпечують йому досягнення цілей, а також виконання загальних стратегій підприємства.

Метою функціональних стратегій є створення ефективного функціонального потенціалу підприємства, який спрямований на забезпеченість функціонування підприємства і проведення стратегічних змін.

З метою отримання переваг від наявності стратегічного набору його необхідно сформувати згідно з наступними принципами:

1.     Актуальність характеризує своєчасність сформованого стратегічного набору з огляду на вимоги ринку.

2.     Ієрархічність підтверджує необхідність побудови взаємопов’язаних стратегій на всіх рівнях управління.

3.     Узгодженість проявляється в тому, що основою для формування стратегічного набору є сукупність цілей підприємства, структуризація і ранжування яких забезпечує розподіл стратегічних ресурсів та відповідальності за їх використання серед окремих рівнів управління (рис. 1).

Рис.1. Взаємовідповідність цілей і функціональних стратегій підприємства

Таким чином взаємоузгодження цілей всіх видів із стратегіями є запорукою формування обґрунтованого і несуперечливого стратегічного набору.

4.     Обґрунтованість забезпечує відповідність цілей підприємства його можливостям (потенціалу).

5.     Гнучкість і динамічність передбачає можливість і необхідність врахування змін в усіх елементах процесу стратегічного управління (суб’єкти і об’єкти управління, зовнішнє і внутрішнє середовище) у процесі формування стратегічного набору підприємства (рис.   2).

Рис. 2. Можливість змін у елементах стратегічного управління підприємства

Таким чином, процес формування стратегічного набору, яким керується підприємство, є унікальним для кожного суб’єкта ринку. Це пояснюється умовами функціонування певного підприємства: особливостями адаптації внутрішнього середовища до вимог зовнішнього оточення, характерною ситуацією еквіфінальності, що склалася, а також ступенем активності впливу керівництва на формування середовища функціонування підприємства взагалі.

Список використаних джерел:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питерком, 1999.   – 416 с.

2. Зуб А. Т. , Локтионов М. В. Теория и практика антикризисного управления. – М.: Генезис, 2005. – 576 с.

3. Стратегічне управління організаційними перетвореннями на промислових підприємствах/ Пономаренко В.С. , Золотарьов А.М. та ін. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2005. – 452 с.

4. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с.